1. Технологічні способи виробництва - етапи людської цивілізації

На сучасному етапі розвитку людства йде процес розгортання технологічної революції. Значення її виходить далеко за сутр технологічні рамки. Підготовка й освоєння нової технічної бази' - це не тільки технічна й навіть не суто економічна проблема. Це проблема насамперед, соціальна, оскільки вона визначає долю людства на перспективу.

Соціальні системи не можуть бути байдужими до змін у тех­нологічному базисі суспільства. Що ж собою являє технологічний базис і яке місце він посідає в суспільно-економічній системі? Щоб відповісти на це питання, необхідно поруч із суспільними способа­ми виробництва, про які мова йшла раніше, виділяти й технологі­чні способи виробництва.

Технологічний спосіб виробництва (ТСВ) - це історично ви­значений спосіб поєднання різних компонентів у системі продук­тивних сил, насамцеред людини та технічних засобів праці. Див. схему 38. ТСВ характеризує ті взаємовідносини людей у процесі виробництва, які зумовлюються характером виробничих операцій. Див. схему 39.

Схема 38 Технологічний спосіб виробництва

Схема 39

Приклад виробничих відносин, зумовлених технологією виробництва сталі

Такі відносини, на відміну від виробничих соціально-еконо­мічних відносин, виникають не в процесі привласнення засобів виробництва, а безпосередньо у виробничому процесі. Тому слід відрізняти ТСВ від суспільно-економічного способу виробництва. Останній, як історично визначене поєднання продуктивних сил і виробничих відносин, поняття більш широке, ніж ТСВ.

У процесі свого розвитку людство змінило декілька ТСВ. В ос- _% нові цих змін лежали серйозні зрушення в розвитку різних елеме­нтів, що входять до складу ТСВ, і насамперед у самій людині та знаряддях її праці.

Історично першим технічним засобом, яким почала користуватися людина, були кам'яні знаряддя праці неандертальця. Навчившись

добувати вогонь, люди винайшли металургійне виробництво, що відкрило можливість виготовляти спочатку бронзові, а пізніше залізні знаряддя праці.

Перехід від первісної общини до рабства, а потім до феодалізму супроводжується певним прискоренням у розвитку техніки. Проте на всіх цих етапах людської історії праця у виробництві залиши­лася ручною, малозмістовною й важкою. Фізична сила людини була головним фактором виробничого процесу. Тобто, між люди­ною й технічними засобами існував такий тип зв'язку, при якому переважна кількість технологічних функцій припадає на людину. А конкретно: людина приводить у дію знаряддя праці, управляє

ними, координує свої дії, виконує розумові функції. Технічні засоби лише посередньо впливають на предмет праці.

Такий тип зв'язку в системі "людина - техніка", в якому людина виступає як центр, основа, називається суб'єктним, а характер праці - ручним.

У літературі цей тип зв'язку та характер праці, який тисячо­літтями не зазнавав змін і був характерним для первісної общини, рабовласницького та феодального ладу, дістав назву інструмен­тального технологічного способу виробництва.

Проте на певному етапі можливості зростання продуктивності праці на основі ручної техніки вичерпали себе, а потреби суспільства (в силу дії закону зростаючих потреб) продовжували зростати. Виникла певна суперечність між можливостями виробництва, основаного на ручній праці, та зростаючими потребами суспільства. Подолати її можна було лише за допомогою принципово нових знарядь праці. Таким принципово новим знаряддям праці стала машина.

Поява машинного виробництва знаменує собою початок другого історичного етапу в розвитку техніки, появу нового ТСВ, названого індустріальним. При новому ТСВ матеріальною основою сукупно­го робочого механізму (людина-техніка) стає сама машина, а людина перетворюється лише в її знаряддя, доповнює машину.

Ручна праця замінюється механізованою, а тип зв'язку ре­ чових і особистих елементів виробництва з суб'єктного стає об'єктним. ч

Перехід до великої машинної індустрії (почався в Англії - кі­нець 18 - початок 19 ст.) знаменує собою промисловий переворот, у результаті якого капіталізм створив відповідну собі матеріально-технічну базу, що дало йому можливість довести свої переваги перед феодалізмом.

