7 Лютого – 1 березня 1918р. – перша спроба радянізації України:

1. Знищення старого державного апарату й утворення органів радянської влади (до Києва переїхали створені в Харкові ЦВК та НС, влада на місцях перейшла до рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, ревкомів).

2. Поширення на Україну Декрету про землю, відновлення постачання хліба з України до Росії.

3. Націоналізація великих промислових підприємств, встановлення робітничого контролю над виробництвом, підпорядкування промисловості України Вищій раді народного господарства Росії (ВРНГ).

4. Політика розчленування території України на регіональні «республіки»: Донецько-Криворізьку, Одеську, Таврійську. Частина українських земель увійшла до Донської республіки.

5. Ліквідація української грошової системи.

6. Створення робітничо-селянської армії України – Червоного козацтва.

7. Червоний терор.

В ході війни постали головні завдання для ЦР:

1. Мобілізувати народ для відсічі агресорові.

2. Формально відмежуватися від більшовицького режиму.

3. Створити передумови для самостійних переговорів з Німеччиною та її союзниками.

22 Січня 1918 р. – іv Універсал цр:

Причини прийняття:

1. Необхідність завершення мирних переговорів делегації УЦР з країнами Четверного союзу

2. Війна Радянської Росії проти УНР, неспроможність УЦР самостійно надати їм відсіч.

3. Втрата надій на створення федеративної демократичної Росії та автономії України.

IV Універсал було прийнято на засіданні Малої Ради, що почалося 22 січня 1918р. і тривало три дні. Остаточний текст було розроблено на основі проектів М.Грушевського, В.Винниченка, М.Шаповала. у ніч на 25 січня на відкритому засіданні в будинку Педагогічного музею М.Грушевський оприлюднив текст Універсалу.

Основні положення:

1. Проголошення незалежності і суверенітету УНР.

2. Декларувалося прагнення до дружніх відносин із сусідніми державами, без взаємного втручання у внутрішні справи.

3. Влада в Україні належатиме тільки її народові, від імені якого виступатимуть Українські Установчі збори. До їх зібрання мала правити УЦР та її виконавчий орган, який отримував назву Рада народних міністрів.

4. Проголошувалось прагнення розпочати негайні переговори з країнами Четверного союзу.

5. Закликав до рішучих дій з більшовиками.

6. Пропонувалося реорганізувати армію в народну міліцію.

7. Проголошувалися соціально-економічні перетворення:

- націоналізація всіх природних ресурсів;

- ліквідація права приватної власності на землю;

- передача всієї землі всім трудящим без викупу;

- переведення підприємств на випуск мирної продукції;

- соціально допомога безробітним і тим, що постраждали від війни;

- проголошувалася монополія на торгівлю деякими видами товарів;

- установлювався державний контроль над банками.

8. Підтверджувалися всі проголошені демократичні свободи і права національних меншин.

У день проголошення Універсалу ЦР прийняла Закон про національно-територіальну автономію.

Право на автономію автоматично визнавалося за трьома найбільшими групами – росіянами, євреями і поляками.

Результати та значення IV Універсалу:

1. Створення самостійної української держави – втілення мрій і боротьби багатьох поколінь.

2. Можливість вирішувати нагальні соціально-економічні питання, не очікуючи на новий демократичний устрій Росії.

3. Самостійне ведення переговорів з іншими державами, у тому числі про припинення війни та допомогу в боротьбі з більшовиками.

Тривалий шлях боротьби завершився логічним результатом: проголошенням незалежності. Однак в умовах військового протистояння з більшовиками повністю втілити програму державного будівництва в життя УЦР не вдалося. Добра нагода відродження і закріплення своєї державності зазнала краху, але ідея самостійності соборної України жила в умах кращих представників українського народу.

БРЕСТСЬКИЙ МИР ТА УНР

Хід переговорів

25 жовтня 1917р.

