Тема 15 . Техніка безпеки при використанні автомобільних експлуатаційних матеріалів.

15. 1 Токсичність експлуатаційних матеріалів.

15. 2 Заходи безпеки при використанні пально-мастильних матеріалів.

15. 3 Пожежний захист складів нафтопродуктів.

Мета заняття: Ознайомитися з правилами техніки безпеки при використанні автомобільних експлуатаційних матеріалів.

15.1 Токсичність експлуатаційних матеріалів.

Всі сорти палив, змащувальних матеріалів і спеціальних рідин в тій або іншій степені отруйні (токсичні) і вогненебезпечні (пожежонебезпечні). Палива, крім того, ще і вибухонебезпечні. Тому необхідно знати основні екологічні властивості експлуатаційних матеріалів, які виявляються при контакті з людиною і навколишнім середовищем. Найбільш важливими з цих властивостей є токсичність, пожежонебезпека, вибухонебезпека і здатність електризуватися.

Автомобільні бензини, як токсичні матеріали, здатні проникати в організм через органи дихання, шкіру і травний тракт. Концентрація пари бензину в повітрі не повинна перевищувати 0,3 мг/л. При нетривалому вдиханні повітря, що містить бензин в кількості 5...10 мг/л, настає гостре отруєння, характерними ознаками якого є головна біль, неприємні відчуття в горлі, кашель, роздратування слизистої оболонки носа і очей, нестійкість ходи, запаморочення, збудження. При видаленні потерпілих з отруєної атмосфери через деякий час більшість цих явищ минають.

В етилованих бензинах як антидетонатор міститься тетраетилсвинець (ТЕС). Етилова рідина, так само як і чистий ТЕС, є стійкою отрутою, що сильно діє на організм людини. Отруйлива дія етилованого бензину найсильніше виявляється при попаданні бензину всередину організму через травний тракт. У зв'язку з цим засмоктування бензину, а також продування бензопроводів і жиклерів ротом щоб уникнути випадкового попадання в рот етилованого бензину категорично забороняється.

У жодному випадку не можна зберігати і перевозити етилований бензин спільно з харчовими продуктами. М'ясо, хліб, мука, жири легко поглинають ТЕС. Випадковий розлив бензину може привести згодом до отруєння зараженими харчовими продуктами.

Якщо етилований бензин у великій кількості розіллється на цементному або асфальтовому підлогу, то залите місце треба ретельно витерти сухою ганчіркою і потім обмити водою з миючим засобом. Якщо етилованим бензином облита значна частина тіла, необхідно негайно зняти одяг, злегка обтерти уражену ділянку тіла ватою, змоченою гасом, а після цього вимитися з милом, прийняти теплий душ і надіти чисту білизну.

Токсичність пари дизельного палива зазвичай вище, ніж бензину, але із-за меншої випаровуваності концентрація цієї пари в повітрі буває значно менше. Гранично допустима концентрація пари дизельного палива 0,3 мг/л повітря. Заходи профілактики і перша допомога такі ж, як і при поводженні з бензинами.

Отруйність вихлопних газів, особливо при використанні етилованих бензинів, загальновідома. З інших складових найбільш небезпечний оксид вуглецю CO, його ГДК 0,02 мг/л повітря. Профілактика отруєння оксидом вуглецю полягає в систематичному контролі за його змістом в повітрі на робочих місцях і на стоянках автомобілів, в забезпеченні хорошої вентиляції. Категорично забороняється обігріватися в кабіні автомобіля, якщо двигун працює в режимі холостого ходу (тобто на багатій суміші), тому що в кабіну поступово проникають відпрацьовані гази, створюючи небезпечну концентрацію. Оскільки отруєння оксидом вуглецю відбувається непомітно, такого роду обігрів часто приводить до смертельного результату.

Мастильні масла (моторні, трансмісійні, індустріальні і ін.) і гідравлічні рідини на мінеральній основі також є токсичними речовинами. До масел, які містять присадки, потрібно відноситися з більшою обережністю, чим до масел без присадок, оскільки токсичні речовини для присадок, до складу яких входять сірка, хлор, фосфор, цинк, свинець і інші елементи, вивчені ще недостатньо.

Етиленгліколь і його водні розчини – антифризи також вельми токсичні. При попаданні всередину організму вони вражують центральну нервову систему і нирки. Аналогічною токсичною дією володіють гальмівні рідини на гліколевій основі “Нева”, “Томь”, “Роса” і ін. Смертельна доза етиленгліколю складає всього 50 г (близько 100 г антифризу). Після роботи з антифризами і гальмівними рідинами слід вимити руки водою з милом Для попередження отруєнь охолоджувальними і гальмівними рідинами необхідно строго контролювати їх зберігання, перевезення і використання. На тарі, де зберігаються рідини, обов'язково має бути чіткий напис “Отрута”.

15.2 Заходи безпеки при використанні пально-мастильних матеріалів.

