Орієнтовний план твору-опису зовнішності людини

1. Хто ця людина (вступна частина твору).

2. Що найперше впадає у вічі в її зовнішності.

3. Її зріст, постава.

4. Волосся, зачіска.

5. Риси обличчя. Вираз обличчя. Міміка. Жести.

6. Одяг.

7. Загальне враження: що подобається, а що, можливо, ні (кінцівка твору).

* Зачитування вчителем двох-трьох зразків учнівських творів-описів зовнішності людини.

ІV. Робота над твором-описом зовнішності однокласника, сусіда по парті тощо.

* Добір учнями мовних засобів до твору-опису з використанням поданої у вправі 250 (ІІ) лексики.

* Самостійна робота учнів на чернетках.

* Редагування написаного. Переписування відредагованого твору до зошитів.

V. Підбиття підсумків уроку.

VІ. Домашнє завдання. Вправа 250 (усно).

Урок № 35 Зв’язне мовлення Аналіз письмового твору

Мета: на основі здобутих текстологічних знань проаналізувати написані учнями твори-описи зовнішності людини; удосконалювати культуру писемного мовлення, сприяти збагаченню й уточненню словникового запасу учнів; розвивати спостережливість, образне мислення; виховувати людяність, толерантність, увагу до внутрішнього світу людини; розвивати спостережливість, логічне й образне мислення, культуру мовлення, удосконалювати навички здійснювати такі мисленнєві дії, як аналіз, порівняння. узагальнення.

Хід уроку

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Аналіз учнівських творів.

* Аналіз двох-трьох учнівських творів-описів зовнішності людини за власним спостереженням.

Орієнтовний план аналізу твору

1. Чи розкрито в тексті твору тему (тема – опис зовнішності людини).

2. Чи втілено в тексті твору головну думку (наприклад, замилування красою людини або оригінальністю, неповторністю її зовнішності; ставлення до потртретованої людини).

3. Чи вдало дібрано фактичний матеріал. Наскільки вдало його систематизовано (виділене головне, про менш істотне згадано побіжно).

4. Чи правильно поєднано типи мовлення (основним типом має бути опис людської зовнішності, розповідь та роздум - допоміжні типи мовлення є доречними у вступі та кінцівці).

5. Чи додержано вимог художнього стилю.

6. Чи правильно побудовано твір (чи наявні в його тексті вступ та кінцівка).

7. Грамотність. Графічне оформлення роботи.

* Повідомлення оцінок за твір-опис. Повернення зошитів.

ІІІ. Самостійна робота над допущеними у творі помиками. Усунення недоліків.

ІV. Домашнє завдання. Вправа 192.

Урок № 36

Тема: Прислівник:загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Мета: дати поняття про прислівник як частину мови, формувати вміння розпізнавати прислівники в реченнях, визначати їхнє загальне значення та граматичні ознаки, правильно використовувати прислівники в мовленні; виховувати повагу до загальнолюдських моральних цінностей; розвивати увагу, логічне мислення, пам’ять.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, орфографічний словник.

Хід уроку

І. Підготовка до сприймання нового матеріалу.

* Робота біля дошки. Записати речення, вказати в них слова, що означають ознаку дії, ознаку іншої ознаки. Поставити до цих слів питання.

І. Шуба гріє людину взимку, а праця – постійно. Зоравши неліниво, заживеш щасливо. Талан – не птах, що прилітає зненацька. Трудяща копійка годує довіку.

ІІ. Ледар літо проспав, а восени облизня впіймав. Хлібороб сподівається щороку, а рибалка щодня. Удосвіта встанеш, то більше діла зробиш. Як погано зшив, то хоч гарно випрасуй.

Народна творчість.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 68) і таблиці “Прислівник як частина мови” (с. 69).

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Вибірковий диктант. Виписати прислівники, поставити до кожного питання, з’ясувати його належність до певного розряду за значенням.

Узимку чекай, сподівайся на літо, мій сину. (Є.Гуцало.) Неси в душі напоготові матусин мудрий заповіт! (М.Нагнибіда.) Взагалі, у нас говорять – як ходять: прямо, повноросто, навпрошки (Б.Олійник.) У кожної людини душа щасливо й гордо ожива. (О.Довгий.) Та тут зненацька збудився я. (П.Тичина.) Вгорі на білих поплавках застигли сонячні хмарини. (Д.Луценко.) Сходить сонце стороною і назустріч нам іде. (М.Стельмах.) Чорне хмарище суне повагом. (М.Старицький.) Хай буревій впокорить все навколо, але не моє серце молоде! (М.Гриценко.) Загін, навксач лети! (А.Малишко.) Минули вдосвіта якесь село. За вигоном котило поле вдалеч. (Б.Олійник.) Знов зоря світання стерла сон крилом, цвірінчить горобчик срібно за вікном. (В.Сосюра.) Сидить просмолена ворона в береті сонця набакир. (Л.Костенко.) І лобода одвіку для синиць зарані до зими готує сім’я. (М.Самійленко.) Напевне, знічев’я учора й сьогодні гукають та манять людей верховини. (П.Воронько.)

* Пояснювальний диктант. Визначити прислівники, з’ясувати належність до певного розряду за значенням і синтаксичну роль кожного.

Будь довічно, злагодо, між нами! (М.Самійленко.) Адже коли повсякчас битись, то серце може озлобитись. (М.Вороний.) Любов і надію з’єднай воєдино. Чого ж тобі треба, смішна ти людино? (А.Малишко.) Невтомна думка виростає увись і вдаль, углиб і вшир. (М.Рильський.) А пісня грати розбивала вщент. (Л.Костенко.) Щастя й біль єднаєш воєдино. Чому не вкинеш слова у розмову? Вона була б жвавішою подвійно. (А.Малишко.) Звісно, я ще міг звести парітю внічию (Є.Гуцало.) Ви усміхнулись яснозоряно, і я схилився упокорено. (М.Вороний.)

* Диктант з коментуванням. Визначити синтаксичну роль прислівників.

Навколо очерет, кущі, гудуть над лозами хрущі. (М.Сіренко.) Ми всі постаємо з коріння вишень і верб вкраїнських споконвік. (М.Самійленко.) І знову завихрилось в’южно і сніжно. (Л.Первомайський.) Приємно серцеві і зору у течії проміння і тепла. (О.Довгий.) Але духу, духу тісно на землі малій! (Олександр Олесь.) Добре, що серце не знає омани. Добре, що наші дороги кипучі. (А.Малишко.)