Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ответы на дпю.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
303 Кб
Скачать
☆

Щодо солдатів (матросів) застосовуються такі заохочення:

  • оголошення подяки;

  • надання додаткової відпустки на термін до 5 діб;

  • дозвіл на одне додаткове звільнення із розташування військової частини чи з корабля на. берег поза чергою у дні та години, встановлені для цього командиром частини;

  • нагородження грамотою, дипломом, цінним подарунком або грошовою премією;

  • повідомлення батькам або колективу за місцем роботи чи навчання військовослужбовця до його призову на службу про зразкове виконання ним військового обов'язку й про отримані заохочення;

  • нагородження особистою фотокарткою біля розгорнутого Бойового прапора військової частини;

  • нагородження нагрудним знаком "Відмінний фахівець", а тих, хто проходить службу за контрактом, - "Відмінний фахівець Збройних Сил України";

  • присвоєння військового звання "старший солдат" ("старший матрос");

  • занесення прізвища до Книги пошани військової частини (корабля);

  • скасування раніше накладеного дисциплінарного стягнення.

42) Заходи безпеки під час поводження з ручними гранатами

Гранати переносять у гранатних сумках. Запали тримають окремо від гранат, при цьому кожний запал загортають у папір або клоччя. Запалами з зеленим нальотом користуватися не можна. Переносячи гранати, слід оберігати їх від поштовхів, ударів, вогню, бруду, сирості. Підмочені та забруднені гранати і запали треба протерти і висушити під наглядом командира. Не можна сушити гранати біля вогню.

Заряджати гранату дозволяється тільки перед її метанням.

Забороняється: розбирати бойові гранати й усувати в них несправності, переносити їх без сумок або за кільце запобіжної чеки; торкатися гранати, що не розірвалася після метання.

43) Добовий наряд призначається для підтримання внутрішнього порядку, охорони особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, приміщень і майна військової частини (підрозділу), контролю за станом справ у підрозділах і своєчасного вжиття заходів для запобігання правопорушенням, а також для виконання інших обов'язків внутрішньої служби.

Склад добового наряду оголошується наказом по військовій частині на період навчання.

Добовий наряд військової частини призначається у такому складі:

· черговий частини;

· помічник чергового частини;

· черговий підрозділ;

· варта;

· черговий і днювальні парку, а також механіки-водії (водії) чергових тягачів;

· черговий фельдшер або санітарний інструктор і днювальні медичного пункту;

· черговий і помічники чергового контрольно-пропускного пункту; черговий їдальні та робітники їдальні;

· черговий штабу частини та посильні;

· черговий сигналіст;

· пожежний наряд;

· водії чергових автомобілів.