Розвиток машинного виробництва, замінюючи ручну працю машинною, означає також і появу системи машин. Вона включає: а)робочу машину (знаряддя); б)двигун; в)передаточний механізм. Людина обслуговує цю машину, є її придатком.

З виникненням машинного виробництва були досягнуті кращі результати в економічному розвитку суспільства, ніж за всю його попередню історію, тому що воно дало .могутній поштовх для науково-технічного прогресу (НТП).

Виділяють дві основні форми НТП: еволюційну та революційну. Еволюційна форма передбачає найбільш повне й досконале ви­користання у виробництві одного й того ж науково-технічного

принципу, тобто, вона пов'язана з вдосконаленням діючих техно­логій, частковою модернізацією діючих машин і устаткування. Приклади.

а) Збільшення потужностей механізмів при збереженні старих технологій.

б) Прискорення швидкості різання металу за рахунок підви­щення продуктивності верстатів, але при збереженні старих методів металообробки.

в) Збільшення виробництва устаткування без поліпшення його якості і т.д.

Тобто мова йде про те, що виробничий процес в цілому техні­чно не змінюється. В нього вносяться лише часткові зміни. Така форма НТП хоча дає ефект, але невеликий. Він вимірюється декількома відсотками.

Революційна форма означає перехід від використання у вироб­ництві якісно нових науково-технічних принципів до введення принципово нових технологічних систем. Це дає можливість забезпечувати кардинальне зростання ефективності виробництва, яке вимірюється не відсотками, а разами.

Приклади.

а) У 3-5 разів забезпечує зростання продуктивності праці пере­хід до гнучких виробництв і систем машин.

б) У 5-10 разів підвищує ефективність масового виробництва введення роторних і роторно-конвеєрних ліній.

в) У два рази знижується енергомісткість і в чотири рази зрос­тає продуктивність праці, якщо перейти від мартенівського вироб­ництва сталі до киснево-конверторного з безперервним розливан­ням сталі.

Протягом останнього сторіччя технічні перевороти, пов'язані з революційною формою НТП, вносили ради­кальні зміни то в одну, то в іншу сферу господарювання. А почи­наючи з середини 20 ст., вони охопили практично всі елементи ТСВ. Саме ці зміни знаменували початок науково-технічної революції (НТР).

Початок НТР прийнято відносити до середини 50-х років 20 ст. Вона зумовлена рядом фундаментальних винаходів у природознав­чих науках і їх виробничою реалізацією. Що мається на увазі?

- Оволодіння енергією атома.

- Випуск серії полімерних та інших штучних матеріалів.

- Створення перших ЕОМ і квантових генераторів.

-Вихід людини в космос.

Суть же НТР у тому, що вона означає стрибок у розвитку про­дуктивних сил суспільства, перехід їх в якісно новий стан на основі докорінних змін у системі наукових знань. Проявляється це в тому, що НТР перетворює весь технологічний спосіб виробництва, неї його сторони й компоненти: засоби праці, предмети праці, енергети­чні основи, технологію й організацію. Вона суттєво впливає й на головну продуктивну силу суспільства - людину. Але в першу чергу революційні перетворення відбуваються в засобах праці, що виража­ється в автоматизації виробництва. Див. схему 40.

Схема 40

В автоматизованій системі машин поруч із трьома її класичними елементами: робочою машиною, двигуном і передаточним механізмом, -з'являється четвертий - керуючий пристрій. Що це означає?

Керуючий пристрій звільняє людину від безпосереднього кон­такту не тільки з робочими знаряддями (як було при інструмента­льному ТСВ), але й з самою робочою машиною (як при індустріа­льному ТСВ). Робітник вперше перестає бути частиною технічної системи, перестає виконувати машинні функції. В результаті первісний симбіоз людини й техніки, зумовлений нерозвиненістю продуктивних сил, припиняє своє існування, поступаючись місцем такому типу зв'язку, який не обмежує розвиток ні людини, ні техніки. Звільнившись від жорсткого зв'язку з даним технічним агрегатом, верстатом, поточною лінією,

виробник розширює свій кругозір, включається в управління технічною системою в комплексі.

