23.10. Захист ґрунтів від вітрової ерозії

Для попередження вітрової ерозії існує чотири групи заходів:

• підвищення структурності поверхневого шару ґрунту;

• підвищення шорсткості поверхні ґрунту (агротехнічні заходи);

• зменшення швидкості вітру в приземному шарі атмосфери;

• підвищення вологості у цьому шарі.

Найефективніше ці заходи «спрацьовують» у комплексі.

Підвищення структурності поверхневого шару ґрунту досягається декількома шляхами. Є.Шиятий (1986) встановив: якщо в поверхневому шарі ґрунту міститься понад 50 % структурних різностей розміром більше 1 мм, пилова буря розвиватися не буде. Втрати структурності, розпилення поверхневого шару ґрунту призводить до зростання руйнівної сили вітру. Підвищити структурність поверхневого шару ґрунту можна лише заходами для відтворення родючості.

Під час вирощування високорентабельних культур подекуди застосовують штучні оструктурювачі – нерозин, різні латекси. Це дорогий спосіб.

Підвищення шорсткості поверхні ґрунту досягається ґрунтозахисною системою його обробітку і залишенням на поверхні стерні, соломи та інших пожнивних решток. Будь-який обробіток ґрунту впоперек вітру, який спричиняє пилову бурю, утворює систему гребенів і борозен, що гальмують повітряний потік і біля самої землі обумовлюють штиль з нульовою швидкістю руху повітря. Повітряний потік проноситься над цим штилевим шаром повітря, не спричиняючи пошкоджень ґрунту. При подальшому зростанні швидкості вітру починається стрибкоподібне підняття частинок ґрунту та бомбардування ними вершин гребенів. Останні також починають еродувати і посилювати пиловий потік. Поверхня ґрунту вирівнюється і інтенсивність вітрової ерозії різко зростає. Тому не слід допускати такої швидкості вітру, при якій починається стрибкоподібне підняття частинок ґрунту. Це досягається, наприклад, мульчуванням ґрунту стернею та іншими пожнивними рештками. Стояча стерня, інші пожнивні рештки знижують швидкість вітру в приземному шарі повітря. Досить мати на квадратному метрі 180 стернинок, щоб повністю попередити розвиток вітрової ерозії.

Для залишення на полі стоячої стерні взимку проводять плоскорізний обробіток ґрунту. Він також сприяє снігозатриманню.

В природних зонах України немає можливості тримати стерню до зими. Між збиранням зернових і настанням холодів триває період 3-3,5 місяці. Поля із стоячою стернею встигають зарости бур’янами. Щоб цього не допустити, проводять культивацію площ для боротьби зі сходами бур’янів і падалиці. Стерня при цьому частково загортається в ґрунт або лежить на поверхні. Лежача і частково загорнута у ґрунт стерня також попереджує розвиток вітрової ерозії. Система ґрунтозахисного обробітку, при якій солома та інші пожнивні рештки частково загортаються в ґрунт і застилають його поверхню, є ефективною проти ерозії взагалі. Це особливо важливо для регіонів спільного прояву водної і вітрової ерозії, якими є значна частина території України.

Зменшення швидкості вітру в приземному шарі атмосфери досягається двома шляхами: мульчування поверхні ґрунту стернею та іншими пожнивними рештками і системою полезахисних лісосмуг. Досвід показує, що найефективніше протидіяли пиловим бурям лісосмуги у поєднанні з плоскорізним обробітком ґрунту.

Підвищення вологості повітря в приземному шарі, а значить зменшення її дефіциту, сприяє припиненню вітрової ерозії. Цього можна досягти культивацією ґрунту. Під час культивації в момент пилової бурі на поверхню виноситься ґрунт, відбувається інтенсивне випаровування вологи, різко зменшується її дефіцит в приземному шарі атмосфери і пилова буря припиняється. Тому існує такий захід: якщо пилова буря вже почалася і ніяких засобів її припинення не існує, рекомендується проводити культивацію дефльованого поля впоперек вітру. Це можна робити паровим культиватором, дисковими знаряддями або навіть важкими дисковими боронами.