44) 1. Основні історичні етапи розвитку Збройних Сил Київської Русі. У часи Київської держави (10-13століття) військо складалося з дружини князя та народного ополчення. Дружина будувалась за зразком варягів, але до неї входили вищі верства громадянства та бояри, які усвідомлювали потребу в захисті своєї батьківщини. Князі утримували дружинників, платили грішми, дозволяли привласнювати частину завойованого майна, давали землі. Дружини князя складалися з полків (по 100-200 чоловік), їх називали за іменем князя і, рідше, - земель. Полк міг підрозділятися на менші частини. Народне ополчення (або вої) спочатку не мало постійної військової організації, а збиралося лише для самооборони, коли нападав ворог. Пізніше князі Олег та Ігор почали брати воїв у походи. До них залучали міський люд, селян-хліборобів. Народне ополчення організовувалось і поділялося за територіальною ознакою на тисячі, їх називали за назвами міст. Зброя княжої доби була двох видів: охоронна й зачіпна. До першої належали панцир, кольчуга, шолом, щит, що служили для захисту тіла в бою. Зачіпна зброя це - спис, шаблю, сокира, лук зі стрілами. За княжої доби були два основні роди війська: оружники і стрільці. Оружники мали на озброєнні панцир, шолом, щит, меч, спис, сокиру. Стрільці були тільки озброєні луком із стрілами. До кінця 11 століття українське військо було пішим. Кіннота, яку вперше використав Олег і Ігор в 10 столітті у походах на Візантію і греків, за своїм озброєнням поділялася на важку (воїни в панцирах, шоломах, зі списами і щитами) та легку (стрільці злуками). У княжу добу починає розвиватися й український військовий флот. Воєнні човни називалися лодіями. Були річкові і морські лодії, вони мали різні розміри і вміщували від 40 до 100 воїв. Збиралося військо за наказом князя. Спеціальні військові тренування, маневри у війську не проводилися. Дорослі вдосконалювали свою майстерність в бою. Хлопці мали знати всі види зброї, вміти боротися, кидати спис, стріляти з лука, володіти мечем, шаблею, їздити верхи на коні. Після такої підготовки підлітків брали у бойові походи. 2. Українське військо періоду козаччини. Військо підтримувало силу і могутність держави, обороняло її кордони. Але татарська навала у 13-14 століттях привела до занепаду української держави і її війська. Землі України потрапляли під литовські, польські, угорські, молдавські прапори. 15-18 століття в історії України - це період козаччини. Головна історична умова виникнення козацтва як суспільного стану і збройної сили - підневільне становище України під владою сусідніх держав Литви і Польщі, позбавлення її власної етнічної державності, соціальне гноблення, а також небезпека з боку орд кочівників, які грабували, нищили, брали у полон український люд. У цей час визріває національна свідомість народу, міцнішає його бажання здобути свободу і незалежність. Перші письмові згадки про українських козаків містять джерела кінця 15-початку 16 століття. У 1989 році виповнилось 500 років від першої згадки у "Хроніці" польського історика Мартина Бельського про козаків на поділлі. Спочатку козаки не мали ніякої військової організації, а збиралися у ватаги по кілька десятків чоловік. Зброя їх була простою: луки, списи, сокири, шаблі, примітивні рушниці, їхньою тактикою була локальна війна, а метою - здобич. Лише у першій половині 16 ст. козаки освоїли простори нижче дніпрових порогів - так званий Низ і почали будувати козацькі укріплення - січі (від слова "сікти"). На рубежі 40-50-х років 16 століття козаки заснували могутню фортецю на Дніпровському острові Тамаківка (поблизу сучасного м.Марганця Дніпропетровської обл.). Вважають, що це й була перша в історії України козацька твердиня - Запорізька Січ. Уряд Речі Посполитої намагався поширити свою владу на Запорозьку Січ і приборкати непокірне козацтво. У 1572 р. король Сізігмунд 2 Август видав універсал про прийняття на державну військову службу 300 козаків, яких записували в спеціальний список - реєстр. Реєстрове козацьке військо отримувало одяг, зброю, платню, вправлялось у військовій майстерності. За реєстровими козаками залишалися права на свободу та волю. На зразок реєстрового козацтва почала перетворюватися решта козацького війська. Козацьке військо мало демократичний устрій. Усі політичні й організаційні питання вирішувалися на раді. Залежно від її учасників рада поділялась на повну, військову, генеральну, старшинську, чорну. Командування військом здійснювали військова старшина різних ступенів. На чолі війська стояв гетьман. Він був головою козацької держави, мав повну адміністративну владу, брав активну участь у законодавчій діяльності, судовій справі. Приймаючи рішення з основних питань, гетьман враховував думку генеральної та старшинської рад. До генеральної старшини входили: обозний, судді, писар, осавули, хорунжий і бунчужний. Адміністративна і військова влада у полку належала полковникові. Кожний полк (500=1000 чол.) поділявся на сотні (100-200 чол.) і курені (10-20 чол.). До сотенного уряду входили: сотник, сотенний осавул, хорунжий і писар. У курені командував курінний отаман або десятник (міський, сільський). Усім військом керував кошовий отаман з суддями, осавулами, писарями. Козаки офіційно титулували один одного “товаришем”, а гурт козаків “товариством”. У перший половині 18 ст. запорізьке козацтво піднеслося до рівня кращих європейських армій. Особливо