2. Система судових органів України: поняття, структура

Судова система України — це сукупність усіх взаємоді­ючих між собою судових установ України.

Кожна з ланок судової системи представляє собою су­купність судів однакової компетенції.

Суд — орган державної влади, який розглядає цивільні, кримінальні та інші справи на основі чинного законодавства та відповідно до встановлених процесуальних норм.

Судову систему України складають суди загальної юрис­дикції та Конституційний Суд України. .

Систему судів загальної юрисдикції складають:

1. місцеві суди;

2. апеляційні суди, Апеляційний суд України;

3. вищі спеціалізовані суди;

4. Верховний Суд України.

Створення надзвичайних та особливих судів, не перед­бачених Конституцією та законами України, не припуска­ється.Суди загальної юрисдикції створюються та ліквідують­ся Президентом України за поданням Міністра юстиції України, узгодженим з Головою Верховного суду України та головами вищих спеціалізованих судів України.

3. Правовий статус судів

Особливий правовий статус суддів визначається Кон­ституцією України і Законом України «Про статус суддів» (15 грудня 1992 р.), до якого 21 червня 2001 р. внесені істот­ні зміни.

Судді — посадові особи судової влади, наділені повно­важеннями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді та судах загальної юрисдикції.

До кандидатів на посаду судді ставляться такі вимоги:

1. досягнення певного віку. Для суддів місцевих і апе­ляційних судів він складає 25 років; для суддів вищих спеціалізованих судів — 30 років; для суддів Конституцій­ного Суду — 40 років;

1. вища юридична освіта;

2. наявність певного стажу роботи в галузі права. Для суддів місцевих і апеляційних судів — не менш ніж 3 роки; для суддів вищих спеціалізованих судів — не менш ніж 7 років, у тому числі не менш ніж 5 років на посаді судді; для суддів Конституційного Суду — не менш ніж 10 років;

4. проживання в Україні протягом певного строку. Для суддів Конституційного Суду — протягом останніх 20 років; для всіх інших — не менш ніж 10 років;

5. володіння державною мовою.

Суддя повинен бути неупереджений і незалежний від будь-якого зовнішнього впливу. У своїй діяльності він зо­бов'язаний керуватися тільки законом. Через це, з одного боку, до суддів застосовуються деякі обмеження. Суддя немає права:

1. належати до політичної партії, або профспілки;

2. брати участь у будь-якій політичній діяльності (пе­редвиборча агітація, мітинги і т.ін.);

3)мати представницький мандат (наприклад, бути депутатом місцевої ради);

4. займати будь-які інші оплачувані посади;

4. виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової,викладацької і творчої.

Суддя зобов'язаний:

1. дотримувати Конституції та законів України, забез­печувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ у встановлений строк;

2. додержувати вимог позапартійності та політичної нейтральності, службової дисципліни та розпорядку робо­ти суду;

3. не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості, які розглядалися у закритому судовому засіданні;

4) не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктив­ності, неупередженості та незалежності.

Незалежність суддів забезпечується за допомогою право­вих гарантій їхньої діяльності, до числа яких належать:

1. недоторканність суддів. Без згоди Верховної Ради України суддя не може бути затриманий чи заарештований до ухвалення судом обвинувального вироку;

1. відповідальність за неповагу до суду чи судді;

2. забезпечення особистої безпеки суддів і членів їхніх сімей. Погроза або насильство щодо судді, посягання на його життя караються як злочини;

3. заборона втручання, у діяльність судді щодо здій­снення правосуддя;

4. незмінюваність суддів. Судді обіймають посаду без­строково, за винятком суддів Конституційного Суду і-суддів, уперше призначених на посаду.