8.4. Оцінка діяльності центрів відповідальності

Оцінка діяльності центрів відповідальності – складова управлінського контролю. Управлінський контроль – це процес, за допомогою якого менеджери впливають на працівників організації для ділового і ефективного виконання стратегії організації.

Розробка показників та оцінка діяльності окремих підрозділів і їх керівників є центральною проблемою управлінського контролю. Від її вирішення залежить ефективність управління взагалі.

В основу системи управлінського контролю покладено бюджетний контроль. Але останній характеризує лише відхилення від бюджету, тобто фінансові показники, які є об’єктом управлінського обліку. А менеджера можуть цікавити ще й нефінансові показники, такі як: плинність кадрів, якість продукції, інновації, використання робочого часу тощо (рис. 8.6).

Використання останніх дає змогу здійснити комплексну оцінку діяльності підрозділу та його керівника. З цією метою застосовують систему управлінського контролю за принципом “Табло”, яка включає широкий спектр фінансових та нефінансових показників.

Діяльність центру відповідальності та його керівника може визначатися її результативністю та ефективністю.

Рисунок 8.6. Нефінансові показники діяльності у сфері виробництва та послуг

Результативність – це показник того, як виконує свої завдання центр відповідальності, наскільки він досягає бажаних або запланованих результатів (за обсягом діяльності, часом, якістю продукції тощо).

Ефективність – це відношення результату діяльності до використання ресурсів (витрат), тобто досягнення максимуму продукції при мінімальних витратах, або мінімуму витрат на одиницю діяльності.

Виходячи з цього, діяльність центру відповідальності може бути: ефективною і результативною; результативною але неефективною; ефективною але нерезультативною; нерезультативною і неефективною.

При виборі показників для оцінки діяльності центрів відповідальності бажано дотримуватися таких критеріїв:

– взаємозв’язок зі стратегічними цілями компанії;

– відображення основної діяльності керівника та підрозділу в цілому;

– зрозумілість для працівників, об’єктивність та відносна простота розрахунку;

– можливість використання для оцінки та заохочення працівників;

– послідовність та регулярність використання.

Вибір показників та методи оцінки діяльності залежать від типу центру відповідальності.

8.4.1. Оцінка діяльності центрів доходу

Центр доходу – це підрозділ, керівник якого контролює доходи, але не контролює витрати та інвестиції (відділ продажу, сектори або відділ магазину, регіональні представництва компаній тощо).

Керівник центру доходу може контролювати витрати на утримання свого підрозділу, але прямого зв’язку між цими витратами і отриманими доходами не існує.

Для оцінки діяльності центру доходу необхідно порівняти фактичну суму одержаного доходу з бюджетною, визначити відхилення та проаналізувати причини їх виникнення. Глибина деталізації такого аналізу може бути різною залежно від мети аналізу та наявної вихідної інформації (рис. 8.7).

Рисунок 8.7. Деталізація відхилення доходу від продаж

Відхилення доходу від продаж за рахунок зміни кількості реалізованої продукції можна визначити так:

Δg = Σg₁p₀ – Σg₀p₀, (8.3)

де g₀, g₁ – кількість окремих видів реалізованої продукції за планом (бюджетом) та фактично;

p₀, р₁– середня ціна реалізації одиниці продукції (бюджетна і фактична).

Загальна сума відхилення за рахунок кількості реалізованої продукції може бути розкладена на відхилення:

а) за рахунок обсягу виробництва

Δgb = × Σg₀p₀, (8.4)

де b₀, b₁ – обсяг виробництва продукції за бюджетом і фактично (одиниць);

б) за рахунок рівня товарності продукції

Δgt = × Σg₀p₀. (8.5)

Відхилення доходу від продаж за рахунок зміни ціни реалізації продукції визначають за формулою

Δp = Σg₁p₁ – Σg₁p₀. (8.6)

Причинами (факторами) цього відхилення можуть бути:

а) зміна питомої ваги реалізації продукції за окремими каналами

Δpj = (Σp_jy_j – p₀) g₁, (8.7)

де p_j – бюджетна ціна реалізації за окремими каналами реалізації;

p₀ – середня бюджетна ціна реалізації продукції;

y_j – фактична питома вага (в долях одиниці) реалізації продукції за окремими каналами;

б) зміна структури окремих видів реалізованої продукції

Δpi = (Σp_ijy_ij – p_j) g_j, (8.8)

де p_ij – бюджетна ціна реалізації i-го виду продукції за j-м каналом;

y_ij – фактична питома вага реалізації i-го виду продукції за j-м каналом (в долях одиниці);

g_j – фактичний обсяг реалізації продукції за j-м каналом (одиниць);

в) зміна строків реалізації продукції

Δpn = Σ (Σp_ijny_ijn – p_ij) g_ij, (8.9)

де p_ijn – бюджетна ціна реалізації і-го виду продукції за j-м каналом в n-й термін дії незмінних цін;

y_ijn – питома вага реалізації і-го виду продукції за j-м каналом в n-й термін (в долях одиниці);

g_ij – фактичний обсяг реалізації і-го виду продукції за j-м каналом (одиниць);

г) зміна якості продукції

Δpm = Σ (Σp_ijnmy_ijnm – p_ijn) g_ijn, (8.10)

де p_ijnm – бюджетна ціна реалізації і-го виду продукції за j-м каналом в n-й строк та m-ої якості;

y_ijnm – фактична питома вага реалізації і-го виду продукції за j-м каналом в n-й строк та m-ої якості (в долях одиниці);

g_ijn – фактичний обсяг реалізації і-го виду продукції за j-м каналом в n-й строк (одиниць);

д) вплив причин організаційного характеру визначають як різницю між фактичним доходом від реалізації та доходом від фактичного обсягу реалізованої продукції за бюджетними цінами з урахуванням її видів, каналів, термінів реалізації та якості.