29. Покарання – це:

а) прохання, які стимулюють вихованця на добрі справи;

б) спосіб впливу на вихованця з метою припинення його негативних дій;

в) вплив на успішність вихованців з метою роз’яснення фактів та явищ життя;

г) керівництво діяльністю за допомогою різноманітних вправ, що повторюються.

30. Заохочення – це:

а) яскраве, емоційне викладення конкретних фактів і подій класним керівником;

б) емоційно-словесний вплив класного керівника на вихованців;

в) негативна оцінка дій та вчинків особистості вихованців;

г) педагогічний вплив на учня з метою стимулювання позитивної поведінки.

31. Навести визначення методу громадської думки:

а) метод формування необхідних якостей особистості шляхом багаторазового повторення дій і вчинків учня;

б) метод виховання, який передбачає зіткнення різних, інколи протилежних точок зору;

в) система загальних суджень людей, яка виникає в процесі їх діяльності і спілкування та виражає ставлення до різних явищ, подій, що становлять загальний інтерес;

г) педагогічний вплив на свідомість учнів з метою спонукання їх до позитивної діяльності або гальмування негативних дій і вчинків.

32. До групи методів формування досвіду поведінки школярів належить:

а) переконання;

б) вправа;

в) заохочення;

г) змагання.

33. Змагання - це:

а) ігрова діяльність, в ході якої визначається переможець;

б) метод встановлення переваги одних учнів над іншими, прагнення до пріоритету будь-якими шляхами;

в) шлях закріплення досягнутих результатів вихованцями;

г) метод формування якостей особистості в порівнянні власних результатів з досягненнями інших.

34. Який стиль є продуктивним у процесі педагогічного спілкування класного керівника з учнями:

а) ліберальний;

б) демократичний;

в) авторитарний;

г) автократичний.

35. Провідна вимога до особистості педагога:

а) доброзичлива людина;

б) гарний співрозмовник;

в) професійна компетентність;

г) громадська діяльність.

36. Розвиваюча функція виховної роботи:

а) розвиток індивідуальних здібностей;

б) керівництво діяльністю вихованців;

в) вивчення виховних можливостей дітей;

г) формування основ світогляду учнів.

37. Розвиваюча функція позакласної роботи у:

а) формуванні потреби у самовдосконаленні;

б) ефективності індивідуальної роботи;

в) розумінні внутрішнього світу дитини;

г) виявленні здібностей, інтересів дитини.

38. Інтенсивне виявлення потреби у самовихованні, зазвичай, відбувається у:

а) підлітковому віці;

б) дошкільному віці;

в) похилому віці;

г) молодшому шкільному віці.

39. Прийомами самовиховання є:

а) прохання, доведення, самопочуття;

б) самоаналіз, самонавіювання, самоосуд;

в) самонаказ, критика, зауваження;

г) саморегуляція, створення ситуації успіху.

40. Головна функція родини:

а) соціалізація дитини;

б) фізичний розвиток дитини;

в) виховання дитини;

г) навчання дитини.

41. Система виховання дітей у родині характеризується:

а) створенням умов для формування особистості дитини, поведінкою і власним стилем батьків;

б) моральними і матеріальними заохоченнями дитини, організацією спільної праці;

в) передачею досвіду батьками дитині через постійні та тимчасові доручення;

г) проведенням і організацією спільного дозвілля, виконанням дитиною системи доручень.

42. Що необхідно виключити з розмови класного керівника при відвідуванні учнів на дому:

а) бесіду в присутності учня;

б) обговорення спільних заходів;

в) тактовність у співрозмові;

г) скаргу на вихованця.

43. Варіанти організації конкретного виховного процесу – це:

а) прийоми виховання;

б) форми виховання;

в) принципи виховання;

г) методи виховання.

44. Хто з педагогів розробив теорію виховного колективу:

а) К.Д.Ушинський;

б) В.О. Сухомлинський;

в) А.С.Макаренко;

г) П.П. Блонський.

45. Сутність принципу паралельної дії – це:

а) співпраця родини, школи, громадськості;

б) вплив батьків і педагогів на вихованця;

в) вплив на волю, свідомість і поведінку вихованця;

г) вплив на учня через колектив, актив, членів колективу.

46. Колектив – це:

а) група людей, що активно спілкуються між собою на основі спільних інтересів;

б) організаційна форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності;

в) добре організована група людей, об’єднаних за певною ознакою;

г) взаємодія людей , що вступають у відповідні залежні відносини.

47. Скільки етапів розвитку колективу виділяє А.С. Макаренко?

а) 3;

б) 2;

в) 4;

г) 5.