Для експлуатації техніки, а також для забезпечення всіх видів її ТО і ремонту застосовують великий асортимент палив і мастильних матеріалів. При критичних концентраціях пара нафтопродуктів у поєднанні з повітрям утворюються пожежонебезпечні суміші. Рідкі палива горять та вибухають при порівняно невисоких концентраціях пари у повітря. Для бензинів, газу і дизельного палива пожежонебезпечними є суміші, коли вміст у повітрі за об’ємом становить від 1,1 до 6%. Пожежонебезпечність палива та мастильних матеріалів характеризується температурою спалаху. Залежно від температури спалаху, нафтопродукти поділяють на легкозаймисті (температура спалаху нижче 40°С) і горючі (температура спалаху вище 40°С). Бензин і гас належать до легкозаймистих рідин, дизельне паливо до горючих рідин.

Загальні вимоги техніки безпеки такі.

Усі працівники перед зарахуванням на роботу, пов’язану з нафтопродуктами, проходять медичний огляд. Вони повинні вивчити і мати у своєму розпорядженні інструкції з технічної, особистої та пожежної безпеки. Багато робіт необхідно виконувати у спеціальному одязі і взутті. Необхідно мати захисні пристосування: рукавички, окуляри, маски, протигази та ін. У місцях, де можливе інтенсивне виділення пари нафтопродуктів, не можна знаходитися у взутті чи одязі зі сталевими підківками, набівками, пряжками, а також користуватися сталевим інструментом, щоб уникнути утворення іскри, яка може спричинити пожежу або вибух. Інструмент повинен бути виготовлений з кольорового металу або обміднений.

При загорянні одягу необхідно збити полум'я, закутати потерпілого в ковдру, повстину, пальто та ін. Згасивши вогонь, розрізають одяг і обробляють обпалені місця: промивають концентрованим розчином перманганату калію. Застосовувати воду не рекомендується, тому що це веде до утворення пухирів і підсилює хворобливі відчуття. При сильних опіках необхідна медична допомога.

При отруєнні парами бензину, дизельного палива необхідно негайно вивести чи винести потерпілого на чисте повітря, викликати лікаря і надати першу допомогу: у стані збудження забезпечити спокій, дати заспокійливі краплі (валеріанові), при ослабленні подиху чи непритомності дати понюхати нашатирний спирт. Після відновлення подиху бажано хворого напоїти міцним чаєм чи кавою. Якщо нафтопродуктами подразнені слизові оболонки очей, їх промивають 2 % розчином соди, холодним чаєм, чистою водою.

Категорично забороняється зберігання палив і мастильних матеріалів, у тому числі і відпрацьованих масел, у відкритій тарі і ємностях як на території складів, так і в інших приміщеннях.

Нафтопродукти, які зайнялися, не можна заливати водою, тому що продукт розтікається по поверхні води і полум'я підсилюється. Для ліквідації вогню потрібно якнайшвидше припинити доступ повітря до палаючого предмету: закрити брезентом, ковдрою, засипати піском, використати вогнегасники. Джерело займання огороджують бар'єром з піску, а потім гасять вогонь.

Якщо спеціальний одяг забруднений чи з'явилася необхідність у його ремонті раніше встановленого терміну, хімчистку, прання та ремонт треба проводити достроково. При необхідності повинен також проводитися достроковий ремонт спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту. Обробка спеціального одягу не повинна впливати на його захисні властивості. Спеціальне взуття необхідно регулярно чистити та змащувати.

Для очищення забруднених ділянок шкіри від речовин, які важко змиваються водою з милом, застосовують миючі засоби та очисники шкіри. Очищаючі речовини містять мило, луги, солі та поверхнево-активні речовини, що сприяють видаленню забруднень зі шкіри рук. Для миття рук сильно забруднених мастилами, іржею, маслами, фарбами та іншими речовинами можна застосувати пасту "Ралі" або «Автомайстер».

При роботі з паливно-мастильними матеріалами (ПММ) випадки пожеж найчастіше трапляються від дій на експлуатаційні матеріали відкритого полум'я, розрядів статичної електрики, іскри при ударі чи терті, а також при попаданні пальних рідин на нагріту поверхню. При експлуатації енергетичних засобів найбільш частими причинами виникнення пожеж є несправність електроустаткування, негерметичність системи живлення, накопичення на двигуні бруду і масла, застосування легкозаймистих та пальних рідин для миття двигуна, подача палива самопливом, паління у безпосередній близькості від системи живлення, застосування відкритого вогню для підігрівання двигуна, а також при визначенні та усуненні несправностей механізмів.

В умовах експлуатації найбільшу небезпеку становить порожня тара з-під бензину, тому що досить у 200-літровій бочці випарувати 10...50 г бензину, щоб одержати вибухонебезпечну бензоповітряну суміш. Тому забороняється відгвинчувати пробку порожньої сталевої бочки з-під бензину ударами молотка чи ключа або підходити до неї з вогнем. При ремонті тари необхідно забезпечувати попередження вибухів бензинової та іншої пари, змішаної з повітрям. Це відноситися не тільки до бочок, але і до інших ємностей, у тому числі і до паливних баків машин.