ІІ з’їзд Рад у Петрограді прийняв Декрет про мир, у якому закликав усі воюючі держави припинити війну та укласти мир без анексій і контрибуцій. Згодом РНК заявив, що декрет є офіційної пропозицією негайно укласти перемир’я і розпочати переговори про мир

1 листопада 1917р.

На пропозицію більшовиків відгукнулись тільки Німеччина та її союзники

7 листопада 1917р.

Початок переговорів про перемир’я між Німеччиною і Радянською Росією

22 листопада 1917р.

ГС прийняв рішення про укладення перемир’я з країнами Четверного союзу

23 листопада 1917р.

Неофіційна зустріч української делегації з представниками Німеччини та Австро-Угорщини. Укладення перемир’я між УНР і країнами Четверного союзу

29 листопада 1917р.

Початок переговорів делегації Четверного союзу і Радянської Росії щодо умов миру

2 грудня 1917р.

Перемир’я між Росією та країнами Четверного союзу

9 грудня 1917р.

Початок переговорів про мир у Брест-Литовську

11 грудня 1917р.

Нота ГС про намір України самостійно вести переговори, оскільки в Росії відсутня легітимна загальнодержавна влада, а також враховувати права націй на самовизначення

13 грудня 1917р.

Згода країн Четверного союзу на участь у переговорах про мир делегації УЦР

19 грудня 1917р.

Прибуття у Брест-Литовський української делегації на чолі з В.Голубовичем (М.Полоз, О.Севрюк, М.Левитський)

30 грудня 1917р.

Визнання учасниками переговорів у Брест-Литовську (у тому числі російською делегацією на чолі з Л.Троцьким) української делегації, як самостійного, повноважного і єдиного представника народу УНР

1 лютого 1918р.

Нова радянська делегація на переговорах оприлюднила свій новий склад, до якого були включені представники радянської УНР. Л.Троцький заявив, що саме вони повинні представляти інтереси України, бо УЦР вже не контролює більшу частину території України. Проте ця заява була відхилена країнами Четверного союзу, які відмовилися визнавати делегацію радянської УНР. Голова української делегації О.Севрюк оприлюднив IV Універсал

9 лютого 1918р.

Підписання Брестського миру між УНР і країнами Четверного союзу

3 березня 1918р.

Радянська Росія підписала Брест-Литовський мир з країнами Четверного союзу

Умови Брестського миру між УНР і країнами Четверного союзу

Основні положення:

1. Скасування воєнного стану між воюючими сторонами.

2. Визначення кордонів України.

3. Встановлення дипломатичних зв’язків.

4. Визначення економічних зв’язків.

5. У таємній декларації, підписаній з Австро-Угорщиною, зазначалося: райони Східної Галичини з переважно українським населенням мали відійти від королівства Галичини й об’єднатися з Буковиною в один коронний край у складі Австро-Угорщини. (Угода не була ратифікована і розірвана Австро-Угорщиною у липні 1918р.)

6. У додатковому договорі визначалися:

- принципи регулювання консульських відносин;

- принципи регулювання приватних справ;

- обмін військовополоненими;

- обмін надлишками сільськогосподарських і промислових товарів;

- курс валют (100 німецьких марок = 46 українських карбованців)

17 березня 1918р. УЦР ратифікувала умови Брестського договору, а 18 березня 1918р. УНР уклала військову конвенцію з Німеччиною та Австро-Угорщиною

Результати і наслідки:

1. Відбулося падіння радянської влади в Україні в результаті збройного втручання країн Четверного союзу.

2. Україна стала першою державою, що вийшла з Першої світової війни.

3. Україна стала повноправним членом міжнародних відносин.

4. Було визнано кордони Української держави.

5. Було відновлено владу УЦР і обмежено суверенітет України.

