2. Розмежування витрат та особливості їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку

Базові умови поставки товарів визначають порядок оплати витрат, пов’язаних з транспортуванням товару від експортера до імпортера, а також перехід відповідальності за експортовані товари. Базові умови з’явилися з об’єктивних потреб і зумовлені міжнародними торговельними звичаями. Міжнародна торго­вельна палата була створена у 1914 р. (у Парижі), об’єднавши ділові кола та окремі фірми багатьох країн. У 1923 р. вона опублікувала збірник відомостей про звичаї, базові умови, прийняті у 18 країнах світу. Збірник стосувався 10 базових умов. Ця палата згодом виконала роботу з уніфікації базових умов і в 1936 р. вперше опублікувала документ під назвою «Міжнародні комерційні терміни» (INCOTERMS – International Commercial Terms). Зміни і доповнення вносилися до нього у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, 2000 р.

Далеко не у всіх країнах світу «Інкотермс» є обов’язковим для виконання документом, але його намагаються дотримувати­ся, на кшталт того, як розумні люди користуються розумними порадами. Указом Президента України від 4 травня 1994 р. № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» «Інкотермс-90» набув статусу норматив­ного документа. Нині на практиці застосовується сьома редакція документа – «Інкотермс-2000», але акт про його офіційне затвердження в Україні не прийнятий.

Базисні умови поставки складаються з 13 торгових термінів, які згруповані у чотири групи: E, F, C, D (таблиця 2.1). При їх визначенні застосовується термін «франко» (в перекладі з франц. franco – означає «вільно»). Для контрагентів слово «франко» в базисних умовах вказує, що покупець звільняється від ризику і усіх витрат по доставці товару до пункту, озна­ченого даним терміном.

Таблиця 2.1

Умови перевезення відповідно до правил «Інкотермс»

Група	Умови перевезення
Група E	Відправлення
	EXW	Франко-завод (... назва місця)
Група F	Основне перевезення не оплачено
	FCA	Франко-перевізник (... назва місця призна­чення)
	FAS	Франко вздовж борта судна (... назва порту відвантаження)
	FOB	Франко-борт (... назва порту відвантаження)
Група C	Основне перевезення оплачено
	CFR	Вартість і фрахт (... назва порту призначення)

Продовж. табл. 2.1

Група	Умови перевезення
	CIF	Вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення)
	CPT	Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)
	CIP	Фрахт/перевезення та страхування оплачені до (... назва місця призначення)
Група D	Прибуття
	DAF	Поставка до кордону (... назва місця поставки)
	DES	Поставка з судна (… назва порту призначення)
	DEQ	Поставка з причалу (… назва порту призна­чення)
	DDU	Поставка без сплати мита (... назва місця приз­начення)
	DDP	Поставка зі сплатою мита (... назва місця призначення)

Перша група «Е» включає лише одну умову «Франко-підп­риємство» і описує ситуацію, коли продавець передає свій товар покупцю зі свого складу.

Згідно з умовами групи «F» продавець зобов’язаний пере­дати товар перевізнику відповідно до інструкції покупця. Після такої передачі його зобов’язання перед останнім вважаються виконаними.

При використанні умовам групи «С» продавець зобов’язаний укласти договір перевезення і оплатити транспортні витрати до місця приймання товару покупцем. Незважаючи на те, що продавцю доводиться нести усі витрати на перевезення товару до країни-покупця, він при цьому звільняється згідно з С-умо­вами від відповідальності і ризиків з моменту передачі товару перевізнику у своїй країні.

Умови групи «D» є найбільш вигідними для покупця, оскіль­ки в обов’язки продавця входить доставка товару в пункт призначення за його рахунок. Водночас він бере на себе усі ризики, пов’язані з такою доставкою. При використанні умов DAF, DES і DDU продавець не зобов’язаний здійснювати митне оформлення товарів для імпорту, в той час як за умов DEQ і DDP він повинен одержати необхідні імпортні ліцензії, оплати­ти мито, податки і митні збори.

У практиці світової торгівлі найчастіше використовуються умови FOB і CIF. Вони є найбільш вигідними для продавця, ос­кільки усі ризики пошкодження і загибелі товару з моменту одержання продавцем коносамента в порту відправлення пов­ністю переходять на покупця. Ми уже зазначали, що базисні умови доставки формують основу (базис) ціни. Тому ціна FOB розглядається у світовій практиці як експортна ціна, а ціна CIF – як імпортна.

Плани практичних занять