2. Особливості організації та ведення бухгалтерського обліку зовнішньоекономічних операцій з підприємствами, зареєстрованими в офшорних зонах

Офшорні зони стали з’являтися в другій половині нашого століття. У першу чергу вони залучають клієнтів тим, що це вкрай сприятливий валютно-фінансовий режим, низький рівень оподатковування або його повна заміна на фіксований платіж. Ще одна обставина: високий рівень таємності будь-якої банків­ської і комерційної діяльності. А це – анонімність реальних власників компанії, можливість довірчого керування акціями офшорної компанії за допомогою місцевих номінальних власників.

Офшорні зони (юрисдикції) – країни або відокремлені тери­торії єдиних держав, де на державному рівні для певного типу компаній, власниками яких є іноземці, встановлені значні пільги в оподаткуванні, знижено або скасовано вимоги до бухгалтер­ського обліку й аудиту, частково або повністю знято митні й торговельні обмеження.

Офшорні компанії – це компанії, зареєстровані в юрисдикції з низьким рівнем оподаткування або звільненням від оподатку­вання за умови здійснення невеликої фінансової плати. Відсут­ність оподаткування або його низький рівень приваблюють комерційні структури, а також фізичних осіб створювати власні підприємства, товариства, банки й страхові компанії в офшор­них зонах.

В офшорних зонах існує ряд особливостей, що вигідно від­різняє їх від інших груп країн з пільговим оподатковуванням, і створює інвестиційну привабливість для іноземних інвесторів:

1. Тут максимально спрощена процедура реєстрації компа­нії, що утворюється. Не підлягають розголошенню особистості власників фірми. Розкриття їхніх імен може вимагатися лише у випадку початку розслідування по факту здійснення карного злочину (шахрайство, незаконна торгівля зброєю, наркотиками і т. п.). Однак і в цьому випадку є певні гарантії. У деяких офшорних зонах можуть випускатися акції на пред’явника заре­єстрованої компанії. Це забезпечує анонімність справжніх хазяїнів офшорної компанії.

2. В офшорних зонах немає обмежень на вивіз валюти. Фірми можуть вільно відкривати депозити в будь-якій валюті в яких-небудь банках. Вони мають право робити й одержувати платежі в будь-якій валюті без яких-небудь обмежень.

3. Більшість країн «податкового раю» не вважають карним злочином порушення податкового, валютного і митного законо­давства. Від фірм, розташованих в офшорних зонах, не потрібно подання бухгалтерських звітів і податкових декларацій. Єдиною формою звітності є щорічний фінансовий звіт. Зовнішні ауди­тори діють далеко не у всіх офшорних зонах. Рахунки фірм можуть бути перевірені ними тільки за рішенням власників.

4. Засновуючи офшорну компанію в одній із численних юрисдикцій, комерційні компанії реалізовують своє право плат­ника податків вибрати будь-які припустимі законом методи для зменшення податкових зобов’язань, звільнення від митних тарифів, валютного контролю, експортних та імпортних квот.

5. В офшорних зонах пільговий режим визначається також відсутністю валютних обмежень і митних зборів і зборів для інвесторів, а також низьким рівнем статутного капіталу. Най­частіше він просто декларується, а мінімальний розмір, як правило, не встановлюється.

6. Процедура керування фірмою гранично спрощена. Іноді вона умовна – управління в цьому випадку здійснюється секре­тарською фірмою за дорученням власника.

Контроль за діяльністю офшорної компанії здійснюється тією юрисдикцією, де вона зареєстрована. При цьому офшорні компанії повинні здійснювати діяльність за межами офшорної зони i таким чином не обтяжувати територію додатковими витратами, а навпаки – забезпечувати приплив фінансових кош­тів в економіку за рахунок внесення реєстраційних зборів, опла­ти послуг секретарських компаній, офісних службовців, прид­бання майна та нерухомості.

Хоча формування підприємств в офшорних зонах асоцію­ється з відмиванням тіньового капіталу, однак створення дочір­ніх компаній іноземними інвесторами в офшорних зонах є ефек­тивним механізмом залучення значних іноземних інвестицій, створенням нових робочих місць, що сприяє розвитку націо­нальної економіки.

Число офшорних зон у світі можна визначити лише умовно, оскільки щороку одні з них зникають або перестають функціо­нувати, а інші з’являються. Найбільш повний список офшорних зон, що визнає наша держава, приведений у «Переліку офшор­них зон», утвердженому розпорядженням Кабінету Мiнiстрiв України від 24 лютого 2003 р. № 77-р:

Британські залежні території: Острів Гернсі, Острів Джерсі, Острів Мен, Острів Олдерні.

Близький Схід: Бахрейн.

Центральна Америка: Беліз.

Європа: Андорра, Гібралтар, Монако.

Карибський регіон: Ангілья, Антигуа і Барбуда, Аруба, Багамські Острови, Барбадос, Бермудські Острови, Британські Віргінські Острови, Віргінські Острови (США), Гренада, Кай­манові Острови, Монтсеррат, Нідерландські Антильські Остро­ви, Пуерто-Ріко, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Співдружність Домініки, Теркс і Кайкос.

Африка: Ліберія, Сейшельські Острови.

Тихоокеанський регіон: Вануату, Маршальські Острови, Науру, Ніуе, Острови Кука, Самоа.

Південна Азія: Мальдівська Республіка.