48. Виховання, навчання, освіта – це категорії:

а) загальнонаукові;

б) філософські;

в) педагогічні;

г) психологічні.

49. Ефективність виховної діяльності визначається:

а) кількістю проведених педагогом заходів;

б) кількістю учнів, що брали участь у заходах;

в) наявністю дисципліни та слухняності школярів;

г) рівнем вихованості учнів.

50. Традиції колективу – це:

а) усталені форми колективного життя;

б) процес переходу від однієї стадії розвитку до іншої;

в) шлях досягнення наміченої мети;

г) практична мета для згуртування учнів.

2 варіант

1. Який термін найбільш точно визначає “масштаби” науки про виховання?

а) андрагогіка (від грецької “андрос” – чоловік і “аго” – вести);

б) анропогогіка (від грецької “антропос” – людина і “аго” – вести);

в) педагогіка (від грецької “пайди” – дитина та “аго” – вести);

г) педологія (від грецької “пайди” – дитина і “логос” – наука).

2. Необхідність передачі соціального досвіду виникла:

а) з появою технічних засобів навчання;

б) одночасно з появою суспільства;

в) у процесі розробки змісту освіти;

г) з розвитком педагогіки як науки.

3. Виховання – це:

а) передача соціального досвіду;

б) вплив середовища на особистість;

в) спілкування людей у неформальних об’єднаннях;

г) навчальна діяльність школярів.

4. Суб’єктивні фактори виховання:

а) особливості прояву спадковості;

б) рівень розвитку науки й техніки;

в) вплив сімейних стосунків;

г) вплив клімату та природних факторів.

5. Рушійні сили процесу виховання:

а) пізнавальні інтереси особистості дитини;

б) вимоги батьків, що висуваються ними до дітей;

в) усталені форми взаємовідносин між учнями;

г) протиріччя, що виникають у розвитку особистості.

6. Поняття особистість характеризує:

а) інтерес у процесі навчання;

б) суспільну сутність людини;

в) природні задатки та здібності;

г) індивідуальні особливості людини.

7. Яке з формулювань найповніше і найточніше відображає загальну мету виховання?

а) виховання всебічно розвиненої особистості;

б) виховання майбутнього активного трудівника;

в) виховання громадського діяча, митця;

г) виховання громадянських якостей дитини.

8. Вплив на усунення в діях, вчинках, способі життя учня негативних звичок та хибних схильностей, вад характеру та поступову заміну їх на позитивні риси і якості є сутністю поняття:

а) самовиховання;

б) виховання;

в) самовдосконалення;

г) перевиховання.

9. Уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між людьми є:

а) характеристика;

б) образ;

в) ідеал;

г) орієнтація.

10. Школа формує у школярів світогляд:

а) науковий;

б) художній;

в) релігійний;

г) побутовий.

11. Система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості – це:

а) процес навчання;

б) процес виховання;

в) процес розвитку;

г) процес формування.

12. Основною ознакою ефективності процесу виховання є:

а) індивідуальні здібності;

б) знання, уміння, навички;

в) навчальна успішність;

г) поведінка школяра.

13. Важливою показником результативності процесу виховання вважається:

а) розуміння сутності процесу виховання педагогом;

б) знання школярами норм і правил поведінки;

в) формування вмінь та навичок спілкування;

г) наявність спеціальних якостей для передачі знань.

14. Основними напрямами виховного процесу в школі є:

а) природовідповідне, сімейне, шкільне, виробниче, наукове;

б) індивідуальне, психологічне, гуманістичне, соціальне, колективне;

в) економічне, екологічне, культурологічне, сімейне, статеве;

г) розумове, моральне, трудове, фізичне, естетичне.

15. Які завдання характерні для морального виховання?

а) формування в учнів моральної свідомості, виховання моральних почуттів, вироблення навичок моральної поведінки;

б) розвиток моральних почуттів, формування естетичних смаків, формування моральної свідомості;

в) формування естетичних смаків, тренування і загартування організму;

г) тренування і загартування організму, формування моральної свідомості, розвиток етичних почуттів.

16. Які завдання характерні для естетичного виховання?

а) формування навичок естетичної поведінки, формування наукового світогляду, виховання емоцій, формування умінь творити прекрасне;

б) розвиток творчих здібностей, розвиток пізнавальних здібностей, виховання емоцій, вироблення фізичних умінь та навичок;

в) виховання естетичних смаків, формування естетичних понять, поглядів, переконань, вироблення навичок вносити в життя красу, розвиток творчих здібностей;

г) виховання художніх смаків, формування умінь і навичок творити прекрасне, виховання емоцій, вироблення, формування наукового світогляду.