1.5. Використання в управлінні показників фінансової звітності

Менеджер не завжди розуміє бухгалтера: багато числових показників, незрозумілих термінів, надмірна деталізація, висока точність – часто пригнічують менеджера. За великим обсягом інформації втрачається її основний зміст, суттєвість. Що необхідно робити бухгалтеру в такій ситуації – краще подавати інформацію, а менеджеру – стати фінансово грамотним.

Облікова інформація повинна допомагати менеджеру в плануванні, контролі, прийнятті рішень. Менеджеру необхідно перш за все знати, де і чому не виконується план, а не вислуховувати відомі йому факти і показники. Час у менеджера завжди обмежений. Він не може проконтролювати все, тому система управлінського обліку повинна висвітлювати ті явища і події, де необхідні коригування з боку менеджера.

Інформація повинна надаватися менеджеру в такій формі, яка краще ним сприймається. При цьому треба виходити з положення, що користувач інформації вперше знайомиться з питанням.

Облікова інформація повинна надходити до менеджера в міру необхідності і з таким ступенем точності, який забезпечує прийняття обґрунтованого управлінського рішення. Вартість одержання інформації не повинна переважати ефекту від її використання.

Найважливіші фінансові документи, які часто використовуються в управлінні бізнесом, – звіт про фінансові результати (звіт про прибутки і збитки), баланс (звіт про фінансовий стан) та прогноз грошових потоків, а основні показники, що визначаються на їх підставі, – це:

– рентабельність інвестованого капіталу (ПІК = Прибуток : Капітал). При розрахунку показника ПІК прибуток береться до оподаткування, а капітал дорівнює сумі активів підприємства;

– рентабельність продаж (виручки) = Прибуток : Виручка;

– загальна ліквідність = Оборотні активи : Поточні (короткострокові) зобов’язання;

– термін погашення (оборотності) дебіторської заборгованості = (Дебіторська заборгованість × 365 днів) : Виручка;

– чистий оборотний капітал у відсотках до виручки = (Оборотний капітал × 100): Виручка. Чистий оборотний капітал = Оборотні активи – Короткострокові зобов’язання;

– фінансовий важіль = Позичковий капітал : Власний капітал.

Аналіз цих показників у динаміці та порівнянні з іншими підприємствами і нормативами дає можливість оцінити фінансовий стан підприємства та його перспективи на найближчий період.

Алгоритми будови звіту про фінансові результати наведені на рисунках 1.8 та 1.9.

Прибуток до оподаткування

Рис. 1.8. Алгоритм визначення прибутку торгівельної організації

Валовий

прибуток від

реалізації

Р

+

ис. 1.9. Алгоритм визначення собівартості виробленої та реалізованої продукції, валового, операційного і чистого прибутку.

Тема 2. Класифікація і поведінка витрат. Аналіз взаємозв’язку

“витрати–обсяг–прибуток”

2.1. Склад витрат підприємства та їх регламентація в Україні

У кожній галузі народного господарства є свої специфічні особливості організації виробничого процесу, а отже і складу та структури виробничих витрат. Але, не дивлячись на галузеві особливості, завжди у процесі виробництва приймають участь засоби праці, предмети праці та робоча сила, а у деяких галузях ще й природні ресурси (земля, сонячна енергія тощо). Використання цих елементів виробництва зумовлює витрати підприємств у процесі їх господарської діяльності. Витрати ці здійснюються у вигляді вартості використаних предметів праці (сировини, матеріалів, палива тощо), витрат на оплату праці та частини вартості використаних засобів праці у розмірі їх амортизації. Природні ж фактори, як правило, грошової оцінки не мають і їх використання не збільшує суми витрат на виробництво.

Практично витрати обліковують у розрізі окремих статей: сировина та матеріали, оплата праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів, паливо і енергія на технологічні потреби, витрати на ремонт основних засобів і т. ін.

Склад витрат, які відносяться на собівартість виготовленої продукції у бухгалтерському обліку, регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, а у податковому обліку – Законом України “Про оподаткування прибутку підприємства” (у редакції Закону № 283/ 97 від 22.05.1997 р. з наступними змінами і доповненнями).

У зв’язку з тим, що П(С)БО 16 “Витрати” має досить загальний (концептуальний) характер і не враховує особливості кожної галузі виробництва, міністерствам та відомствам надано право розробляти методичні рекомендації з питань організації обліку витрат та калькування собівартості продукції у відповідних галузях.

Відповідно до цього, більшість міністерств та інших центральних органів управління розробили і затвердили такі рекомендації для своїх галузей. Це такі як:

– Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджені Державним комітетом промислової політики України 02.02.01 р., № 47;

– Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені Міністерством транспорту України 05.02.01 р. № 65;

– Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування у торгівельній діяльності, затверджені Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України 22.05.02 р., № 145 та інші.

Подібні рекомендації затверджені по обліку витрат і калькулюванню собівартості у сільському господарстві, житлово-комунальному господарстві, будівельно-монтажних робіт, проектно-пошукових робіт, послуг зв’язку тощо.