5.2. Типи операційних рішень. Аналіз і вибір альтернативних варіантів

Як вказувалося раніше, основною метою діяльності комерційного підприємства є досягнення задовільної норми прибутку на вкладений (інвестований) капітал (НПІК), тому при аналізі альтернативних варіантів необхідно враховувати співвідношення вигод (доходи – витрати) та використаного капіталу, а це зумовлює три типи проблем:

1) проблеми, пов’язані виключно з рівнем витрат (визначається економія витрат);

2) проблеми, пов’язані як з витратами, так і з доходами (визначається відхилення прибутку);

3) проблеми, пов’язані як з витратами і доходами, так і з капітальними інвестиціями.

Типовими прикладами задач альтернативного вибору є:

1) оптимізація виробничого процесу (оптимальне співвідношення різних типів обладнання; оптимальний шлях руху заготовок, готової продукції або сировини; оптимальне розміщення складів тощо);

2) виробляти самим чи купувати комплектуючі (послуги, процеси);

3) визначення оптимального розміру замовлення;

4) визначення оптимальної ціни реалізації шляхом порівняння кривих попиту та ціни і визначення сумарного покриття змінних витрат виручкою (маржинального доходу);

5) рішення про спеціальне замовлення (визначення ціни покриття, тобто ціни реалізації спеціального замовлення);

6) рішення про ліквідацію збиткового сегменту діяльності при наявності вільних (незадіяних) виробничих потужностей;

7) рішення про доцільність надання додаткових послуг та ін.

Вибір кращого варіанту із декількох можливих здійснюється на підставі диференціального аналізу релевантної інформації, тобто визначення і порівняння диференціальних витрат і доходів та розрахунку диференціального прибутку (збитку) для характеристики економічної доцільності того або іншого варіанту рішення. Але при прийнятті остаточного рішення завжди необхідно враховувати не лише поточні вигоди, а й довгострокові наслідки.

Розглянемо приклади диференціального аналізу релевантної інформації для розв’язання типових задач альтернативного вибору.

5.2.1. Рішення про спеціальне замовлення

Рішення про спеціальне замовлення – це рішення стосовно отриманої пропозиції на разовий продаж продукції або надання послуги за ціною, нижчою за звичайну (або навіть нижчою за собівартість).

Прийняття такої пропозиції доцільне лише тоді, коли додатковий дохід перевищує додаткові витрати на виконання такого замовлення і відсутня загроза деформації ринку. При аналізі такої пропозиції необхідно враховувати можливі додаткові витрати в разі відсутності вільних виробничих потужностей та довгострокові наслідки прийняття такого замовлення.

Наприклад, підприємство по виготовленню взуття тимчасово втратило частину своїх замовників і тому не повністю використовує свої виробничі потужності, розраховані на випуск 30000 пар взуття за рік. Фактичний обсяг виробництва становить 24000 пар за рік. Планові виробничі витрати на одну пару взуття становлять 80 грн., з яких на вартість сировини та пряму оплату праці припадає 50 грн., виробничі накладні витрати: змінні – 10 грн., постійні – 20 грн. Витрати на збут складають 10 грн. з розрахунку на одну пару взуття, з них 4 грн. – змінні витрати (комісійні реалізаторам). Середня планова ціна реалізації продукції – 100 грн. за пару.

Підприємство отримало одноразову пропозицію продати оптом новому замовнику 5000 пар взуття за ціною 75 грн. за пару. Транспортні витрати замовник відшкодовує повністю.

Необхідно визначити доцільність прийняття нового замовлення або відмови від нього.

Для прийняття правильного рішення необхідно спершу визначити економічну доцільність виконання такого замовлення, а потім оцінити його довгострокові наслідки.

Економічну доцільність можна визначити застосовуючи маржинальний підхід та диференціальний аналіз релевантної інформації. Спочатку визначимо, яка з наведеної інформації є релевантною; тобто:

1) які події вона характеризує (майбутні чи минулі);

2) чи змінює вона грошові потоки;

3) чи зумовлює відмінності за варіантами.

Зведемо ці ознаки у таблицю (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Перевірка інформації на відповідність критеріям релевантності

Стаття витрат, доходів	Критерії релевантності			Висновок
	майбутні витрати, доходи	грошові потоки	відмінність у варіантах
Дохід від реалізації	+	+	+	Релевантна
Виробничі витрати:
– змінні	+	+	+	Релевантна
– постійні	+	+	– 1	Нерелевантна
Витрати на збут:
– змінні	+	+	– 2	Нерелевантна
– постійні	+	+	– 2	Нерелевантна

¹ Постійні виробничі витрати нерелевантні, бо вони повністю розподілені на фактично досягнутий обсяг виробництва;

² У зв’язку з оптовою реалізацією витрати на збут не зміняться і тому також будуть не релевантними.

Таким чином, для визначення економічної доцільності нового замовлення достатньо порівняти додатковий дохід від його виконання

5000 пар × 75 грн./пару = 375000 грн.

з додатковими релевантними витратами

5000 пар × (50 + 10) грн. = 300000 грн.

та визначити релевантний прибуток

375000 – 300000 = 75000 грн.

Отже, прийняття спеціального замовлення за таких умов при наявності вільних виробничих потужностей буде доцільним, бо воно забезпечить 75000 грн. додаткового прибутку.

Для об’єктивного вирішення питання про доцільність прийняття спеціального замовлення необхідно правильно визначити додаткові витрати на його виконання. У багатьох випадках основна сума таких витрат припадає на прямі матеріальні витрати. Релевантна оцінка матеріалів повинна враховувати такі фактори, як ціна придбання і відновлювальна вартість матеріалів, можлива ціна реалізації наявних матеріалів або іншого альтернативного їх використання і т. ін. (рис. 5.1)

Рисунок 5.1. Алгоритм визначення релевантної оцінки матеріалів для виконання замовлення ( , с. 217)

Та все ж для остаточного вирішення питання про спецзамовлення треба врахувати можливий його вплив на поведінку інших замовників та конкурентів, тобто на можливі зміни ситуації на ринку. Якщо існує така небезпека, то на неї треба зважити.