3. Формування системи державного регулювання економіки україни

Положення, розглянуті вище, дають загальне уяв­лення про роль держави в ринковій економіці. Тепер же необхідно перейти від загального до конкретного й показати, як формується система державного регулювання еконо­міки в Україні, чи відповідає вона науковим стандартам і досвіду країн, які вже пройшли цей шлях.

Система державного регулювання ринкової економіки в Україні формується в складних і нестандартних умовах. Нестандартних тому, що країни, в яких ця система діє ефективно, формували її в процесі розвитку й вдосконалення свого соціально-суспільного ладу (капіталізму). Ми ж здійснюємо це в умовах руйнування командно-адміністративного соціалізму й первісного нагромадження капіта­лу. Через відсутність аналогів неможливо таку систему в когось скопіювати (хоча деякі політики настирливо нав'язують Україні західні моделі), а тим більше створити її водночас, згідно з якоюсь, хоча й ідеально розробленою програмою.

Для того, щоб Україна мала ефективну систему державного ре­гулювання економіки, необхідно: по-перше, визначити соціально-економічний статус суспільства, яке ми будуємо; по-друге, концеп­туально визначити місце держави в економічних процесах. Що стосується другого, то мається на увазі визначення мети, заради якої держава втручається в економічні процеси. Мета передбачає вибір засобів, за допомогою яких вона може бути найбільш ефек­тивно досягнута. Засоби приводяться в дію певним механізмом, який повинен бути закладений у концепцію. І, нарешті, визначити в інтересах кого, яких верств населення держава повинна здійсню­вати регулювання економіки.

На жаль, сьогодні ці принципові питання залишаються відкри­тими, тому й формування системи державного регулювання економіки носить спорадичний характер. В ній ми, наприклад, бачимо спроби застосувати майже всі можливі форми державного регулювання економіки, але не бачимо системи й ефекту. Навпаки, практично будь-яка спроба держави втрутитися в економічні процеси, що відбуваються в країні, породжує антиефект. Ситуація ускладнюється ще й тим, що економіка України переживає глибо­ку кризу.

Як же фактично ця система формується?

1. Вихідним інструментом державного регулювання економіки є планування. Ринкова економіка, як показує досвід країн Заходу, сприймає лише індикативне планування. Отже, необхідно було здійснити плавний перехід від директивного планування до індикативного. Такий план, з одного боку, є для всіх господарських суб'єктів орієнтиром при виборі пріоритетних напрямів їх діяльності, з іншого - ідеологічною платформою для переналагодження системи державного регулювання економіки.

Проте ця робота знаходиться в найпочатковішій стадії. Так, розроблений на 1993р. індикативний план залишився документом лише для вузького кола спеціалістів і міністерських структур. Ступінь впливу його на економіку не міг бути суттєвим й тому, що, по-перше, його пріоритети й мета недостатньо пов'язувалися з системою економічних показників. По-друге, проект його був поданий з великим запізненням (квітень 1993р.). По-третє, при плануванні державної власності директивне планування ще не вичерпало своїх можливостей. По-четверте, на 1994-1997 pp. навіть такого плану не було.

2. Серед економічних регуляторів центральне місце посідає державний бюджет. Через бюджетний механізм держава має можливість безпосередньо брати участь у перерозподілі національ­ного доходу, а отже вирішувати соціально-економічні та інші проблеми, які не вирішує ринок.

На жаль, слід констатувати, що цей важливий інструмент не вмонтовано в єдину систему державного регулювання економіки через те, що, по-перше, не відпрацьований досі механізм розробки й виконання державного бюджету⁶⁴, по-друге, величезний бюджет­ний дефіцит робить його просто недійовим.

