1.3. Методи екології

Методологічну основу екології складають поєднання системного підходу, спостереження, експерименту, оцінки та моделювання

Методи екології прийнято поділяти на такі групи:

• Методи збору інформації

• Методи обробки інформації

• Методи інтерпретації отриманих результатів

• Методи прогнозування і математичного моделювання

Методи збору інформації : спостереження, біоіндикація. Експеримент, вимірювання параметрів стану довкілля і т.д. Вони є надзвичайно різноманітними і базуються на комплексній системі спостереження за станом навколишнього природного середовища, яку називають моніторингом. Ці методи повинні відповідати двом принципам: принципу системності і принципу переважності.

Методи екологічної індикації, дають можливість визначити стан і властивості екосистеми за видовим складом та співвідношенням між собою певних груп видів.

Метод екологічного моніторингу. Моніторинг — це постійне стеження за перебігом певних процесів в окремих екосистемах, біосфері в цілому чи за станом конкретних біологічних об'єктів. Він буває локальним, регіональним чи глобальним, залежно від змін відповідно у певній місцевості, регіоні або в біосфері в цілому. Особливо важливий моніторинг еталонних заповідних ділянок ландшафтів. Моніторинг здійснюють за допомогою автоматичних та дистанційних пристроїв.

Методи обробки інформації. Сюди відносяться методи математичної статистики. Дозволяють оцінити достовірність отриманих результатів

Методи інтерпретації результатів (виявлення управляючих параметрів та змінних). Оцінка екологічного стану об’єктів проводиться шляхом порівняння реальних значень параметрів довкілля з певними нормами, тому правильний вибір норми є вкрай важливим

Методи прогнозування і математичного моделювання. Знаючи динаміку змін основних параметрів екосистем і біосфери в цілому можна визначити їх стійкість до дії зовнішніх факторів в майбутньому. Цей метод є єдиним джерелом інформації про можливий перебіг процесів в екосистемі. Використовують концептуальну та математичну моделі

1.4. Екологія - теоретична база заходів по охороні природи

Екологічна діяльність нині - обов'язкова, а здебільшого - одна з основних складових будь-якої сфери людської діяльності: промислового виробництва, енергетики, сільського й лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, військової справи, культури, релігії та ін.

Екологія стає важливою наукою, яка має давати відповіді на питання, які виникають перед людиною у її співжитті з навколишньою природою. Завдяки системному підходу (обов'язково включає в себе аналіз комплексу факторів навколишнього світу) екологія стає єдиною безальтернативною теоретичною базою природокористування.

Екологія виникла як суто біологічна наука, але в наш час вона трансформувалася і стала наукою про структуру та функцію природи в цілому, наукою про біосферу, наукою, що вивчає місце людини на нашій планеті, оптимізацію взаємин людини з довкіллям.

Охоро́на навко́лишнього приро́дного середо́вища — система заходів (технологічних, економічних , адміністративно-правових тощо) які спрямовані на підтримку взаємодії між діяльністю людини і навколишнім природним середовищем, забезпечують збереження та відновлення природних ресурсів, запобігають прямому та опосередкованому впливу результатів діяльності суспільства на природу і здоров”я людини. Розрізняють поняття: охорона природи і охорона довкілля людини.

Всі заходи щодо охорони природи здійснюються на основі теоретичних екологічних знань.

• Формування екомережі (сітки природоохоронних об’єктів)

• Охорона генофонду рослин і тварин (Червона книги і міжнародні переліки, акліматизація, розведення, біотехнічні заходи)

• Рекреаційно-туристична оцінка ландшафтів

• Нормування стану довкілля (розробка стандартів і нормативів)

• Ефективна організація сільського господарства

• Розробка технологій очистки і переробки відходів і.т.д …