відзначалися військовою майстерністю піхота, яка була головним видом козацького війська й вважалося найдосконалішою в Європі. Козацька піхота героїчно билася з ворогом, використовуючи особливу тактику: шикувались в три шеренги (перша стріляла, друга подавала рушниці, а третя їх заряджала ). Піхота козаків вміла гарно штурмувати ворожі фортеці, а також сміливо воювала на морі. Козацькі човни мали довжину 20 м, ширину 3-4м, глибину 2,5 м. На одному човні було 20-30 веслярів, 50-70 воїнів, 4-5 легких гармати. Швидкість - 15 км/год. Є відомості про те, що і підводний човен запорожці стали використовувати в бойових діях набагато раніше, ніж у західній Європі. Кіннота козацького війська в 1 половині 17 ст. було менш чисельною, ніж піхота, і відзначалася високою військовою майстерністю. Вона вела наступ так званою лавою: шикувалася півколом, атакуючи таким чином противника з флангів. На високому рівні у запорожців була розвідувальна та сторожова служби. Створювалася ціла система вимог із відповідною сигналізацією - прообраз світлового телеграфу. Сигнали про небезпеку від самого кордону послідовно передавався до козацького війська. Козаки вміло вели розвідку, навіть у стані ворога. Чисельність козацького війська значно змінювався протягом століть. Вони були озброєні шаблями, короткими списами, а також вогнепальною зброєю: мушкетами, пістолями, самопалами. У козаків також були бойові молотки, якірці, рогульки, що застосовувалися у боротьбі проти ворожої кінноти. Порох, кулі, зброю запорожці виготовляли самі або ж діставали в бою. Козаки першими використали метод окопування в землі. У козацькому війську була тверда військова дисципліна. Суворо каралися такі злочини, як вбивство, бійки, не виконання обов'язків. За пияцтво під час походу козаків карали на смерть. Зрада козацтва і батьківщини вважалося найтяжчим злочином. Козаки суворо дотримувалися розпорядку дня. Саме Січ дала Україні видатних полководців, мудрих державних діячів: Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький. У 18 ст. настав період занепаду козацької держави. Україна потрапила у залежність від Росії (1654 р.). А на початку літа 1775 р. була ліквідована Запорізька Січ. В 1783 р козацькі полки, що залишилися, були приєднані до регулярного війська Росії. 3. Збройна боротьба Українського народу. Кінець 19 -поч. 20 ст. ознаменовано новим піднесенням національно-визвольної боротьби українського народу. Центром її стала Зх. Україна. Там зародився січовий стрілецький рух (“Січ”, “Сокіл”). А в 1914 р. було створено Легіон Січових Стрільців. Австрійський штаб прийняв лише 2,5 тис. добровольців. Першим командиром легіону був Галущипський, а згодом Козак. Січове стрілецтво виростило славних синів України: К. Левицького, М. Волошина, і т. д. Збройні сили України протягом 1917-1922 рр. мали складний розвиток. Так, 16 січня 1918р. Центральна Рада ухвалила Закон про утворення народної армії на міліційній основі для оборони держави, але 29 квітня відбувся державний переворот, який проголосив гетьманщину. За часів Скоропадського було сформовано дивізію сердюків і дивізію сірожупанників, а загальне число армії становило більше 60 тис. чол. Відбулася українізація Чорноморського флоту. Перший корабель - міноносець "Завидний" підняв український прапор у липні 1917 р, а через 4 місяці його підняла половина кораблів флоту. Усі військові формування, які залишилися на Україні та в Криму після громадянської війни поділилися на два округи: Київський і Харківський. У 1922р. вони були об'єднані в Український військовий округ. Була також проведена військова реформа, яка передбачала підвищення технічної оснащеності Збройних Сил. У 1929 р. патріотичні групи Зх. України об'єдналися в організацію Українських Націоналістів з метою відновлення незалежності України. 15 березня 1939 р. на території Чехословаччини було проголошено незалежну Карпатську Україну І сформовано її національну армію - Карпатську Січ. Тоді ж Угорська армія задушила молоду державу. Загинуло більше 5 тис. українців. З початком радянсько-німецької війни основна частина українського народу була у складі збройних сил СРСР (більше 4,5 млн. людей), а також в підпільному та партизанському русі. За даними різних джерел, кількість партизан в Україні становила від 50 до 500 тис. чол. в різні роки війни. Найбільш відомі сильні партизанські з'єднання під керівництвом Ковпака, Федорова, і ін. Третю групу українського населення становили загони українських націоналістів під командуванням Гуревича, яка була створена в листопаді 1942 р. Через збройні формування УПА-ОУН за роки війни пройшло понад 400 тис. чол. Після звільнення України від фашистських окупантів УПА повертає зброю проти сталінізму, за незалежність України. До середини 50-х р. ними було ліквідовано більше 13 тис. радянських чиновників. На жаль втрати українців були ще більші і трагічними. Лише в 1993р. Верховна Рада України віднесла УПА та інші військові формування, що не вчинили злочинів, до учасників бойових дій. З розпадом СРСР постало питання, як бути з армією. Україна ще 16 липня 1990 заявила в “Декларації про державний суверенітет”, що має право на створення власних збройних сил. 11 жовтня 1991 р. Верховна рада затвердила Концепцію оборони та будівництва Збройних Сил України. Тому 19 жовтня 1991р. Верховна Рада постановила вважати 6 грудня святом - Днем Збройних Сил України.