3. У тісному зв'язку з бюджетом повинна працювати податкова система. При її формуванні враховується здатність податків виконувати дві взаємопов'язані функції: фіскальну й стимулюючу. Держава через рівень оподаткування, порядок підрахування податкової бази й систему податкових пільг та обмежень визначає, з одного боку, величину доходів державного бюджету, з іншого, спрямовує ділову активність господарських суб'єктів і окремих громадян у відповідності з цілями й пріоритетами соціально-економічногр розвитку країни.

Нині в Україні законодавче встановлено податкову систему, яка пердбачає поділ податків на центральні й місцеві. Проте

^м Україна живе практично без бюджету Ті бюджети, які затверджувалися Парламентом у кінці або середині бюджетного року, не можна сприймати серйозно

відсутність чіткої податкової концепції породжує, по-перше, часту зміну ставок податків, баз оподаткування, податкових пільг, що негативно впливає на розвиток підприємництва, по-друге, в умовах наростаючої соціальної напруги й дефіциту державного бюджету -тенденцію до розширення фіскального характеру оподаткування.

4. В особливо складних умовах формується грошово-кредитна система України. Створення національного банку, системи комер­ційних банків, страхових компаній та інших кредитно-фінансових установ поки що не привело до нормалізіції грошового обігу, зниження інфляції⁶⁵. Навпаки, отримавши свободу, нові комер­ційні фінансові та кредитні установи, націлившись на прибуток будь-якою ціною, посилили нестабільність економіки. Залишається нерозв'язаною проблема взаєморозрахунків між підприємствами, потребує істотного корегування кредитна політика Національного банку.

5. З низькою ефективністю працює система державного регу­лювання цін. Чому? Тому, що, по-перше, було переоцінено саморе­гулюючу здатність ринку і з самого початку була послаблена регулююча роль держави. В результаті форсована лібералізація цін вилилася в звичайнісіньку конфіскаційну грошову реформу. По-друге, державне цінорегулювання спрямоване не на усунення факторів, що породжують ціновий вибух, а на боротьбу з його наслідками, головним чином на запобігання соціальним конфлік­там, тобто державне цінорегулювання носить регіструючий (в основному популістський) характер. Корені ж цінового вибуху знаходяться в базових галузях економіки. Тому, щоб приборкати інфляцію, необхідно цінове регулювання починати з продукції саме таких галузей, як основні види сільгоспсировини, паливно-енергетичні ресурси, метал, тісно пов'язуючи його з механізмом оплати праці.

Формування ринкової економіки гостро ставить проблеми соці­ального захисту населення. Викликано це, в основному, двома факторами. По-перше, ринок, про що мова йшла раніше, сам по собі є байдужим до соціальних питань. По-друге, непродумана й поспішна капіталізація економіки України породила додаткові ускладнення цієї проблеми. Див. схему 153.

^м Деяка цінова стабілізація, яка настала після введення гривні, досягнута не в результаті нейтралізації причин інфляції, а в результаті переведення інфляції з відкритої в подавлену

Схема 153

Фактори загострення проблеми соціального захисту населен­ня в Україні

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Що розуміється під ринковим регулюванням економіки і які ви можете назвати його позитивні риси (ефекти)?

2. У чому полягають недоліки (дефекти) ринкового регулюван­ня економіки?

3. Як ви можете пояснити необхідність втручання держави в процеси функціонування економічної системи?

4. Як розцінював роль держави в ринковій економіці А.Сміт?

5. Які ви знаєте тенденції державного регулювання економіки? Прокоментуйте деякі з них.

6. У чому полягають економічні функції держави і чи є вони раз і назавжди даними?

7. Обгрунтуйте межі втручання держави в економіку.

8. Назвіть і прокоментуйте основні напрями економічної полі­тики сучасної держави.

9. Які ви знаєте форми державного регулювання економіки і які економічні регулятори для цього держава використовує?

10. Як відбувається процес формування системи державного регулювання економіки України?

11. Прокоментуйте фактори загострення проблеми соціального захисту населення України.

РОЗДІЛ 5 СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

Т Е М А 21

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО. МІСЦЕ УКРАЇНИ В СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