2 Характеристика кошторису підрозділів підприємства

Розглянемо основні характеристики кошторисів підрозділів. Перш за все треба зазначити, що до кошторису включаються всі витрати підрозділу на виробництво продукції (надання послуг) за розрахунковий (плановий) період, незалежно від ступеня її готовності. Отже, у загальному випадку кошторис і виробнича собівартість кінцевої продукції за певний період не співпадають.

Окрім власне планування кошториси підрозділів виконують такі важливі функції, як організуючу, або координуючу, контролюючу та стимулюючу.

Організуюча (координуюча) функція пов’язана з тим, що зафіксовані у кошторисі планові показники витрат слугують орієнтиром для відповідальної особи, яка спрямовує свої зусилля на дотримання встановленого регламенту і норм використання ресурсів.

Контролююча функція кошторисів полягає у тому, що за їх допомогою виконується моніторинг та оцінка діяльності підрозділів з погляду дотримання належного рівня витрат.

Функція стимулювання реалізується через відповідальність за необґрунтоване перевищення планових витрат та заохочення щодо їх зниження.

З погляду групування позицій кошториси будуються за калькуляційними статтями або економічними елементами витрат.

3 Кошторис цеху за калькуляційними статтями

Кожний з цих підходів має свою інформаційну цінність і сферу застосування. У постатейному кошторисі органічно інтегруються кошторис непрямих (загальновиробничих) витрат та калькуляції за прямими витратами окремих виробів. Розроблення кошторису за елементами витрат дозволяє відобразити ресурсну структуру, матеріало-, зарплато-, і капіталомісткість виробництва, а також, що суттєво, чітко ув’язати витрати підрозділу (цеху) в цілому з витратами його структурних одиниць (дільниць, робочих місць), оскільки останнім плануються лише окремі їх елементи. Як свідчить практика, для центрів відповідальності високого рівня перевага віддається постатейній структурі кошторисів. Такий коштрис цеху поданий в табл. 1.

Таблиця 1

КОШТОРИС ЦЕХУ НА РІК (тис. грн)

Є сенс коротко з’ясувати зміст статей кошторису, представленого в табл. 1.

Сировина та матеріали (за вирахуванням зворотніх відходів).

У цю статтю входять витрати на матеріали, що утворюють матеріально-речову основу продукції, що виготовляється, а також на матеріали допоміжного призначення, які припускають пряме віднесення на окремі вироби (з’єднуючі деталі, фарби, лаки, формовочні матеріали тощо). Розглядувані витрати обчислюються на підставі норм витрачання та цін матеріалів, а також виробничо програми. В цінах на матеріали, окрім цін придбання, враховуються транспортно-заготівельні витрати (плата за транспорт, вантажно-розвантажувальні роботи, комісійні заготівельним організаціям та ін.). Із вартості матеріалів виключаються зворотні відходи, що являють собою відходи матеріалів, які утворилися в процесі виробництва, але ще можуть бути використані як власне матеріали, або паливо, або якимось іншим чином (продаж на сторону).

Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби. Купівельними напівфабрикатами вважаються вироби, які підлягають додатковій обробці на підприємстві (штамповки, відливки, поковки та ін.). До комплектуючих належать вироби, які купуються для укомплектування продукції, що виготовляється, і потребують витрат на їх установку чи складання (вузли агрегатів, двигуни, прилади, механізми тощо). Як і витрати на матеріали, витрати за даною позицією обчислюються відповідно до норм і цін з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.

Паливо і енергія на технологічні цілі. Ця стаття містить витрати на всі види палива і енергії, пов’язані з безпосереднім здійсненням технологічних процесів: плавлення, нагрівання, зварювання, сушіння і т.п. Вихідними параметрами для обчислення витрат на паливо і енергію технологічного призначення аналогічно попереднім статтям є норми витрат і ціни (тарифи).

