
- •Розлади кровообігу: гіперемія, ішемія, емболія, інфаркт, кровотечі, крововиливи, стаз, плазморагія.
- •2. Підвищення кров’яного тиску. Місцеве артеріальне повнокров’я
- •Венозне повнокров’я
- •Загальне венозне повнокров’я
- •Місцеве венозне повнокров’я
- •Малокріов’я
- •Плазморагія
- •Кровотеча
- •Тромбоз
- •Емболія
- •Інфаркт
- •Синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові
- •Порушення лімфообігу
Тромбоз
Тромбоз – це прижиттєве згортання крові в просвітах судин або серця. Згусток крові, що утворився, називається тромбом. Внутрішньосудинний згусток лімфи також називається тромбом.
До місцевих факторів тромбоутворення відносяться: пошкодження ендотелію, сповільнення і порушення ламінарності току крові.
До загальних: порушення рівноваги між згортальною і протизгортальною системами крові, і зміна її складу.
В основі тромбоутворення лежать наступні процеси: аглютинація тромбоцитів, утворення фібрину, аглютинація еритроцитів, преципітація білків плазми крові.
Склеювання тромбоцитів та зсідання їх біля стінки є однією з важливих стадій тромбоутворення. При денатурації тромбоцитів виділяються тромбопластичні речовини: активний тромбопластин або тромбокіназа, які в присутності іонів кальцію активують протромбін, котрий переходить у тромбін. В подальшому відбувається дегрануляція аглютинованих тромбоцитів. Утворення фібрину проходить внаслідок коагуляції, або згортання білка (фібриногену). Тромбін впливає на фібриноген і утворюється фібрин-полімер. Процес згортання крові протікає у вигляді каскадних реакцій.
Морфологія тромба. Тромб складається з голівки, тіла і хвоста. Голівкою він прикріплений до стінки судини в місці її пошкодження, саме там, де розпочинався процес тромбоутворення. Тромб щільний, на відміну від посмертного згустку крові, поверхня його посмугована (поперечні лінії Цана) із-за ритмічного випадання тромбоцитів і фібрину. Поверхня посмертного згустка гладка, блискуча.
Залежно від переважання форменних елементів крові розрізняють білий, червоний, змішаний та гіаліновий тромби.
У білому – переважають лейкоцити, тромбоцити і фібрин, він утворюється повільно при швидкому плині крові в артеріях.
Червоний, на відміну від білого, містить більше еритроцитів, утворюється швидко при повільному плині крові, частіше у венах.
Змішані тромби, в яких пошарово лейкоцити чергуються з еритроцитами і фібрином, зустрічається в порожнинах серця, аневризмах, варикозно розширених венах.
Гіаліновий тромб не містить фібрину, складається із зруйнованих еритроцитів, лейкоцитів, білків плазми крові, утворюється в судинах мікроциркуляторного русла. Відносно до просвітлення судин тромби розрізняють пристінкові і обтуруючі.
Тромби можуть утворюватися в артеріях, венах, порожнинах серця, в аневризмах серця і судин. Найважливіше практичне значення має поява тромбів у порожнинах серця та у венозній системі.
Причинами тромбоутворення
у венах є: прогресуюча серцева недостатність, нерухомість після важких операцій, важка онкологічна патологія, важкі інфекції, запалення вен (флебіти), катетеризація вен.
Утворення тромбів у порожнинах серця спостерігається частіше в передсердях в ділянці вушка, в хронічній аневризмі, на клапанах серця. Причина: серцева недостатність та розширення порожнин, інфаркт міокарда з пошкодженням ендокарда, ушкодження клапанів при ендокардитах.
Утворення тромбів в артеріях спостерігається при виразкуванні атеросклеротичних бляшок, аневризмах артерій, васкулітах.
Ріст тромбу здійснюється шляхом нашарування тромботичних мас у напрямку плину крові або проти нього. Тромб, який росте швидко, називається прогресуючим. Існує ще поняття “мігруючий тромбоз”, коли утворюються множинні тромби в різних місцях людського тіла при підвищеній схильності крові до згортання. Тромби в аневризмах називають дилятаційними. Тромби, які утворюються при загальному сповільненні руху крові при серцевій недостатності називаються марантичними або застійними. Тромби, які утворились в місці розгалуження судин називаються тромбами-вершниками.
Наслідки тромбозу є сприятливі та несприятливі. До перших належить асептичний аутоліз і організація. Тромб розчиняється внаслідок активації протизгортальної системи крові і протеолітичних ферментів лейкоцитів, які руйнуються в тромбі. Тромб зникає безслідно. Великі тромби рідко розчиняються, вони частіше проростають сполучною тканиною, що називається організацією. Вростання сполучної тканини розпочинається з голівки. В ній утворюються тріщини (канали), у яких може відновлюватись рух крові – реканалізація судини. Поверхня таких каналів вистеляється ендотелієм. Пізніше вони перетворюються в судини, які містять кров – “васкуляризація тромба”. Крім того, судини можуть вростати з боку інтими. Інколи тромби можуть звапнюватися (флеболіти).
Несприятливим наслідком є септичний аутоліз під впливом гноєрідної інфекції. У таких випадках спостерігається розпад тромбу на частинки, які переносяться кров’ю в різні органи і тканини, що зумовлює генералізацію запалення і розвиток сепсису.
Наслідки
тромбозу
1 Аутоліз. 2. Тромбоемболія. З септичний аутоліз, Бактеріальна емболія. 4. Організація.
5. Реканалізація, васкуляризація.
Значення тромбозу. Захисне – визначається зупинкою кровотечі із пошкодженої судини. Несприятливе – розвиток некрозу, тромбоемболії, тромбофлебітів.