2. Нормативно-правове регулювання бухгалтерського обліку зед

Зовнішньоекономічні операції своїми правилами, нормами і традиціями відрізняються від аналогічних операцій в Україні, оскільки підпорядковуються одночасно нормам національного і міжнародного права.

Нормативно-правове регулювання ЗЕД здійснюється Закона­ми, указами Президента України, Декретами, постановами Кабінету Міністрів тих країн, на території яких функціонують господарські суб’єкти, а також інструкціями, листами, поло­женнями Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків, Головної державної податкової інспекції, Національного Банку і деяких інших органів, уповноважених здійснювати відповідні функції такого регулювання.

Слід зазначити, що усі нормативно-законодавчі акти України, що регулюють взаємовідносини у сфері ЗЕД, доцільно розподілити на такі групи:

І – НЗА, що регулюють ЗЕД в цілому;

ІІ – НЗА, що регулюють митне оформлення експортно-імпортних операцій;

ІІІ – НЗА, що регулюють оформлення та проведення валют­них та розрахункових операцій;

IV – НЗА, що регулюють оформлення операцій у бухгал­терському обліку ЗЕД.

3. Особливості організації бухгалтерського обліку зед

Організація бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві визначається, передусім, тими ціля­ми й завданнями, які вона покликана вирішувати.

На великих підприємствах, що постійно здійснюють зовніш­ньоекономічні операції, у складі бухгалтерської служби слід виділити окремі посади бухгалтерів, кількість яких залежить від обсягів здійснення тих чи інших операцій. До функцій цих бухгалтерів входить:

• облік розрахунків з іноземними постачальниками та покупцями (при попередній та наступній оплаті);

• облік розрахунків зі сторонніми організаціями, що спри­яють здійсненню експортно-імпортних операцій (транспортні, страхові організації, декларанти, митниця);

• контроль за додержанням строків розрахунків, встанов­лених чинним законодавством та укладеними договорами;

• облік розрахунків з банками (по акредитивах, інкасо, переказах, з купівлі-продажу іноземної валюти);

• оформлення та облік розрахунків по закордонних від­рядженнях;

• складання облікових регістрів по операціях у іноземній валюті;

• подання узагальнених даних щодо зовнішньоекономічної діяльності для складання фінансової звітності;

• складання податкової та статистичної звітності щодо зовнішньоекономічної діяльності.

Облік зовнішньоекономічної діяльності ведеться на підставі первинних документів, частина яких складається на підпри­ємстві, а інші – надходять від інших підприємств, у тому числі закордонних.

Їх правильне й кваліфіковане оформлення відіграє важливу роль для успіху її здійснення на всіх етапах. Такі документи отримали назву зовнішньоторговельних, вони підтверджують виконання угоди купівлі-продажу з іноземним контрагентом. Головним документом є зовнішньоторговельний контракт, який є результатом домовленості експортера та імпортера, що виз­начає обов’язки сторін на всіх етапах руху товару від продавця до покупця.