Деякі рекомендації щодо принципів застосування імунотропних препаратів

1. Обов'язково слід заздалегідь оцінювати характер імунних порушень і ступінь їх вираженості.

2. Необхідно враховувати, на яку популяцію клітин впливає даний препарат, ступінь і селективність його дії, його спрямованість (активація, супресія, модуляція).

3. Для досягнення максимального ефекту від призначеного препарату необхідно визначити оптимальну дозу, частоту прийому, шляхи введення в організм, час початку лікування залежно від стадії хвороби.

4. При оцінці імунограми і виборі препарату слід брати до уваги вік хворого, стать, біоритми, нейроендокринні чинники, генетичний фон і ін.

5. Як правило імунотропні препарати не застосовуються самостійно, а доповнюють традиційну терапію. При цьому важливо враховувати ефект традиційних лікарських засобів на імунну систему.

6. Вважають, що імунотропні препарати стимулюючої дії, як правило, не впливають на незмінені імунологічні показники.

7. Профільність дії імунотропних препаратів зберігається при різних захворюваннях, але лише за наявності однотипних імунних розладів.

8. Необхідно враховувати побічні ефекти імунотропних препаратів (наприклад, розвиток агранулоцитозу при вживанні декаріса; розвиток стану, подібного до синдрому хронічної втоми, при тривалому лікуванні великими дозами інтерферонів).

9. Можливе одночасне використання декількох препаратів, що впливають на різні ланки імунної системи.

10. Необхідно одночасно з імунотропними призначати і препарати, що містять вітаміни і мікроелементи, антиоксиданти.

11. Важливим, якщо не обов'язковим, доповненням імунотропної терапії є зниження ступеня ендогенної інтоксикації за допомогою сорбційної терапії.

12. Важливим є визначення відповіді in vitro імуноцитів хворих на той або інший імунотропний препарат з метою прогнозування ефективності його вживання, а також етапний контроль імунограми.

13. При неможливості провести імунологічне обстеження, відповідні імунотропні препарати як виняток можуть бути призначені на підставі клінічних ознак, що свідчать про наявність того або іншого дефекту в "роботі" імунної системи.

14. Слід пам'ятати, що виражений клінічний ефект від вживання імуностимулюючих препаратів може бути отриманий в тих випадках, коли клініко-імунологічний стан хворих найбільш важкий.

15. З метою проведення імунореабілітаційних заходів, зменшення числа рецидивів і хронізації захворювань, перед випискою з клініки хворому необхідно провести імунологічне обстеження. В разі виявлення значних відхилень від встановлених норм, а також з урахуванням анамнезу, такому хворому необхідно призначити імунотропне лікування з повторним обстеженням і консультацією у клінічного імунолога через 3 і 6 місяців.

Імунопрофілактика

В результаті контакту з мікробами під час інфекції розвивається тимчасовий або постійний імунітет до них. Імунопрофілактика дозволяє виробити імунітет до природного контакту зі збудником. Завдяки створенню вакцин стала можливою профілактика багатьох інфекційних хвороб і ліквідація такого важкого захворювання, як натуральна віспа.

I. Активна і пасивна імунізація

А. Активная імунізація – введення антигена для стимуляції імунної відповіді і розвитку імунітету. Повторна імунізація сприяє більш вираженій імунній відповіді і підвищенню стійкості до збудника. При інфекціях з тривалим інкубаційним періодом, наприклад при сказі, активна імунізація дозволяє попередити захворювання навіть після зараження. Залежно від типу антигена активна імунізація призводить до формування тимчасового або постійного імунітету.

Б. Пасивна імунізація – введення антитіл до яких-небудь антигенів. За допомогою пасивної імунізації можна створити лише тимчасовий імунітет тривалістю 1-6 тиж. Хоча пасивна імунізація викликає короткочасне підвищення стійкості до збудника, її дія виявляється негайно. Повторна пасивна імунізація не підсилює імунітет і часто супроводжується ускладненнями. Її зазвичай проводять після контакту зі збудником і при неможливості активної імунізації.

II. Види вакцин

Традіційні вакцини:

1. Живі гетеровакцини (проти натуральної віспи).

2. Живі ослаблені (атенуйовані), (проти кору, краснухи).

3. Інактивовані (проти сказу, кашлюку).

4. Анатоксини (проти дифтерії, правця).

Нове покоління вакцин:

1. Кон’юговані (проти гемофільної інфекції).

2. Субодиничні (проти менінгокока типу А).

3. Рекомбінантні субодиничні (проти гепатиту В).

4. Рекомбінантні векторні (проти ВІЛ-інфекції).