Основна заробітна плата виробничих робітників. До статті входить оплата праці робітників, безпосередньо задіяних у виготовленні основної продукції. Структурно її складає відрядна та погодинна заробітна плата, які розраховуються згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій, відрядними розцінками і тарифними ставками. Сюди відносять і доплати вказаним робітникам з фонду заробітної плати в процентах від прямого заробітку.

Додаткова заробітна плата виробничих робітників. У статтю включають виплати за трудові успіхи (премії), оплату відпусток, часу виконання державних та громадських обов’язків, доплати за виконання додаткових функцій та ін. Величина цих виплат розраховується згідно з передбаченими умовами оплати праці в плановому періоді, а за умови їх відносної стабільності - у відсотках від основної заробітної плати.

Відрахування на соціальні заходи. До них належать відрахування в Пенсійний фонд і фонди соціального страхування та сприяння зайнятості. Вони обчислюються у встановлених процентах від суми основної та додаткової зарплати.

Втрати від браку (у звіті). Ця стаття складається з витрат за остаточно забракованою продукцією (виробами, напівфабрикатами), а також витрат на виправлення браку за вирахуванням: вартості остаточно забракованої продукції; суми, що відшкодовується працівниками, які допустили брак; суми, одержаної від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби тощо.

Загальновиробничі витрати. Це комплексна позиція, що охоплює широке коло непрямих витрат, які за ознакою функціонального призначення утворюють дві групи: перша - витрати на утримання а експлуатацію машин і устаткування (ВУЕМУ), друга - витрати на обслуговування і управління виробництвом (ВОУВ).

Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування пов’язані з роботою устаткування у межах виробничого процесу, а також необхідні для підтримання його в стані експлуатаційної готовності. Сюди входять амортизаційні відрахування на відтворення машин і устаткування, поліпшення та відновлення їхніх техніко-економічних параметрів; витрати на експлуатацію устаткування (передусім на електроенергію для приведення машин в дію, стиснуте повітря, воду, мастило, охолоджуючі рідини, оплату праці наладчиків, слюсарів, ремонтників, електриків та ін.); витрати на внутрішнє переміщення вантажів; витрати на ремонт устаткування і транспортних засобів; витрати на швидкозношуваний інструмент і пристосування; інші витрати, які стосуються утримання і експлуатації устаткування, але не враховані в попередніх позиціях. Кожна з наведених позицій витрат у складі ВУЕМУ має певні особливості щодо схеми обчислення. В цілому це питання належить до методично опрацьованих.

Витрати на обслуговування і управління виробництвом охоплюють: витрати на управління виробництвом, до яких належать оплата праці управлінського персоналу, а також витрати на соціальні заходи й медичне страхування, пов’язані з ним; витрати на службові відрядження персоналу підрозділу; амортизаційні відрахування для пасивної частини основних засобів підрозділу, що не бере безпосередньої участі у виробничому процесі, а лише створює умови для належного здійснення операційної діяльності (будівлі, споруди, інвентар, обчислювальна техніка та ін.); некапітальні витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції (оплата праці задіяних у відповідних роботах працівників, вартість необхідних матеріалів, оплата послуг сторонніх організацій тощо); витрати на обслуговування виробництва, включаючи оплату праці, відрахування на соціальні заходи й медичне страхування для обслуговуючого (загальновиробничого) персоналу; витрати на охорону праці і техніку безпеки; витрати на утримання і ремонт будівель, споруд, інвентарю; витрати на швидкозношуваний інвентар; витрати на пожежну і сторожову охорону; страхові платежі по страхуванню майна; інші витрати загальновиробничого призначення.

Закономірним розвитком методології складання кошторисів є матрична (зведена) форма кошторису, в якій витрати групуються одночасно постатейно і поелементно. Приклад указаного кошторису наведено в табл. 4.2. З одного боку, в матричному кошторисі поєднується інформаційно-аналітичний потенціал постатейного і поелементного підходів, а з другого — на його основі зручно здійснювати перевірку правильності обчислень, а також розподіляти всі витрати на змінні та постійні, що є необхідним під час поваріантних обчислень. Такий кошторис дозволяє отримати певний синергійний ефект.

Таблиця 2