5. Облік готової продукції

Предметом діяльності кожного виробничого підприємства є виготовлення продукції, з метою її подальшого продажу. Попит на продукцію підприємства залежить від багатьох чинників, як об’єктивних так і суб’єктивних. До суб’єктивних чинників належить якість продукції, її естетичний вигляд і, відповідно ціна продукції.

Готова продукція належить до запасів підприємства але має свої особливості.

Згідно П(С)БО 9 «Запаси» готовою називають продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу, повністю закінчена обробкою, пройшла випробування, приймання, укомплектування і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договорами або іншими нормативно-правовими актами (умовами, стандартами).

Готова продукція може носити різний характер у зв’язку з чим має наступну класифікацію продукції: за формою, ступенем готовності та технологічною складністю.

Згідно цієї класифікації за формою готова продукція може бути уречевлена та у вигляді результатів виконаних робіт або у вигляді наданих послуг; за ступенем готовності готова продукція буває готова, напівфабрикати, неготова (незавершене виробництво). За технологічною складністю готова продукція буває проста і складна (основна, побічна, супутня). При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними й іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція - це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам і призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція - це продукція, яка іноді утворюється в комплексних виробництвах при виробництві основної і, на відміну від супутньої, не потребує додаткових витрат.

У поточному обліку продукція (роботи, послуги) групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, вироблені з відходів; запасні частини; виконані роботи та надані послуги.

Готова продукція може мати кількісні та якісні характеристики. Кількість може бути виражена масою, довжина – метрами, якість – сортом. Але завжди продукція матиме вартісну характеристику.

Продукція є результатом виробництва. Фактична собівартість продукції визначається тільки після відображення в обліку всіх затрат, пов’язаних з процесом її виробництва. Собівартість об'єктів обліку, зокрема виготовлення готової продукції, визначають за допомогою методу бухгалтерського обліку - калькуляції, яка служить обгрунтуванням для їх грошової оцінки.

Сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво, а також економічних розрахунків з метою визначення собівартості продукції являє собою метод калькулювання (визначення собівартості).

Метод калькулювання залежить від організації і технології виробництва, а також визначених на підприємстві центрів витрат, за якими здійснюється узагальнення інформації про витрачені ресурси.

В залежності від організації і технології виробництва, а також виду продукції, яка виробляється, на промислових підприємствах використовуються такі методи калькулювання, як попередільний, позамовний, нормативний.

При застосуванні попередільного методу виконуються такі умови:

кожне замовлення, зразок чи партія зразків готової продукції легко відокремлюється від інших замовлень, зразків чи партій та виконується за технічним замовленням з визначеною (від­носно невеликою) кількістю;

виготовлення кожного зразка партії ідентичних зразків готової продукції потребує значних витрат.

Існують одно передільний та багато передільний методи.

Однопередільний характеризується тим, що виготовлення продукції від першої операції до останньої складає єдине ціле (виробництво хліба).

Багатопередільний метод характеризується тим, що виготовлення кінцевого продукту поділено на підприємстві на ряд технологічних процесів, які являють собою переділи, результатом кожного з яких є отримання напівфабрикатів, деталей, вузлів або комплектів.

Позамовний мето­д характеризується тим, що об’єктами для здійснення калькуляції з метою визначення собівартості продукції виступають окремі, виконані на замовлення вироби, роботи або надані послуги індпошив, СТО…).

Суть нормативного методу калькулювання собівартості продукції в тому, що плани центрів відповідальності формуються на основі норм і нормативів (вартісного виразу норм) витрат сировини, оплати праці, інших елементів. Тут попередньо вираховується собівартість одиниці продукції на основі нормативних калькуляцій. Видача матеріальних ресурсів на виробництво здійснюється за документами, в яких обґрунтована потреба за нормами і нормативами. Всі відхилення від норм відображаються на рахунках обліку як збільшення чи зменшення результату діяльності центру відповідальності. Дані про отри­мані відхилення дають можливість управляти фор­муванням собівартості виробу та разом з тим калькулювати фактичну собівартість на основі нормативної.

Випуск готової продукції передбачає її надходження з виробництва на склад для подальшого продажу. Готова продукція оприбутковується на склад із виробничих підрозділів на основі первинних документів - накладних, актів, відомостей випуску продукції та документів, що засвідчують якість (свідоцтво про якість, сертифікат відповідності державній системі сертифікації).