За допомогу у звільненні України від більшовицької окупації УНР зобов’язувалась у вигляді матеріальної компенсації поставити до Німеччини та Австро-Угорщини 60 млн. пудів зерна та виробів з нього, 400 млн. шт.. яєць, 2,75 млн. пудів м’яса великої рогатої худоби (живою вагою), 3 млн. пудів цукру, а також регулярно постачати їм овочі, фрукти, фураж, руди тощо.

Місця перебування УЦР і Ради міністрів УНР

Березень1917р. – січень 1918р. – Київ

Січень 1918р. – Житомир

Лютий – березень 1918р. – Сарни

Березень – квітень 1918р. – Київ

Політика УЦР:

1. Запровадження нового стилю в літочисленні (юліанський календар було замінено григоріанським).

2. Введенні в обіг національної валюти – гривні.

3. Затвердження державного герба – тризуб Володимира Великого.

4. Введення закону про громадянство.

5. Скасування приватної власності на землю, введення закону про землю, який передбачав соціалізацію землі та встановлення максимуму землеволодіння у розмірі 30 десятин.

6. Схвалення Конституції УНР (29 квітня 1918р.).

7. М.Грушевського обрано президентом УНР(29 квітня 1918р.).

18 лютого 1918 р. – Німеччина й Австро-Угорщина розпочали широкомасштабний наступ на Східному фронті від Балтійського до Чорного моря як союзники ЦР. Німецький блок наполіг на потребі мати в Україні власні регулярні війська, на що не сподівалася ЦР.

2 березня 1918 р. – у Київ увійшли підрозділи армії УНР, а потім і союзні війська.

На дипломатичному рівні союзники ЦР декларували, що єдиною їхньою метою є відновлення в Україні законної влади. Фактично ж скрізь негайно запроваджувався окупаційний режим.

В цих умовах ЦР фактично перетворилася на дискусійний клуб, у засіданнях якого брали участь не більше 40 чоловік, а прийняті рішення йшли в розріз із нагальними потребами суспільства:

6 березня – постанова про адміністративний поділ УНР на 32 землі;

7 березня – про заміну всіх вивісок і підписів російською мовою на українську;

11 березня – про обов’язкове опанування для державних службовців протягом трьох місяців української мови;

24 березня – про необхідність мати на всіх товарах етикетки лише українською мовою.

Причини падіння УЦР

1. Розкол українського суспільного руху.

2. Політична недосвідченість і наївний романтизм лідерів.

3. Відсутність ефективних і авторитетних органів управління на місцях.

4. Однобока орієнтація на російську соціал-демократію, що переростала в більшовизм радикального типу, і федеративний союз з Росією.

5. Анархічні тенденції українського менталітету, непідготовленість мас до самостійного національно-державного життя, їх слабка політична культура.

6. Небажання і невміння створити регулярні збройні сили.

7. незацікавленість сусідніх з УНР держав в існуванні сильної, незалежної України.

8. Непослідовність і затягування розв’язання соціально-економічних проблем.

Здобутки УЦР:

• Створено передумови для національно-культурного розвитку України

• Національні меншини отримали право національно-персональної автономії

• Були продовжені державотворчі традиції українського народу

• Залучення до політичного життя великих мас українства, набуття досвіду політичної боротьби

• Пробудження національної самосвідомості

• Розпочато процес соціально-економічних перетворень

• Демократизація суспільно-політичного життя

• Було закладено основи мирної зовнішньої політики України

Прорахунки УЦР:

• Ігнорування такого важливого чинника в державотворчому процесі, як армія .