45) Движение строевым шагом осуществляется с темпом 110-120 шагов в минуту. Размер шага - 70-80 см. Движение строевым шагом начинается по команде «Строевым шагом - МАРШ» (в движении «Строевым - МАРШ»). По предварительной команде необходимо:

  1. подать корпус несколько вперед, перенести тяжесть его больше на правую ногу, сохраняя устойчивость;

  2. по исполнительной команде начать движение с левой ноги полным шагом.

При движении строевым шагом ногу с оттянутым вперед носком выносить на высоту 15-20 см от земли и ставить ее твердо на всю ступню. Руками, начиная от плеча, производить движения около тела:

  1. вперед - сгибая их в локтях так, чтобы кисти поднимались выше пряжки пояса на ширину ладони и на расстоянии ладони от тела, а локоть находился на уровне кисти;

  2. назад - до отказа в плечевом суставе.

Пальцы рук полусогнуты, голову держать прямо, смотреть перед собой.

46) Пневматична зброя використовується як аматорська розважальна, спортивна та мисливська зброя. Зброя різного призначення має різну потужність і, в окремих випадках, вимагає отримання спеціальних дозвільних документів. Крім того, в різних країнах встановлюються різні обмеження на використання та/або конструкцію пневматичної зброї, в тому числі: калібр, можливість застосування для полювання, можливість встановлення глушника тощо

47) Нарізна зброя - вогнепальну зброю, мають гвинтоподібні нарізи в каналі стовбура для додання снаряду ( пулі) обертового руху, завдяки чому забезпечується його стійкість на траєкторії, дальність польоту і купчастість стрільби. У момент пострілу провідний поясок (Англ.) рос. снаряда або оболонка кулі, виготовлені з м'якого металу (наприклад латунь або біметал з верхнім шаром з латуні), врізаються в гвинтоподібні нарізи каналу ствола. Завдяки цьому снаряд ( куля), просуваючись в каналі ствола, повертається навколо своєї поздовжньої осі і набуває обертальний рух.

1. Історія

Вважається, що нарізний ствол був винайдений в Німеччині, за словами одних - в Лейпцігу в 1498 р., за словами інших - у Відні. Куля вганяє в стовбур за допомогою молотка. Однак подібного роду зброя дуже довго не знаходило застосування у військовій справі внаслідок труднощі і тривалості заряджання.

1.1. Початок

Найбільш вдалий зразок військового нарізної рушниці сконструював у 1832 р. Бернер з Брауншвейга. Канал ствола має два широких гвинтових нареза, розташованих один проти іншого. Стовбур зроблений з "червоного заліза" (стрічкового Дамаску), довжина ствола 83,8 см. Калібр зброї 17,7 мм.

Перші зразки зброї з гвинтовою нарізкою ствола з'явились на початку XVI ст., В Росії до XVIII ст. такі рушниці називалися гвинтовими пищалями, потім гвинтовими рушницями - штуцерами. У 1856 р. нарізну рушницю отримало офіційну назву - гвинтівка.

2. Виготовлення

Нарізи являють собою протяжні гвинтові поглиблення, що проходять уздовж каналу ствола. Нарізка може витися як справа наліво, так і зліва направо. Кожен наріз має дві грані і дно. Грань, на яку спирається куля при закручуванні, називається бойової і проглядається з казенної частини ствола. Протилежна грань нарізу називається холостий і добре проглядається з дульної частини ствола. Проміжки між нарізами називаються полями нарізів. У свій час поля робили набагато вже самих нарізів, щоб зменшити знос ствола (у цьому випадку куля, встаючи на нарізи, менше деформувалася, відповідно, менше стираються канал ствола при проходженні по ньому), наприклад, у гвинтівки Бердаа нарізи були втричі ширше полів; однак з появою більш якісних матеріалів нарізи стали робити такими ж широкими, як поля, або навіть вже. Діаметр каналу ствола по полям називається калібром ствола. У деяких державах калібр ствола прийнято вважати по дну нарізів.