Суспільство ж у цілому, звільнившись від необхідності витра­чати майже весь час і енергію на здобуття засобів існування, отримує можливість направляти їх у сферу науки та культури, зробити метою суспільного розвитку вдосконалення людини.

Так у результаті НТР суспільство вступає в свій третій - постпін-дуспгріальний ТСВ. Отже, можна констатувати, що трьом історич­ним етапам розвитку техніки - інструменталізації, механізації та автоматизації відповідають і три основні ТСВ. Див. схему 41.

Схема 41 Технологічні способи виробництва

Як уже зазначалося, ТСВ не слід ото­тожнювати з суспільними способами виробництва. В той же час не треба їх і протиставляти. Певною мірою вони взаємопов'язані хоча б тому, що в основі змін і технологічних, і суспільних способів виробництва лежать істотні зміни в продуктивних силах суспільства.

ТСВ, оснований на ручній праці (інструментальний), охоплює величезні історичні рамки, які включають первісну, рабовласниць­ку та феодальну формації. Кожній з цих формацій відповідає певний рівень розвитку продуктивних сил, техніки. Але ж доко­рінної, принципової зміни в ТСВ це не викликало - праця залиша­лася ручною, а фізична сила людини - головним фактором вироб­ничого процесу.

ТСВ, оснований на машинній техніці (індустріальний), висту­пив як адекватний капіталістичним суспільним відносинам.

ТСВ, оснований на автоматизації (постіндустріальний), у якому робітник перестає бути частиною технічної системи, заро­джується також при капіталізмі, що значною мірою приводить до трансформації класичної капіталістичної системи, зародження в ній елементів нової майбутньої гуманістичної формації.

Україна поки що в цілому знаходиться на другому етапі техні­чного розвитку (індустріальному), перехід до постіндустріального ТСВ - це справа майбутнього.

НТР за своїми потенціями, а в багатьох випад­ках і за звершеннями - величезне благо для людства» Але разом із тим вона породжує ряд нових проблем» труднощів і суперечностей. Чому? Людське cyeni-явс*во ••-* оргашзік з дуже владною системою відносин. ВяортеейІигГ НТР у цю систему підриває застійні, застарілі форми життя й діяльності людей, що безумовно не може пройти без наслідків^ не породивши суперечностей.

По-перше, вже на .початковому етапі НТР виникає гостра супе­речність між матеріально-технічним і особистим факторами виробництва. Мова йде про те, що нові знаряддя праці, технології, матеріали висувають більш високі вимоги до освіти, кваліфікації працівника, до його вміння ефективно включатися в систему "машина - людина". Слід зазначити, що ще не всі працюючі відповідають цим новим вимогам. Про це свідчать багаточисельні факти.

Усім відомі великі аварії й катастрофи з великими матеріаль­ними втратами та людськими жертвами, які сталися за останні роки в світі та в Україні зокрема (Чорнобиль, витоки хімічних та інших шкідливих речовин, велетенські розливи нафти в океанах внаслідок аварій танкерів, катастрофи на залізницях, з літаками, в шахтах і т.д.). Засоби масової інформації в основному кваліфіку­ють ці катастрофи як результат недбалості, послаблення дисциплі­ни й порядку, тероризму, тобто, як явища випадкові. В дійсності ж проблема великих аварій і катастроф на сучасному етапі виник­ла не стільки в результаті чиєїсь недбалості або нерозпорядності (хоча й вони мають місце), а як об'єктивно неминучий і закономі­рний наслідок НТР. Що мається на увазі?

