15 Червня 1917 р. – цр організувала Генеральний Секретаріат – український уряд у складі:

В.Винниченко – голова і генеральний секретар з внутрішніх справ;

П. Христюк – генеральний писар;

Х. Барановський – генеральний секретар з фінансів;

С. Єфремов – генеральний секретар з міжнаціональних справ;

С. Петлюра – генеральний секретар з військових справ;

Б. Мартос – генеральний секретар із земельних справ;

В. Садовський – генеральний секретар з судових справ;

М. Стасюк – генеральний секретар з продовольчих справ;

І.Стешенко – генеральний секретар з освіти.

За час існування Генерального Секретаріату до 16 січня 1918р. відбулося 63 засідання, на яких було розглянуто 430 питань

3 Липня 1917 р. – іі Універсал цр

Причини проголошення

Паритет сил між ТУ і УЦР

Пошук порозуміння між УЦР і ТУ

Прихильність лідерів УЦР до ідеї автономії України

Переговори делегації ТУ (М.Терещенко, О.Керенський, І.Церетелі) з представниками УЦР у Києві (10 липня – 3 червня 1917р.)

Домовленості були оформлені ТУ як постанова «Про національно-політичне становище України», УЦР як ІІ Універсал, датований 3 липня 1917р.

Основні положення ІІ Універсалу:

УЦР мала поповнитися представниками інших народів, які проживали на території України, тим самим перетворившись на представницький орган краю

УЦР повинна булу виділити зі свого складу ГС, який буде представлено ТУ і затверджено як носій найвищої виконавчої влади в Україні

УЦР у згоді з національними меншинами повинна була підготувати закон про автономний устрій України, що буде затверджено Установчими Зборами

УЦР матиме своїх представників при кабінеті військового міністра, генеральному штабі й верховному головнокомандуючому; не заперечувалося здійснення українізації військових частин

УЦР під тиском об’єктивних обставин змушена була піти на істотні поступки ТУ:

- відмовлялася від самочинного проголошення автономії України до прийняття цього рішення на Всеросійських Установчих Зборах;

- не окреслювалася територія, на яку поширювалася влада ЦР і ГС;

- не уточнювалися повноваження ГС

Результати та наслідки

Липнева Криза ТУ

Виступ Самостійників (Полк ім. П.Полуботка (бл. 5 тис. осіб) під Керівництвом Майстренка, Осадчого, Кащенка) у Києві 4 – 9 липня 1917р. Виступ було придушено

Падіння авторитету УЦР

Виявлено негативну позицію російських демократів щодо українського питання, незважаючи на їхні попередні заяви

Став ще одним кроком до становлення автономії України

4 серпня 1917 р. – ТУ Росії видав „Тимчасову інструкцію для Генерального секретаріату Тимчасового Правительства в Україні” за підписом О. Керенського. Основні положення «Тимчасових інструкцій…» ТУ:

Київська, Волинська, Подільська, Полтавська, частина Чернігівської області

ГС – орган ТУ, а не ЦР

Зі сфери компетенції ГС виключалися військові та продовольчі справи, пошта, телеграф, суд, право призначати на державні посади.

ТУ міг здійснювати зв’язки з місцевими органами влади в Україні, минаючи ГС. Усі ініціативи ГС мали затверджуватися в Петрограді, так само як і кандидати на посади генеральних секретарів, пропоновані УЦР

Після бурхливих дебатів ЦР узяла цей документ „до відома” і стала очікувати розвитку подальших подій.

Основні положення Статуту ГС: Територія, на яку поширювалася влада ГС - Київська, Волинська, Подільська, Полтавська, частина Чернігівської, Херсонська, частина Таврійської, Катеринославська, Харківська області

Підпорядкованість, механізм реалізації повноважень - ГС формував УЦР, був їй підзвітний, але затверджувався ТУ. При Петроградському уряді мав працювати статс-секретар у справах України, який призначався за погодженням з УЦР

Компетенції - ГС повинен був передавати на розгляд ТУ законопроекти та фінансові обрахунки видатків на потреби України, розглянуті й затверджені УЦР. Усі урядові установи в Україні підлягали дії ГС, що встановлював, які органи і в яких межах та випадках могли вступати в зносини безпосередньо з ТУ. Усі невиборні посади урядовців в Україні зміщувалися ГС

Загальнонаціональна криза середини 1917р.:

§ прогресуюча розруха народного господарства;

§ зростаючі соціальні конфлікти;

§ загострення міжнаціональних конфліктів;

§ продовження війни;

§ безсилля державної влади;

§ некерованість влади на місцях.

26 серпня 1917 р. – заколот генерала Л. Корнілова.

Наслідки:

1 Поразка правих сил у боротьбі за владу в Росії.

2.Утрата ТУ опори серед заможних верств суспільства, генералітету.

3. Більшовизація Рад, зростання загрози лівого перевороту.

4. Наростання соціально-економічних проблем.

5. Наростання революційної і національно-визвольної боротьби.

8 - 15 вересня 1917 р. – з’їзд народів Росії у Києві. Прийнято рішення про перебудову Російської держави на федерацію демократичних республік.

22 вересня 1917р. – ЦР одностайно ухвалила скликати Установчі Збори України на 8 жовтня 1917р.

25 – 26 жовтня 1917 р. – більшовицький переворот в Петрограді – більшовики скинули ТУ. В Росії утворено новий російський уряд – Раду Народних Комісарів на чолі з В.Леніним. ЦР і ГС засудили повстання (27 жовтня).

У Києві утворилися три табори:

1. Прихильники поваленого ТУ (загальноросійські партії, крім більшовиків), які спиралися на штаб Київського військового округу.

2. Більшовики, які спиралися на Ради робітничих і солдатських депутатів.

3. ЦР, яка протистояла штабові округу, відстоюючи власне право на владу.

29 жовтня 1917 р. – більшовики піднімають повстання в Києві проти прихильників ТУ. Спочатку нейтральна ЦР підтримує повстання.

1 листопада 1917 р. – рішення ЦР про поширення своєї влади на територію заселену переважно українцями (Херсонську, Катеринославську, Харківську, материкову Таврію, Холмську, частину Курської та воронезької губерній). Цьому сприяли:

§ телеграма В.Винниченка на місця;

§ постанова УЦР, відповідно до якої поміщицькі та державні землі передавалися у розпорядження земельних комітетів

4 листопада 1917 р. – більшовики на засіданні Рад робітничих і солдатських депутатів визнали повноту влади в Україні за ЦР.