В основному нарізи створюються одним із таких способів:

  • прорізанням нарізів по одному при протягуванні спеціального різця;

  • прорізанням всіх нарізів відразу з використанням спеціального різального інструменту;

  • продавлюванням нарізів за допомогою дорна;

  • проковуванням стовбура надітого на сердечник з нанесеною в дзеркальному вигляді матрицею нарізів;

  • відливанням стовбура навколо сердечника з нанесеної матрицею;

  • електролітичним вимиванням металу на місці нарізів за допомогою матриці з діелектричного матеріалу;

Дорнірованіе дає дуже грубу обробку каналу ствола, але проводиться швидко і обходиться дешево, крім того, кілька упрочняет канал ствола за рахунок утворення наклепа при проштовхуванні дорна. Стовбури гладкоствольної та нарізної зброї, що виготовляються методом "холодного кування", забезпечують більш стабільний бій і підвищену зносостійкість каналу ствола при низькому часу виготовлення. Тим не менш, якісні стовбури, особливо для спортивної зброї, виготовляються практично виключно протяжкою різця. Для стволів артилерійських знарядь, які мають порівняно великий калібр, часто виявляється доцільним використання електролітичного способу.

48)

№ п/п

Сигнал

Условные знаки

рукой

флажками

фонарем

1

Внимание (внимание, делай, что я, отзыв)

Поднять правую руку вверх и держать до отзыва (до повторения сигнала "Внимание")

Поднять правой рукой вверх желтый флажок и держать до отзыва (до повторения сигнала "Внимание")

Фонарем с белым светом - серия точек

2

Сбор командиров (начальников)

Поднять правую руку вверх и кружить ею над головой, после чего руку резко опустить

Тоже самое с красным и желтым флажками в правой руке

Фонарем с белым светом размахивать над головой вправо и влево, описывая полукруг

3

К машинам

Поднять обе руки вверх и держать до исполнения

То же, имея в правой руке желтый, а в левой - красный флажок

Фонарем с белым светом размахивать перед собой вправо и влево на уровне плеча

4

По местам

Поднять обе руки вверх и резко опустить вниз через стороны

То же, имея в правой руке желтый, а в левой - красный флажок

Фонарем с белым светом размахивать по вертикал вверх и вниз

5

Заводи

Правой рукой вращать впереди себя

То же, имея в правой руке желтый флажок

Фонарем с белым светом вращать впереди себя

6

Глуши двигатель

Размахивать перед собой обеими опущенными руками

То же, имея в правой руке желтый, а в левой - красный флажок

Фонарем с красным светом, опущенным вниз, размахивать перед собой, описывая полукруг.

7

Марш (вперед, продолжать движение в прежнем или новом направлении, путь свободен)

Поднять правую руку вверх, повернуться в сторону движения и опустить руку в направлении движения на уровне плеча

То же, с желтым флажом в правой руке

Фонарем с зеленым светом размахивать по вертикали вверх и вниз

8

Увеличить дистанцию

Поднять левую руку вверх, а правую вытянуть горизонтально в сторону и размахивать ею вниз и вверх до уровня плеча

То же, имея в правой руке желтый, а в левой - красный флажок

Фонарем с зеленым светом размахивать в вертикальной плоскости, описывая восьмерку

9

Стой (стоп)

Поднять левую руку вверх и быстро опустить перед собой, повторяя до исполнения

То же, с красным флажком в правой руке

Фонарем с красным светом размахивать по вертикали вверх и вниз

10

Уменьшить дистанцию

Поднять правую руку вверх, а левую вытянуть горизонтально в сторону и размахивать ею вниз и вверх до уровня плеча

То же, имея в правой руке желтый, а в левой - красный флажок

Фонарем с красным светом размахивать в вертикальной плоскости, описывая восьмерку

11

В линию машин

Вытянуть обе руки горизонтально в стороны и держать до отзыва

То же, имея в правой руке желтый, а в левой - красный флажок

Фонарем с зеленым светом размахивать перед собой вправо и влево на уровне плеча

12

В линию колонн

В линию взводных колонн:  поднять обе руки вверх и размахивать ими накрест над головой

То же, имея в правой руке желтый, а в левой - красный флажок

Фонарем с зеленым светом размахивать над головой вправо и влево, описывая полукруг