Сучасні промислові об'єкти, такі, як великі гідротехнічні споруди, потужні енергокомплекси і насамперед атомні електро­станції, хімічні комбінати, комбінати по виробництву й переробці ядерного палива, ракетно-космічної техніки, самі по собі несуть високу потенційну загрозу. Фактором підвищеної небезпеки є також зростання щільності транспортних комунікацій на землі, на воді, в повітрі. Значну небезпеку являють тенденції сучасної техніки до зростання енергонапруги устаткування, температур, тиску та швидкостей. Загрозливим є й широке застосування нових синтетичних матеріалів, які при пожежах виділяють токсичні речовини.

Застосування у виробництві таких небезпечних факторів ризи­ку вимагає високої кваліфікації, технічної грамотності, високої свідомості й відповідальності робітників, що обслуговують ці технічні засоби. На жаль, така відповідність між високим рівнем розвитку технічних засобів виробництва й рівнем кваліфікації та відповідальності працівників не є завжди, що приводить до виник­нення суперечностей між речовим та особистим факторами вироб­ництва, а це неминуче породжує аварійні ситуації.

З іншого боку, в результаті нерівномірного розвитку НТР у рі­зних сферах і галузях може виникнути така ситуація, коли спеці­аліст, отримавши високу підготовку, не може її застосувати через те, що робоче місце не обладнане відповідними засобами виробниц­тва або взагалі не передбачає необхідності таких знань. Це приво­дить до втрати значної частини національного багатства країни, адже потенціальні можливості спеціаліста не використовуються або ж використовуються в інших країнах, куди висококваліфіко­вані спеціалісти виїжджають у пошуках застосування своїх знань і виробничого досвіду. Така ситуація є характерною для сучасної України.

По-друге, НТР означає докорінні зміни у взаємодії природи та людини, зачіпає також цілу гаму моральних, гуманістичних проблем. Ця взаємодія не завжди проходить безболісно. Але ця проблема виходить за межі нашого курсу й вивчається іншими суспільними науками, зокрема філософією, соціологією тощо.

По-третє, на особливу увагу заслуговує питання взаємодії НТР з економічними та соціально-політичними відносинами. В чому тут проблеми? Річ у тім, що НТР, як констатувалося вище, відкриває широкий простір для розвитку продуктивних сил суспільства, а отже, зростання добробуту населення на всій планеті. Так, наприклад, уже тепер виробляється продовольчих продуктів в чотири рази більше, ніж необхідно для нормального споживання людей. В той же час п'ята частина населення плане­ти страждає від недоїдання, а біля 200 млн. чоловік щорічно вмирають від голоду. Причиною цього є нерівномірний розподіл матеріальних благ, що виробляються суспільством. Так, за даними ООН, на 20% найбільш багатих людей планети припадає 84,7% світового валового продукту, а на 80% іншого населення -лише 15,3%. В Україні 0,3% населення в середині 1996р. мали середньомісячний доход на члена сім'ї 20 тис. дол. (до 4 млрд. купонів), а середньомісячні доходи більш як 80% населення складали лише 5-9 млн. купонів.

Нерівномірний розподіл породжується існуючим соціально-економічним ладом, характер якого визначає власність на засоби виробництва, що лежить в основі його економічного базису. Отже, виникає певна суперечність соціального характеру: між можливос­тями, які створює НТР для забезпечення добробуту народу, та фактичною реалізацією цієї можливості, що визначається суб'єктивними факторами, які створюють несправедливу систему розподілу. Отже, щоб обернути потенціальні можливості НТР на свою користь, людство повинно створити таку соціально-економічну систему, яка б забезпечувала соціальну справедливість у користуванні її (НТР) результатами. Мова про це буде йти в наступних темах.

Суперечності, які породжує НТР, не є антагоністичними. А це означає, що їх можна уникнути, пом'якшити. Причому сама НТР створює засоби для цього. Але подолання суперечностей НТР не відбувається саме по собі. Тому покладатися в цій справі на самошшв небезпечно. Потрібні продумані та енергійні дії людей, скеровані на проведення глибоких змін у всій системі суспільних відносин, щоб не допустити загострення цих суперечностей до крайніх меж, за якими можливий крах планетарної цивілізації (ядерна або екологічна катастрофи, які прогнозують учені).