2. Місце екології в системі наук. Галузі і підрозділи екології.

На сьогоднішній день, виходячи з головних властивостей живого, в біології виділяють наступні рівні організації живої матерії: клітина, тканина, орган, організм, популяція, біоценоз, екосистема, біосфера.

Рівні організації матерії та поле діяльності сучасної екології

Сукупність клітин, які виконують різні функції, будуть складати організм, а сукупність особин одного виду, які займають певну територію, - популяцію, сукупність популяцій - біоценоз, екосистему, сукупність екосистем планети Земля творить біосферу.

Класична екологія досліджує явища, які займають 5 рівнів організації живої природи: організму, популяції, , біоценозу, екосистеми, біосфери.

"Пиріг" біології можна розкраяти, по горизонталі відокремлюються фундаментальні науки (молекулярна біологія, генетика, цитологія, ембріологія, морфологія, екологія), по вертикалі - таксономічні підрозділи (мікробіологія, ботаніка, зоологія і т.д.).

Екологія відноситься до фундаментальних розділів біології і є складовою частиною кожного з усіх таксономічних підрозділів.

Екологічну науку найчастіше поділяють на два основних розділи – загальну (теоретичну, біоекологію) й прикладну екології. Головною складовою Загальна екологія визначає загальні закони функціонування екосистем. Загальну екологію можна умовно поділити на п'ять великих підрозділів:

Аутекологія (факторіальна екологія) вивчає взаємозв'язки представників виду з оточуючим їх середовищем. Цей розділ екології займається, головним чином, визначенням меж стійкості виду і його ставленням до різних екологічних факторів. Аутекологія вивчає також вплив середовища на морфологію, фізіологію та поведінку організмів.

Демекологія вивчає популяції різноманітних організмів як особливий рівень організацій живої матерії: їхню структуру, стан, способи саморегуляції, описує коливання чисельності і встановлює їх причини. Цей розділ ще називають популяційною екологією.

Синекологія (екологія угруповань) аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угруповання організмів, а також між ними і оточуючим середовищем.

Біогеоценологія, або екосистемологія, вивчає біогеоценотичний шар Земної кулі і, зокрема, конкретні екосистеми (суходільні, водні), в яких взаємодіють біоценози і абіотичне середовище.

Біосферологія (глобальна екологія) вивчає біосферу як єдине планетарне ціле, з'ясовує закономірності еволюції біосфери.

У зв'язку з розширенням людської діяльності й посиленням її негативних впливів на природу останніми десятиліттями активно розвиваються різні напрями в сфері прикладної екології. Прикладна екологія вивчає механізми руйнування біосфери, розробляє методи запобігання йому й способи раціонального природокористування

Прикладна екологія складається з трьох основних блоків: геоекологічного, техноекологічного та соціоекологічного.

Геоекологія вивчає специфіку функціонування екосистем в залежності від їх географічного положення

Техноекологія - блок прикладних дисциплін, пов'язаних із такими об'єктами людської діяльності, як енергетика, промисловість, сільське господарство, транспорт, військова справа, наука, космос. Вона визначає обсяги, механізми й наслідки впливів на довкілля та здоров'я людини різних галузей і об'єктів, особливості використання ними природних ресурсів, розробляє регламентації природокористування й технічні засоби охорони природи, опікується проблемами утилізації відходів виробництва та відтворення зруйнованих екосистем, екологізацією виробництв.

Соціальна екологія досліджує специфічну роль людини в довкіллі не як біологічного виду, а як соціальної істоти, відмінності цієї ролі від функції інших живих істот, вивчає шляхи оптимізації взаємовідносин людського суспільства з природою, формує екологічну свідомість, екологічну культуру за допомогою нових методів і підходів екологічної освіти та виховання, формулює закони про екологічне природокористування, принципи й критерії екологічного менеджменту, контролю й бізнесу, здійснює соціально-екологічний моніторинг, закладає основи локальної, регіональної та глобальної екологічної політики. Соціоекологія тісно пов'язана з етнографією і соціологією.

За останні десять років з'являються все нові напрямки практичної екології (медична екологія, екологія космічного простору, тощо) і процес цей триває по сьогоднішній день і, як наслідок, повинні відокремитись напрямки, які будуть формувати новий підхід до вивчення закономірностей існування живого на нашій планеті.