В линию ротных колонн: поднять обе руки вверх, сложить их накрест над головой и держать неподвижно

То же, имея в правой руке желтый, а в левой - красный флажок

Фонарь с зеленым светом размахивать над головой вправо, описывая полукруг. Возвращение фонаря в первоначальное положение производить при полупотушенном или скрытом от принимающего свете

13

В колонну

Поднять правую руку вверх и и опустить ее, держа предплечье вертикально (повторять до отзыва)

То же, с желтым флажком в правой руке

Фонарь с зеленым светом вначале держать неподвижно, а затем сигнал "Марш" повторять до отзыва

14

Все кругом

Вытянуть левую руку горизонтально в сторону, а правую поднять вверх и кружить над головой

То же, имея в правой руке желтый, а в левой - красный флажок

Фонарем с зеленым светом вращать впереди себя

15

Все направо (налево)

Вытянуть левую руку горизонтально в сторону, а правую руку поднять вверх, повернуться в сторону поворота и размахивать правой рукой вверх и вниз до уровня плеча (повторять до отзыва)

То же, имея в правой руке желтый, а в левой - красный флажок

Фонарем с зеленым светом размахивать по вертикали сверху вниз и в сторону поворота

16

Авария (вынужденная остановка)

Вытянуть правую руку горизонтально в сторону, а левую поднять вверх и размахивать ею над головой вправо и влево

То же, имея в правой руке желтый, а в левой - красный флажок. После подачи сигнала красный флажок устанавливается на машине под углом 45 градусов.

Фонарем с красным светом размахивать перед собой вправо и влево на уровне плеча

 

Примечания:

 

 

 

 

1. В таблице сигналов обозначены:

 

 

 

флажок желтого (белого) цвета

 

 

фонарь с белым светом

 

 

флажок красного цвета

 

 

фонарь с красным светом

 

 

фонарь с зеленым светом

 

 

2. Сигнальный флажок состоит из прямоуголного полотнища размером 32х22 см, прикрепленного к древку длиной 40 см. Вместо флажка желтого цвета может применяться флажок белого цвета.

 50) Днюва́льний ро́ти — військовослужбовець, що призначається із рядового складу до складу добового наряду по підрозділу. Він відповідає за зберігання зброї, шаф (ящиків з боєприпасами), майна роти та особистих речей, які є під його охороною.

Днювальний роти підпорядковується черговому роти.

Черговий днювальний роти несе службу всередині казарми біля вхідних дверей, поблизу кімнати зберігання зброї .

Обов'язки

Днювальний роти зобов'язаний :

  • не виходити з приміщення роти без дозволу чергового роти;

  • постійно охороняти кімнату зберігання зброї та не допускати до неї нікого, крім чергового роти;

  • своєчасно подавати команди згідно з розпорядком дня;

  • не пропускати в приміщення сторонніх осіб, а також не дозволяти виносити з казарми зброю, боєприпаси, майно та речі без дозволу чергового роти;

  • негайно доповідати черговому роти про всі надзвичайні події в роті, про порушення встановлених цим Статутом правил відносин між військовослужбовцями роти, помічені несправності й про порушення вимог пожежної безпеки, вживати заходів до їх усунення;

  • піднімати за командою чергового роти особовий склад під час загального підйому, а також уночі у разі тривоги, пожежі, стихійного лиха;

  • стежити за чистотою та порядком у приміщеннях і вимагати від військовослужбовців їх додержання;

  • не дозволяти військовослужбовцям у холодну пору року, особливо вночі, виходити з приміщення роздягненими;

  • стежити щоб військовослужбовці палили, чистили взуття, одяг тільки у визначених для цього приміщеннях чи місцях;

  • з прибуттям до роти прямих начальників від командира роти й вище та чергового частини подавати команду: «Струнко»,- з прибуттям до роти інших офіцерів роти, а також старшини або військовослужбовців іншої роти викликати чергового роти. Наприклад «Черговий роти, на вихід».

Черговому днювальному роти заборонено сидіти, знімати спорядження та перебувати у розстебнутому одязі.

Днювальний вільної зміни зобов'язаний подавати черговому роти допомогу в наведені порядку у разі порушення встановлених статутами правил відносин між військовослужбовцями роти; залишаючись замість чергового роти виконувати його обов'язки.