• Не вдалося налагодити рівноправні відносини із сусідніми і великими державами, домогтися справжнього міжнародного визнання

• Непослідовність у реалізації соціально-економічної політики

• Сліпе слідування соціалістичній доктрині

• Не вдалося сформувати дієвого державного апарату, налагодити постачання міст продовольством, забезпечити порядок і законність

• Не вдалося нейтралізувати соціальну демагогію більшовиків

• Захопленість ідеєю федералізму, намагання втілити її в життя за будь-яких обставин

Історичне значення УЦР:

Підняла на новий щабель ідею української державності

Діяльність Центральної Ради викликала захоплення і була підтримана численними представниками різноманітних верств населення України

Центральна Рада практично здійснила одвічні прагнення українського народу до свободи і незалежності

Боротьба під прапором Української революції на своїх героїчних прикладах підготувала покоління, які вибороли незалежність України

Революційна анархія завжди народжує масове прагнення до політики “твердої руки”. Німецьке командування також було зацікавлене в диктатурі, оскільки революційний уряд не виконував зобов'язань, обумовлених Брестським мирним договором. Ці чинники зумовили прихід до влади гетьмана П. П. Скоропадського в результаті перевороту.

Керівники УНР терпимо ставилися до активності більшовицьких організацій і розпропагованих ними збройних сил в Україні, щоб не псувати відносин з Петроградом. Коли вони врешті-решт усвідомили, що подібна позиція лише руйнує підвалини української демократичної держави, то розпочали діяти рішучіше: роззброювати та висилати в Росію збільшовичені військові частини.

Раднарком робив вигляд, що ніскільки не зазіхає на державні права українського народу і заінтересований у зміцненні УНР. Разом з цим він твердив, що проголошена під час жовтневого перевороту радянська влада поширюється на всю Україну. Справа була за малим: утворити український радянський уряд. До цієї мети Раднарком рухався двома шляхами одночасно: займав територію України своїми збройними силами і готував Всеукраїнський з'їзд контрольованих ним рад.

Скликаний у Харкові наприкінці грудня 1917 р. з'їзд рад проголосив радянську владу в Україні і утворив уряд, цілком підпорядкований Раднаркому. Делегати з'їзду представляли інтереси незначної частини населення, оскільки кількість рад в Україні була порівняно невеликою і багато рад контролювалися не більшовиками, а есерами та меншовиками. Ці партії не визнавали Центральної Ради, але не бажали брати участь у грі, влаштованій Раднаркомом.

Проте більшовицький центр домігся свого: створив у Харкові альтернативний київському уряд і від його імені почав за допомогою зброї витісняти гарнізони Центральної Ради з українських міст. При цьому радянська Росія використовувала переважно червоногвардійські загони, які були створені після Лютневої революції у великих містах і робітничих селищах.

В умовах, що складалися, лідери української революції зрозуміли, що необхідно публічно відмежуватися від контрольованого більшовиками центрального російського уряду. IV Універсал Центральної Ради проголосив незалежність УНР від Росії. Молода українська держава виступила як самостійна сторона у мирних переговорах у Брест-Литовську. З Німеччиною та її союзниками було укладено перший у світовій війні сепаратний мирний договір.

Генеральний Секретаріат звернувся до Раднаркому РСФРР і урядів Дону, Кубані, Кавказу, Криму, Башкирії, Сибіру й Молдови з пропозицією створити на противагу більшовикам центральний федеративний уряд для будівництва пролетарської країни замість колишньої Російської імперії. З того часу національний рух в Україні став головним ворогом більшовиків у їх боротьбі за владу. Вони почали готуватись до війни з УНР.

Зовнішньополітичні чинники все більше впливали на перебіг подій в Україні. Зміцніла більшовицька влада в Росії прагнула за всяку ціну втримати під своїм контролем Україну. Ускладнювалася ситуація на фронтах Першої світової війни, усе більше втручалися в українські справи німці і австрійці.

3 грудня 1917 ,р. Рад нарком РСФРР Проголосив «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради», складений головою Раднаркому Росії В. Леніним і Л. Троцьким. У маніфесті визнавалась УНР, проте не визнавалась Центральна Рада. Далі більшовики вимагали припинити формування української армії, не пропускати на Дон козачі частини на допомогу генералу Каледіну, а також не роззброювати червоногвардійців. Більшовики РСФРР спровокували війну між Росією і Україною.