Накладна на здачу продукції на склад складається безпосередньо комірником цеху, де виготовлялась продукція. В накладній зазначається номер, дата її складання, від кого надходить продукція, хто приймає продукцію, найменування продукції, одиниця виміру, кількість, сума.

Накладна складається в двох примірниках бухгалтером, далі комірник цеху та завідуючий складом готової продукції розписуються в обох примірниках. Завідуючий складом приймає готову продукцію після перевірки фактичної наявності готової продукції з даними приймально-здавальної накладної. Перший примірник накладної залишається у завідуючого складом, а другий повертається комірнику цеху. Обидва примірники надходять до бухгалтерії, де бухгалтер зіставляє дані цих накладних і відображає в бухгалтерському обліку надходження продукції на склад за обліковими цінами.

Оскільки собівартість готової продукції визначається після закінчення місяця, а на склад вона надходить протягом поточного місяця, то виникає необхідність встановлення умовної облікової ціни – планової (з виявленням відхилення між плановою і фактичною собівартістю після того, як буде складена калькуляція фактичної собівартості продукції) або продажною (з виявленням відхилення між продажною і фактичною собівартістю продукції).

На складі готової продукції при надходженні її кожному виду готової продукції надається номенклатурний номер.

Завідувач складом, де зберігається готова продукція, дані про надходження продукції з приймально-здавальної накладної записує у картки складського обліку. Записи в картки здійснюються в такому ж порядку, як і в картки складського обліку на інші запаси.

На підставі отриманих бухгалтерією документів з оприбуткування готової продукції складається нагромаджувальна відомість випуску готової продукції. Записи в цієї відомості здійснюються щоденно з відображенням дати, номера, документа й кількості випущених із виробництва окремих видів продукції.

У кінці місяця підраховуються підсумки з надходження готової продукції в розрізі кожного найменування і проставляються облікові ціни. Шляхом множення кількості виробів на ціни знаходиться облікова вартість продукції. Після того, як бухгалтер визначає фактичну собівартість продукції, порівнюється загальний підсумок оприбуткованої продукції за обліковими цінами та за фактичною собівартістю. При встановленні відхилення складаються відповідні бухгалтерські проводки.

Безпосередньо облік готової продукції ведеться на рахунку 26 «Готова продукція», де за дебетом відображається її надходження на склад, а за кредитом вибуття або уцінка.

Оприбуткування готової продукції на склад з виробництва на підставі приймально-здавальної накладної за обліковими цінами відображається проводкою:

Дт

Кт

По закінчені місяця на рахунках бухгалтерського обліку готова продукція відображається за фактичною собівартістю, а в поточному обліку протягом місяця бухгалтер оприбутковує її за умовними цінами. Отже, виникають розбіжності в оцінці готової продукції. Щоб позбутися таких розбіжностей, визначають відхилення між фактичною та умовною вартістю продукції після складання калькуляцій та складаються виправні проводки.

Якщо фактична собівартість менша, ніж облікова ціна, тобто виникає від’ємна різниця, то в цьому випадку робиться сторніровочна проводка на суму відхилення:

Дт

Кт

Якщо ж фактична собівартість готової продукції перевищує облікову ціну то в цьому випадку виникає позитивна різниця, яку необхідно допровести в дебет рахунку 26 «Готова продукція» за кредитом рахунку 23 «Виробництво».

Регістром аналітичного обліку наявності та руху готової продукції є оборотно-сальдова відомість, яка містить інформацію про номенклатурний номер, найменування продукції, одиницю виміру,ціну за одиницю продукції, а також дані про залишки, надходження та вибуття продукції протягом місяця у натуральних та вартісних показниках. У оборотній відомості залишки продукції у вартісному вимірнику наводяться за обліковими цінами. Методом додавання сум залишків за всією номенклатурою продукції визначається загальна сума залишків продукції.

Вибуття готової продукції здійснюється в наступних напрямках:

реалізація – Дт Кт

на потреби управління, збуту Дт Кт

на доробку або повторну переробку – Дт Кт

внесок до статутного капіталу іншого підприємства Дт Кт

Регістром синтетичного обліку руху готової продукції є журнал № 5.