3. Облік іноземної валюти на інших рахунках в установі банку

Підприємства, що здійснюють ЗЕД, поряд з рахунками в на­ціональній валюті мають право на відкриття рахунків в інозем­ній валюті, де повинні зберігатися тимчасово вільні грошові кошти підприємства в іноземній валюті (власні і позикові).

Валютні рахунки бувають:

• поточні;

• кредитні;

• депозитні (до 12 місяців);

• розподільчі.

Поточний рахунок – рахунок, який відкривається банком клієнту на договірній засаді для збереження грошових коштів і для здійснення розрахунково-касових операцій застосовуючи платіжні інструменти згідно з умовами договору та вимогами законодавства України.

Кредитні рахунки – відкриваються банками на договірній засаді і призначаються для обліку кредитів, наданих шляхом оплати розрахункових документів або перерахуванням кредит­них засобів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитних угод.

Розподільчий рахунок (транзитний) – на який зараховується виторг. Ще його називають гарантійним чи блокуючим. Приз­начений для зарахування виручки, 50 % якої підлягала обов’яз­ковому продажу (з 04-14.09.1998 – 75 %, з 15.09.1998 – 50 %, з 01.04.2005 відмінили, з 23.06.2009 ВРУ ввела знову обов’яз­ковий продаж).

Депозитні рахунки – відкриваються підприємством на пев­ний строк, обумовлений договором, який укладається між власником рахунку і установою банку на певний строк, або без визначення такого строку під обумовлені відсотки (дохід) і належать поверненню клієнтові згідно з законодавством України і умовами договору.

Право на відкриття рахунків у іноземній валюті отримують юридичні особи, у статуті яких окремим розділом передбачено здійснення ЗЕД.

Поточний валютний рахунок може бути відкритий:

• юридичним і фізичним особам-резидентам України для здійснення поточної діяльності;

• представництвам юридичної особи-нерезидента України із з правом здійснення підприємницької діяльності;

• дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав;

• іноземним інвесторам – юридичним і фізичним особам;

• фізичним особам-нерезидентам України без права здійс­нення підприємницької діяльності.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

1. заяву на відкриття рахунку встановленого зразка;

2. копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі вико­навчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати дер­жавну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

3. копію належним чином зареєстрованого статуту (поло­ження), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє;

4. копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

5. картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чин­ного законодавства чи установчих документів підприємства на­дано право розпорядження рахунком та підписання розра­хункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку;

6. довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

7. копію довідки про внесення підприємства до Єдиного дер­жавного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, який видав довідку, або уповнова­женим працівником банку;

8. копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію підприємства у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника соціальних страхових внесків, засвідчену нота­ріально або органом, який його видав, чи уповноваженим працівником банку.

Валютні рахунки підприємствам, які здійснюють фінансово-господарську діяльність в країнах дальнього і ближнього зару­біжжя, дозволено відкривати в іноземних банках. Всі над­ходження на користь резидентів в іноземній валюті (виручка, дивіденди), що надійшли на валютний рахунок за кордоном, незалежно від строків надходження, підлягають зарахуванню на валютні рахунки резидентів в українських уповноважених банках після сплати податків та інших зборів, що передбачені законодавством іноземної держави.

Нерезидентам в Україні можуть бути відкриті рахунки в національній валюті двох типів:

1. Рахунки «ЛОРО».

2. Рахунки «НОСТРО».

«Ностро» називається рахунок, відкритий даним банком в іншому комерційному банку. Рахунок «Ностро» відображається у банку-власника в активі, а в обслуговуючого банку – в пасиві балансу. «Лоро» називається рахунок, відкритий у даному банку для іншого – його власника.

Нормативним документом, що регулює порядок ведення операцій на валютних рахунках, є ІНСТРУКЦІЯ про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах № 492від 12.11.2003 р.

Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому ж банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, до банку подаються лише два документи: заява про відкриття рахунку, картка із зразками підписів і відбитком печатки (лише після цього укладається договір на розрахунково-касове обслуговування). Банк уповноважений повідомити по­даткову на НБУ для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків. Сплачується комісійна винагорода в іноземній валюті за ставками банку.

Найважливішим завданням обліку валютних засобів і опера­цій з ними є достовірне відображення відповідної інформації на передбачених для цієї мети бухгалтерських рахунках і в регістрах синтетичного й аналітичного обліку.

Всі операції за валютними рахунками реєструються на під­ставі банківських виписок і прикладених до них підтверджу­вальних документів. У банківській виписці обов’язково вказу­ються валютні суми (вхідне сальдо на початок дня, суми з операцій, вихідне сальдо на кінець дня), а також у гривневому еквіваленті.

Основні рахунки обліку іноземної валюти, товарно-мате­ріальних цінностей, виконаних робіт, наданих послуг у зовніш­ньоекономічній діяльності, тобто для бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з рухом валюти, мають здійснюватися відповідно до Інструкції № 291.

До сум, що перебувають у дорозі, належать:

• виторг, отриманий підприємствами за реалізовані послуги, продукцію і виконані роботи, внесений у банк для зарахування на валютний рахунок;

• валютні ресурси, перераховані на УМВБ для їх продажу;

• кошти в іноземній валюті, прийняті до обліку за телеграф­ним повідомленням іноземного банку про зроблений платіж за рахунок акредитиву, до надходження підтверджувальних доку­ментів (рахунків-фактур, актів тощо).

Методика обліку за цими рахунками аналогічна методиці обліку іноземної валюти в касі і на валютних рахунках:

• аналітичний облік ведеться у відповідних валютах;

• синтетичний облік – у грошовій одиниці України.

Бухгалтерія підприємства перевіряє правильність й обґрунто­ваність проведених банком операцій за розрахунковими рахун­ками і, якщо буде виявлена помилка, повідомляє відділення банку протягом 10 днів із дня одержання виписки. Виправлення у виписці банку підтверджуються підписом головного бухгал­тера установи банку та відбитком круглої печатки. Виправлення в первинних документах не дозволяється.

Банк видає виписки в розрізі валют і в українській гривні. Паралельно із записами в журналах-ордерах з валютних ра­хунків у грошовій одиниці України, необхідно також відобра­жати аналогічні записи у валюті відкритого рахунку за її но­міналом. Для цього відкривають другий комплект облікових регістрів, або роблять запис даних через дріб.

Враховуючи національний план рахунків, синтетичний облік наявності й руху іноземної валюти на рахунку в банку рекомендується здійснювати на таких рахунках:

312 – «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

314 – «Інші рахунки в банках в іноземній валюті»;

334 – «Кошти в дорозі в інвалюті».

По дебету рахунків відображається надходження іноземних коштів, по кредиту – виплата (видача) іноземних коштів.