Місцеве венозне повнокров’я

Місцеве венозне повнокров’я розвивається при затрудненні відтоку крові від окремих органів або частин тіла зумовленого закупоркою просвітлення вени тромбом, емболом або стисненням вени пухлиною, збільшеним сусіднім органом. Наприклад, різке венозне повнокров’я шлунково-кишкового тракту виникає при тромбофлебіті ворітньої вени. При тромбозі печінкових вен або при їх облітерації внаслідок тромбофлебіту розвивається мускатна печінка (хвороба Бадда-Кіарі). Венозне повнокров’я нирок може розвинутись при тромбозі їх вен. При місцевому венозному повнокров’ї відтік венозної крові частково здійснюється по колатералях. Інколи колатеральні вени настільки переповнюються кров’ю, що розвивається їх варикозне розширення. Такі варикозні вузли (жиляки) можуть розриватись із-за атрофії їх стінки, що призводить до кровотечі, інколи смертельної. Наприклад, при застої крові у ворітній вені при цирозах печінки розвиваються порто-кавальні анастомози, що веде до варикозного розширення вен нижньої третини стравоходу. Розрив варикозного вузла спричиняє значну кровотечу, інколи смертельну.

Малокріов’я

Малокров’я (недокрів¢я), знекровлення або ішемія (від лат.ischo – затримувати) – це зменшення кровонаповнення органа, тканини, частини тіла внаслідок недостатнього притоку крові.

Можливе повне знекровлення. Ішемізована тканина стає блідою, дряблою, холодною, орган зменшується, капсула його зморщується.

При малокрів’ї виникає кисневе голодування (гіпоксія) тканин, сповільнюється обмін речовин, знижується активність окисно-відновних ферментів, руйнуються мітохондрії, зникає глікоген, розвиваються дистрофічні і некробіотичні зміни, в першу чергу, паренхіми. Темпи описаних змін залежать від швидкості розвитку малокрів’я (гостре і хронічне малокрів’я). При повному припиненні кровопостачання виникає некроз ішемізованої ділянки (інфаркт). При хронічному малокрів’ї розвивається дистрофія і атрофія паренхіматозних елементів і посилене розростання сполучної тканини (склероз).

В залежності від причин і умов виникнення розрізняють такі види малокрів’я:

1. Спастичне (рефлекторне) – спазм артерій, наприклад при больовому подразненні, при негативних емоціях.

2. Обтураційне – часткове або повне закриття артерії тромбом, емболом, відшарованою атеросклеротичною бляшкою, сполучною тканиною, яка розрослася після запалення стінки артерії (облітеруючий ендартеріїт).

3. Компресійне –стиснення артерії пухлиною, випотом, лігатурою, джгутом.

4. Ішемія через перерозподіл крові. Наприклад, при випусканні асцитичної рідини кров відтікає до судин черевної порожнини і розвивається ішемія головного мозку. Або, кров відтікає в нижче розташовані ділянки тіла у випадках спроби швидко піднятися, наступає ішемія головного мозку і запаморочення; розвивається ортостатичний шок, тобто втрата свідомості.

Стаз

Стаз (від лат. stasis – зупинка) – зупинка руху крові в судинах мікроциркуляторного русла, головним чином в капілярах.

Припиненню руху крові передує його сповільнення – передстазовий стан або престаз. В механізмі розвитку стазу головне значення мають зміни реологічних властивостей крові, що виражаються посиленою внутрішньокапілярною агрегацією еритроцитів. Це веде до збільшення опору руху крові по капілярах, сповільнення і зупинки його. При стазі гемоліз і зсідання крові не наступає. Агрегація еритроцитів називається сладж-феноменом. Еритроцити склеюються між собою, утворюючи так звані монетні стовбчики, це зумовлює підвищення в’язкості крові. Причини: згущення крові при підвищеній проникливості стінок капілярів, що буває при повнокров’ї, гіпоксії, васкулітах, від дії високої і низької температур, алергічних захворюваннях. Стаз явище зворотнє. Стан після розрішення називається післястазом. Незворотній стаз веде до дистрофії і некрозу тканини і клітин органа.