Механізм створення ОК українськими резидентами, як пра­вило, здійснюється через спеціалізовані посередницькі устано­ви. Реєстрацію і керування фірмою з доручення клієнта вико­нують так звані секретарські компанії (СК) або трастові ком­панії.

Трастові компанії – це компанії, що можуть держати акції в дорученні від імені справжніх власників компанії.

Секретарські фірми надають повний спектр послуг, які включають:

• підготовку та реєстрацію установчих документів;

• надання юридичної адреси, номера телефону, факсу;

• ведення бухгалтерської звітності та подання її до відпо­відних органів;

• організацію та проведення аудиту.

Вони мають підготовлені комплекти документів, що необ­хідні для реєстрації компанії в офшорних зонах, а також можуть запропонувати клієнту готову офшорну компанію, що може бути практично негайно передана замовнику.

Багато великих американських і західноєвропейських фірм, що займаються офшорним бізнесом із середини 90-х років, поспішили відкрити свої офіси і представництва і Україні. Сьогодні в Києві та інших містах України їх діє величезна безліч. Географія їхньої діяльності охоплює майже всі існуючі сьогодні офшорні зони.

Умовно секретарські компанії, що діють у Києві, можна згрупувати в такий спосіб:

• у першу групу входять компанії, що пропонують своїм клієнтам весь комплекс послуг по реєстрації офшорної компанії практично в будь-якій офшорній зоні світу, підтримці її діяль­ності надалі, наданню консультаційної допомоги щодо мініміза­ції податків, податкового планування. Вартість послуг таких компаній коливається біля $ 4–5 тис. за одну офшорну компа­нію, і за неофіційними даними, щодня вони реєструють як міні­мум 1–2 компанії;

• іншу групу складають секретарські компанії, що узагалі про себе ніякої реклами не дають. У своїй діяльності вони використовують принцип «від клієнта до клієнта»;

• рангом нижче на цьому ринку знаходяться фірми (зазви­чай туристичні), для яких офшорний бізнес – лише один з напрямків їх діяльності. Як правило, вони працюють із двома-трьома країнами, виконуючи за комісійні роль посередника між місцевою адвокатською конторою й українським клієнтом. Зазвичай їхня комісія складає 10–15 % від загальної вартості послуг.

Фактичне управління номінальною організацією та прове­дення фінансово-господарських операцій за межами офшорних зон здійснюють її справжні власники.

Обмеження в отриманні інформації про справжніх власників офшорної компанії не дає можливості визначити коло зв’язаних осіб відповідно до вимог Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Класифікація офшорних компаній зображена на рис. 8.1:

Рис. 8.1. Класифікація офшорних компаній

Витрати на стадії реєстрації офшорної компанії включають: витрати на підготовку документів, що вимагаються законом; оплата послуг адвоката та секретарської фірми; збір за реєст­рацію фірми, держмито та податки на капіталізацію; додаткові витрати на виготовлення комплекту візитних карток, фірмових бланків, печатку та посвідчення особи.

Витрати на стадії експлуатації офшорної компанії вклю­чають: річний комісійний збір; оплата разових послуг (відкриття рахунку, зміна назви офшорної фірми, зміна директорів); оплата додаткових послуг спеціалістів, що епізодично залучаються офшорною фірмою (погодинна оплата складає 100–200 доларів за годину); плата за послуги посередників (фінансові компанії, секретарські компанії).

Слід також звернути увагу на те, що поряд з так званими чистими офшорами у світі існують території, на яких з тих чи інших причин протягом деякого часу не сплачуються податки, наприклад, новостворені підприємства в Естонії – 1,5 року, ком­панії з обмеженим партнерством у США до моменту розподілу активів між партнерами (зазвичай 30 років). До таких підпри­ємств, відносяться також підприємства з іноземними інвести­ціями, створені в Україні, які не сплачували податки.

Пунктом 18.3 ст. 18 Закону України від 22.05.97 p. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у разі укладення угод, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, розташованих у офшорних зонах, або при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки незалежно від того, здійснювалась така оплата (в грошовій чи іншій формі) безпо­середньо чи через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, пос­луг) відносяться до складу валових витрат у сумі, яка становить 85 % від сплаченої вартості таких товарів (робіт, послуг).

У випадку сплати за товари (роботи, послуги) або у випадку укладання договорів, що передбачають таку оплату на користь нерезидентів, розташованих в офшорних зонах, або при здійс­ненні розрахунків через банківські рахунки витрати платників податку на оплату таких товарів (робіт, послуг) включаються у валові витрати в сумі, що складає 85 % від сплаченої вартості (таблиця 8.1).

Таблиця 8.1

Відображення в обліку операцій з підприємствами, зареєстрованими в офшорних зонах

№ з/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		дебет	кредит
1	Сплачено ввізне мито та митні збори	642	311
2	Відображено ПДВ на дату оформлення ВМД	644	641
3	Сплачено ПДВ	641	311
4	Оприбутковано імпортні товари від інозем­ного постачальника	281	632
5	Включено до вартості товарів суми ввізного мита та митних зборів	281	642
6	Включено до податкового кредиту сплачену суму ПДВ	641	644
7	Перераховано валютні кошти за товари без включення 15 % до складу валових витрат	632	312
8	Перераховано валютні кошти за товари з віднесенням 85 % до складу валових витрат	632	312

Ведення бухгалтерського обліку аналогічно до його ведення з підприємствами, які здійснюють облік у загальному порядку.

Плани практичних занять