23.2. Фактори процесу водної ерозії

На інтенсивність ерозійного процесу впливають п’ять основних факторів: погодні, фізико-хімічні властивості або протиерозійна стійкість ґрунтів, рельєф місцевості, агротехнічні фактори і структурні ґрунтоводоохоронні заходи.

Кліматичні умови. Атмосферні опади є основним фактором у процесі ерозії. Інтенсивність дощу, тривалість і частота дають змогу оцінити ерозійну силу дощу.

При випадінні однієї і тієї ж кількості опадів за більш короткий час збільшує його інтенсивність, а відповідно і ерозію ґрунту. При зливових дощах іноді випадає за одну-дві доби вся місячна норма опадів, що складає 40-50 мм. Ґрунт, природно, не встигає вбирати таку кількість вологи, надлишок води розпочинає стікати по схилах.

На інтенсивність ерозії також впливає розмір дощових крапель, який залежить від інтенсивності дощу. Діаметр крапель в затяжних дощах складає 1-1,5 мм, в зливових він складає 3-5 мм. Маса таких крапель в 5-15 разів, а швидкість їх в приземному шарі повітря в 2 рази більше. Значить, сила удару крапель при зливових опадах в 10-20 разів більше, чим при затяжних дощах. Тому і збільшується інтенсивність руйнування ґрунтових агрегатів, що призводить до більшої рухливості частинок ґрунту.

Інший кліматичний фактор, що впливає на ерозію в холодний період року – танення снігу. Розвиток ерозії, яку спричиняє сніг під час танення, залежить від його кількості, швидкості танення, проникності і вологозатримувальної здатності ґрунту на час танення, ступеня дезінтеграції ґрунту морозом.

Рельєф місцевості. Від особливостей рельєфу залежить розмір і швидкість поверхневого стоку і, відповідно, швидкість руйнування і змиву ґрунту. Різні особливості рельєфу по-різному впливають на швидкість потоку і інтенсивність ерозії. Крутість і довжина схилів впливають на відокремлення і перенесення частинок ґрунту. Круті довгі схили збільшують швидкість і об’єм стічних вод, що в свою чергу призводить до інтенсивного вимивання ґрунту сконцентрованими потоками.

При крутизні схилів менше 1 ґрунт не підлягає змиву, ці ділянки можна використовувати під будь-які культури, вони не потребують ніяких протиерозійних заходів.

На ділянках крутизною 1-3 може проявлятись слабкий змив ґрунту для їх захисту від ерозії необхідно застосовувати протиерозійні заходи.

Протиерозійна стійкість ґрунту. Еродованість ґрунту залежить від його фізичних і хімічних властивостей, механічного складу ґрунтів, тому у різних типів ґрунтів вона неоднакова.

Агротехнічні фактори. Чим більший покрив поверхні ґрунту, тим менші втрати ґрунту. Покриття поверхні ґрунту рослинами або їх рештками сповільнює потік стікання води, внаслідок чого знижується здатність її до розмивання і перенесення ґрунтових часток.

Структурно-водоохоронні заходи. До них належать контурна організація території, створення валів-терас, смугове землеробство, залуження водотоків. Вони діють на ерозію через контролювання стікаючої води, понижують швидкість потоку води і спрямовують їх на захищені ділянки для подальшого безпечного відведення з поля.