Тема 2 Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів (лекція 2/ заняття 2).

План лекції

2.1 Особливості та закономірності розміщення продуктивних сил

2.2 Принципи розміщення продуктивних сил

2.3 Фактори розміщення продуктивних сил

2.1 Особливості та закономірності розміщення продуктивних сил

При розміщенні продуктивних сил доводиться рахуватися з такими особливостями, які зумовлюються:

• по-перше, взаємозв'язком розміщення продуктивних сил з географічним середовищем;

• по-друге, залежністю розміщення окремих виробництв від природних умов і ресурсів;

• по-третє, значними відмінностями заселення території і розміщення виробництв;

• по-четверте, поєднанням галузей виробництв промисло­вості і сільського господарства.

При проведенні господарської політики суспільство розміщує продуктивні сили на основі таких закономірностей:

а) Закономірність раціонального розміщення виробницт­ва. Ця закономірність випливає із спеціального економічного закону економії праці і ресурсів і реалізується через принципи розміщення промисловості з погляду наближення її до джерел сировини, палива і споживача.

Особливо важливий вплив цих складових в нинішніх умо­вах, оскільки за останні роки в декілька разів подорожчали енер­гоносії і у структурі витрат на виробництво промислової про­дукції понад 75% припадає на сировину, матеріали і паливо, а з 2006 р. у зв'язку різким подорожчанням ціни на енергоносії ця частка може ще збільшитися. Тому про розміщенні виробництв перш за все слід передбачити можливість скорочення до мініму­му користування транспортними засобами та вживати заходів щодо збереження всіх видів ресурсів.

б) Закономірність пропорційного розміщення продуктив­них сил. Реалізація цієї закономірності має велике соціальне значення, оскільки дає змогу обмежити надмірну концентрацію промислових підприємств і населення у великих містах. Крім того пропорційне розміщення виробництва на території країни сприятиме вирівнюванню в розрізі областей виробництва вало­вого внутрішнього продукту в розрахунку на одну особу, а отже, і реальних доходів населення.

В умовах переходу до ринкової економіки практично реалізу­вати цю закономірність держава може лише через економічне регулювання, надаючи певні пільги інвесторам з метою пожвав­лення виробництва в економічно недостатньо розвинутих регіонах.

Особлива роль цієї закономірності полягає у встановленні територіальних пропорцій, що характеризують територіальну структуру народногосподарського комплексу та рівень розвитку регіонів. Ця закономірність втілює у життя дію принципу вирівнювання рівнів економічного розвитку регіонів. тери­торіального зближення місць виробництва продукції з сировин­ною базою.

У системі народного господарства для виявлення еко­номічної суті територіальних пропорцій слід зробити аналіз еко­номічних показників, що відображають значення кожного регіону в економіці країни, а саме: частка регіонів у виробництві валового внутрішнього продукту, національного доходу, рівень продуктивності праці, рівень зайнятості та заробітної плати в розрахунку на працюючого та інші показники.

в) Закономірність комплексного розміщення продуктив­них сил. Ця закономірність проявляється у формуванні еко­номічних районів і спеціалізації їх господарства.

Основними рисами комплексного розміщення продуктив­них сил є:

• найбільш повне економічно й екологічно виправдане ви­користання всіх ресурсів;

• раціональна галузева й територіальна спеціалізація госпо­дарства, яка відповідає природним і господарським умо­вам;

• тісний взаємозв'язок і збалансованість усіх ланок госпо­дарства.

В нинішніх умовах актуальність проблеми комплексно­го розміщення продуктивних сил зростає. Підвищується роль поєднання органічно пов'язаних між собою підприємств на пев­ній території відповідно до особливостей її ресурсної бази і тери­торіально-географічного положення, що забезпечують отриман­ня максимуму продукції при мінімальних витратах.

Досягнення максимального ефекту можливе за рахунок:

• по-перше, використання різними підприємствами, розта­шованими на певній території, спільної інфраструктури;

• по-друге, зміцнення матеріально-технічних зв'язків, спіль­не використання по можливості сировини, палива та ін­ших матеріалів і споживання готової продукції;

• по-третє, посилення різних видів зв'язків між підприємствами і організаціями, що беруть участь у виробництві певних видів продукції.

За підрахунками спеціалістів таке співробітництво вироб­ників у порівнянні із ізольовованими дає можливість зекономи­ти понад 10% території, близько 20% капіталовкладень та значно поліпшити використання трудових ресурсів.

2.2 Принципи розміщення продуктивних сил

Принципи — це сформовані суспільством положення, що визначають об'єктивні потреби й умови суспільного розвитку, які воно реалізує в процесі практичної діяльності.

Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил, якими керуються при вирішенні питань просторового розмі­щення підприємств, такі:

• наближення виробництва до джерел сировини, палива, споживачів;

• охорона навколишнього середовища і раціональне вико­ристання природних ресурсів;

• впровадження ресурсозберігаючих технологій;

• забезпечення здорових, гігієнічних умов життя і праці на­селення;

• обмеження надмірної концентрації промисловості у містах;

• вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та об­ластей;

• зміцнення обороноздатності країни;

• урахування інтересів економічної інтеграції в Європейсь­кий і світовий простір.

