6.3 Сигнатурні аналізатори.
У основі сигнатурного аналізу лежить стиснення інформації, а саме перетворення двійкових послідовностей будь-якої довжини знятих з певного вузла цифрової схеми в відповідну сигнатуру, яка однозначно характеризує цей вузол. Сигнатура формується з чотирьох шістнадцятиричних цифр (0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, A, C, F, H, P, U).
Використання сигнатурного аналізу для діагностування цифрових пристроїв засноване на тому принципі, що справний цифровий пристрій при періодичному збудженні одного і того ж входу завжди видаватиме однаковий вихідний сигнал, тобто одну і ту ж сигнатуру. Якщо ж сигнатура відрізняється від еталонної, то пристрій несправний. Еталонна сигнатура є в документації по обслуговуванню.
Причину появи несправностей сигнатури легко виявити, перевіряючи різні точки схеми з позначеними на них сигнатурами, відзначаючи серед них правильні і неправильні і простежуючи послідовність сигналів. Процедура продовжується до тих пір, поки не вдасться виявити елемент з правильним вхідними але помилковими вихідними сигнатурами. Цей елемент і буде несправний.
В основі сигнатурного аналізу лежить кодування двійкових послідовностей з використанням циклічного коду. Як відомо, будь-яке двійкове число можна описати багаточленом з фіктивною змінною х . При цьому кожна двійкова цифра є коефіцієнтом фіктивної змінної. Наприклад, двійковому числу
1100101
відповідає багаточлен
.
Таким чином, вихідній двійковій послідовності, яка знімається з певного вузла цифрового пристрою відповідає багаточлен (поліном) G(x) ступеня n-1, де n – число розрядів вихідної двійкової послідовності.
В процесі формування сигнатури поліном G (x) ділиться на породжуючий поліном P(x), значення якого визначається структурою регістра зрушення із зворотними зв'язками, який є в складі аналізатора. При діленні G(x) на Р(х) отримуємують приватне Q(x) і залишок R(x). Початковий поліном при цьому можна представити:
.
Вміст регістра відповідний залишку R(x) відображається в
шістнадцятирічному форматі. Це і є сигнатура двійкової
послідовності G(x) . Так, наприклад, після ділення G(x) на Р(х) в регістрі зсуву отримали залишок R(x) :
1 |
1 |
0 |
0 |
1 |
0 |
1 |
0 |
1 |
0 |
0 |
1 |
1 |
0 |
1 |
1 |
Йому відповідає сігнатура: F A 9 C .
Література
Половко А.М., Гуров С.В.
Основы теории надёжности.
СПб.: БХВ – Петербург, 2006. – 704с.
Федотов А.В., Скабкин Н.Г.
Основы теории надёжности и технической диагностики. Конспект лекций.
Омск: Изд – во ОмГТУ,2010. – 64с.
Шкляр В.Н.
Надёжность систем управления. Уч. пособие.
Томск: Изд – во ТПУ,2011. – 126с.
Калитёнков Н.В., Солодов В.С.
Надёжность и диагностика транспортного радиооборудования и средств автоматики. Уч. пособие.
М.: МОРКНИГА, 2012. – 521с.
Технические средства диагностирования. Справочник.
Под ред. В.В. Клюева.
М.: Машиностроение, 1989.
6. Сафарбаков А.М., Лукьянов А.В., Пахомов С.В.
Основы технической диагностики. Уч. пособие.
Иркутск: ИрГУПС, 2006. – 216с.
7. Горовой А. А. и др.
Микропроцессорные агрегатные комплексы для диагностики
технических систем.
К: Техника, 1990 г.
8. Белевцев А. Т.
Ремонт и обслуживание вычислительных машин.
М: Высшая школа, 1990 г.
9. Локазюк В. М., Савченко Ю. Г.
Надійність, контроль, діагностика і модернізація ПК.
К: «Академія», 2004 р.