15.3 Пожежний захист складів нафтопродуктів.

Система пожежного захисту це комплекс організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріального збитку від неї – втрат нафтопродуктів.

Склади, стаціонарні й пересувні пункти й пости заправки повинні бути

забезпечені справними протипожежними засобами та інвентарем відповідно до діючих норм.

Пожежний захист забезпечується рядом заходів:

♦ застосуванням за можливістю негорючих та важкогорючих речовин та матеріалів замість пожежонебезпечних;

♦ обмеженням числа горючих речовин та їх розташуванням. Це досягається:

- обмеженням місткості складу;

- улаштуванням протипожежних розривів між будівлями та спорудами складу та сусідніми підприємствами, житловими та громадськими будівлями населених пунктів;

-улаштуванням захисних зон між складами та житловою забудовою;

- профілактичних оглядів та поточного ремонту пожежонебезпечного обладнання;

- застосуванням засобів пожежної сигналізації та засобів повідомлення про

пожежу.

Пожежна безпека будівель та приміщень.

Вогнестійкість будівель та споруд визначається границею вогнестійкості та групою займистості окремих елементів. Границя вогнестійкості – час (у годинах або хвилинах) від початку вогневого стандартного випробування зразків до виникнення одного з граничних станів елементів та конструкцій.

Будівлі та споруди діляться на п’ять ступенів вогнестійкості, які встановлюються у залежності від границі вогнестійкості окремих частин будівлі або споруди та групи займистості матеріалів. Ступінь вогнестійкості всієї будівлі значно зменшується, якщо границя вогнестійкості одного або кількох основних елементів невелика. Ступінь вогнестійкості металевих опор можна збільшувати, захищаючи (обкладаючи) їх негорючими матеріалами (цеглою, бетоном, гіпсовими матеріалами, штукатуркою). .

Протипожежні перешкоди передбачаються при проектуванні та будівництві

будівель та споруд. Вони перешкоджають розповсюдженню вогню, захищають суміжні конструкції від дії теплових променів полум’я та передачі тепла внаслідок теплопровідності. До таких перешкод відносяться протипожежні стіни та всілякі негорючі стіни та перекриття, а також протипожежні двері, розриви між резервуарами та будівлями тощо.

Протипожежні двері, які встановлюються у внутрішніх протипожежних стінах, повинні мати границю вогнестійкості не менше 1 год. Найбільш проста конструкція протипожежних дверей – дерев’яні полотнища товщиною 30–40 мм обшиті покревельним залізом по азбестовому листу товщиною 5–7 мм. Заходи з попередження пожежі та вибухів.

Заходи, що усувають причини пожеж та вибухів, діляться на технічні, експлуатаційні, організаційні та режимні.

До технічних заходів відноситься дотримання протипожежних норм при спорудженні будівель, улаштуванні опалення та вентиляції, виборі та монтажі електрообладнання, улаштуванні блискавкозахисту.

Експлуатаційні заходи розуміють під собою правильну експлуатацію виробничих машин, компресорних, котельних та інших силових установок та електрообладнання, правильнее утримання будівель та територій підприємства.

До організаційних заходів відносяться навчання виробничого персоналу протипожежним правилам та видання необхідних інструкцій та плакатів. Режимними заходами є обмеження або заборона у пожежонебезпечних місцях відкритого вогню, паління, виконання електрозварювальних та газозварювальних робіт.

Територія об’єктів повинна утримуватися в чистоті, все горюче сміття сис-

тематично повинне видалятися на спеціально відведені ділянки та по мірі накопичення вивозитися. Усі дороги та під’їзди до будівель, споруд та джерел води необхідно очищувати від завалів, утримувати у справності та освітлювати в нічний час. Проїзди та протипожежні розриви між окремими приміщеннями та спорудами не можуть використовуватися для складування горючих предметів, різного обладнання та будівельних матеріалів. Паління та застосування відкритого вогню у складах, гаражах, генераторних, акумуляторних і у всіх приміщеннях, у яких є горючі матеріали, категорично забороняється, про що на видних місцях повинні бути вивішені чіткі написи. У кожному цеху, майстерні, складі та інших приміщеннях повинні бути вивішені таблички із зазначенням прізвища та посади осіб, відповідальних за пожежну безпеку. На дверях приміщення повинен бути великий напис: «Вогненебезпечно, з вогнем не заходити! Паління у приміщенні забороняється».

Контрольні запитання:

1. Який вплив здійснюють нафтопродукти на організм людини?

2. Які міри потрібно прийняв ти для профілактики отруєння вихлопними

газами?

3. В чому небезпека використання мастильних матеріалів і спецрідин?

4. Яких правил особистої гігієни потрібно дотримуватись , що звести до

мінімуму, шкідливий вплив експлуатаційних матеріалів?

5. До яких речовин відносяться нафтопродукти в пожежонебезпечному

значенні?

6. Які міри потрібно прийняти для профілактики вибуху або пожежі при

роботі з нафтопродуктами?

7. Які заходи забезпечують пожежний захист складів нафтопродуктів?