Ці принципи у різних країнах на певних етапах розвитку суспільства можуть бути подібними або дещо відмінними. Важ­ливість кожного принципу визначається стратегією і завданням, які ставляться на певний період. На сучасному етапі в Україні розміщення продуктивних сил буде спрямовуватися на вирішен­ня в основному соціальних проблем села, шахтарських регіонів та регіонів, де можливе виробництво енергоносіїв і науковомісткої продукції.

2.3 Фактори розміщення продуктивних сил

Фактори розміщення продуктивних сил групуються за чотирма ознаками: природно-географічні, демографічні, техніко-економічні, соціально-економічні.

Природно-географічні фактори включають якісну і кіль­кісну характеристику родовищ корисних копалин, енергетич­них, водних, лісових, земельних ресурсів та природно-кліма­тичні і природно-транспортні умови. Особливо важливий вплив цих факторів на розміщення галузей видобувної промисловості і сільського господарства. Кількісна характеристика родовищ корисних копалин, їх фізико-технічні властивості, характер і глибина залягання визначають розмір підприємств, методи видо­бування, та рівень економічних показників — затрати праці на виробництво одиниці продукції, собівартість продукції і рента­бельність виробництва.

Для сільськогосподарського виробництва вплив цього фак­тора виражається у спеціалізації виробництва певних видів про­дукції у різних природно-географічних зонах країни. Наприклад, найбільш економічно вигідно виробництво цукрового буряку у Лісостеповій зоні, картоплі — на Поліссі, соняшнику — у зоні Степу і т.ін.

Демографічні фактори — це чисельність населення, його розміщення, кількісна та якісна оцінка трудових ресурсів у розрізі областей і регіонів.

Нерівномірність розміщення населення зумовлює потребу розміщення промисловості, особливо харчової, відносно спожи­вача готової продукції, а також можливість прогнозування його міграції. Ефективне використання трудових ресурсів потребує розміщення виробництва по можливості у регіонах проживання людей. Демографічні фактори найбільш впливають на розміщен­ня наукомістких галузей промисловості (приладобудування, інструментальної, радіотехнічної, електронної галузей). Роз­міщення таких підприємств залежить не тільки від наявності кваліфікованих кадрів, але і від можливості їх підготовки.

Техніко-економічні фактори — це науково-технічний про­грес, транспортні умови та форми організації виробництва. Вирішальне значення має науково-технічний прогрес. Впровад­ження його досягнень, особливо нових передових трудо- і ресур­созберігаючих технологій знижує трудомісткість і матеріало­місткість продукції, сприяє покращанню економічних показ­ників. Особлива роль належить хімізації, яка значно розширює можливості задоволення потреб підприємств у сировині та матеріалах, дає можливість економити різні види ресурсів.

Соціально-економічні фактори повинні забезпечити подо­лання соціально-економічних відмінностей між різними форма­ми поселень та добиватись раціональної зайнятості населення, поліпшення умов життя і праці людей, розвитку закладів освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального обслуговування та сфери послуг.

У нинішніх умовах розвиток продуктивних сил можливий лише при відповідних підходах до відновлення потужного інфраструктурного потенціалу всієї соціальної сфери та вирішення питань щодо задоволення соціальних потреб населення. Ці питання постійно піднімаються Верховною Радою і Кабінетом Міністрів України, оскільки розвиток соціально-економічних факторів сприятиме поліпшенню продуктивної зайнятості насе­лення, скороченню безробіття, зменшенню масштабів бідності та посиленню соціального захисту населення.

В програмі Кабінету Міністрів України «Український про­рив: для людей, а не політиків» (затвердженій постановою Кабі­нету Міністрів України 16 січня 2008 р. № 14) вказано, що слід сприяти становленню суспільної гармонії — однакової якос­ті життя громадян України як на селі, так і в місті шляхом під­вищення привабливості сільського способу життя, створенню нових робочих місць у сільській місцевості, сприяння розви­тку житлово-комунального господарства, газифікації, сприяння створенню системи побутового обслуговування на селі.

З цією метою передбачається:

• постійно удосконалювати забезпечення громадян з низь­ким рівнем доходів соціальним житлом;

• розробити план заходів щодо відновлення основних фон­дів житла;

• забезпечити довгострокове кредитування на придбання житла;

• створити систему контролю за надання послуг спожива­чам;

• формування державного замовлення на підготовку спеціа­лістів відповідно до потреб суспільства;

• залучення роботодавців до підготовки спеціалістів;

• збільшення питомої частки бюджету в загальних видатках на культуру та мистецтво;

• створити умови для розвитку вітчизняного кіновироб­ництва.

Пріоритетним у діяльності органів виконавчої влади на всіх рівнях мають стати забезпечення високоякісної і доступної ме­дичної допомоги, створення безпечного і сприятливого середо­вища для зорового способу життя населення.

Контрольні питання:

1. У чому полягає сутність поняття “продуктивні сили”?

2. Перелічіть найважливіші закономірності територіального поділу праці при розміщенні виробництва та розкрийте їх дію.

3. Як принципи РПС реалізуються на практиці?

4. Яка роль природних ресурсів у розміщенні виробництва?

5. Як інфраструктура впливає на розміщення виробництва?

6. Які виробництва і чому тяжіють до джерел сировини?

7. Які виробництва і чому тяжіють до населених пунктів з кваліфікованою робочою силою?

8. Назвіть специфічні економічні властивості й ознаки інженерно-технічної інфраструктури.