У боротьбі за владу в Україні більшовики розраховували на Ради робітничих і солдатських депутатів, яких ставало дедалі більше. Однак на 1-му Всеукраїнському з'їзді Рад 4-5 грудня 1917 р. у Києві було представлені всього 124 делегати від 49 із трьохсот Рад. Переважну більшість делегатів становили прихильники ЦР. Більшовики, потерпівши поразку, переїхали до Харкова, де проголосили створення Української Радянської Республіки. Був сформований уряд (теж названий Генеральним Секретаріатом) у складі Є. Бош, В. Затонського, Ю. Коцюбинського, Ф. Сергеева (Артема), М. Скрипника та інших функціонерів РСДРП(б) 11-12 грудня 1917 р.

Центральну Раду вони оголосили ворожою інтересам українського народу. Більшовицькі війська почали наступ на Україну. Воєнними діями проти України керувала комісія у складі В. Леніна, Й. Сталіна і Л. Троцького. Російські війська були під командуванням В. Антонова-Овсієнка і М. Муравйова. Щоб приховати російську інтервенцію в Україні, В. Ленін настійливо радив своєму командуванню: «...Рішуче й беззастережне перелицювання наших частин, що є на Україні, на український лад — отаке тепер завдання. Треба заборонити Антонову називати себе В. Антоновим-Овсієнко, — він повинен називатись просто Овсієнком. Те саме треба сказати про Муравйова... та інших».

Тим часом у Бресті йшли переговори між Німеччиною і Росією. На початку грудня 1917 р. була підписана угода про перемир'я. Продовжувалися переговори про підписання мирного договору. Більшовицька делегація видавала себе за представників усіх народів бувшої Російської імперії. Та Центральна Рада послала в Брест-Литовськ свою делегацію. На переговорах українська делегація ознайомила присутніх дипломатів із змістом IV Універсалу ЦР. IV Універсал 22 січня 1.9.18 р закликав увесь народ звільнити Україну" від більшовиків та інших напасників і проголошував, що «однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною Вільною Суверенною Державою Українського Народу».

Українські соціалісти в ЦР вважали, що війна між соціалістичними урядами практично неможлива. ЦР не була готова до війни, вона мала у своєму розпорядженні на Лівобережжі .незначні військові формування кількістю в 15 тис. чоловік. їх очолювали такі вже відомі діячі, як С. Петлюра, що командував Гайдамацьким кошем Слобідської України, Є. Коновалець на чолі куріння Січових Стрільців та інші. • Ініціатива у війні належала більшовикам. Воєнні дії велися вздовж стратегічно важливих шляхів сполучення — залізниць. На початку лютого 1918 p. Київ був захоплений частинами РСЧА (Робітниче - селянської Червоної Армії). У столиці розпочався червоний терор, грабунки і сваволя.

Делегація УНР на переговорах у Брест-Литовську оголосила, що ЦР перебуває у важкому стані і вимагає негайної допомоги. Німеччина та її союзники звернулися до уряду РСФРР з вимогою відвести свої війська з території України. Проте Росія продовжувала операції проти УHP. Тоді війська Німеччини і Австро-Угорщини і загони ЦР перейшли у наступ проти військ РСФРР. 7 березня в Київ повернувся уряд УНР. Протягом березня-квітня 1918 р. російські війська були вигнані з України. Радянська Росія визнала суверенітет ЦР над УНР.

Брестський мирний договір поклав початок міжнародного визнанню незалежної України. Навесні 1918 р. в Україні стала очевидною криза влади. Населення розчарувалось в соціалістичних експериментах Центральної Ради. Крім того, авторитет Ради був підірваний союзом з німецькими окупантами та неспроможністю налагодити управління в країні. Революційна анархія завжди народжує масове тяжіння до політики “твердої руки”. Німецько–австрійське командування також було зацікавлене у диктатурі, оскільки революційний уряд не виконував зобов’язань, обумовлених Брестським мирним договором.