2.5. Модель кругопотоку продуктів та доходів

Вироблений за певний період суспільний продукт є результатом взаємодії множини фірм і домашніх господарств, які через ринок обмінюються готовими товарами і послугами. Потоки продуктів і послуг в обміні опосередковуються зустрічним потоком грошей. У процесі безперервного руху товарів і грошей формуються доходи різних економічних суб’єктів, які використовуються для суспільного, особистого та виробничого споживання у поточному періоді або в майбутньому.

Модель, яка описує потоки товарів, послуг та грошей, відома під назвою кругопотоку продуктів і доходів. Аналіз кругопотоку доходів пояснює, як формується ряд похідних макроекономічних показників, пов’язаних з показниками ВВП та ВНП, з яких елементів складаються кінцеві доходи домогосподарств, фірм та держави, а також дозволяє встановити основні пропорції в економічній системі, які отримали назву макроекономічних тотожностей.

У макроекономічному аналізі розглядається декілька видів економічних систем. Економічна система, заснована на приватній власності без втручання держави і без зовнішньоекономічних зв’язків називається „закритою приватною економікою”. У ній взаємодіють лише два суб’єкти – домогосподарства і фірми. Сучасні економіки є відкритими економіками з державним сектором. Модель такої економіки представлена на рис. 2.1.

Всі макроекономічні суб’єкти пов’язані між собою двома групами ринків – товарів і послуг та ресурсів. На ринку продуктів фірми продають вироблені товари і послуги, які купують домогосподарства, уряд та інші країни світу. На ринку ресурсів домогосподарства продають фактори виробництва, якими вони володіють, а фірми купують робочу силу, устаткування, сировину та інші ресурси виробництва. Грошові видатки фірм на ресурси набувають форми виробничих витрат для фірм і різних видів доходів домашніх господарств – заробітної плати, процентних доходів, рентних платежів, тощо. На ринку товарів, після продажу своєї продукції, фірми отримують доходи, за рахунок яких покривають всі свої витрати на виробництво національного продукту, а наявний залишок утворює прибуток.

Якщо припустити, що видатки фірм на ресурси перетворюються на національний доход, який домогосподарства відразу ж використовують на придбання споживчих товарів на ринку готової продукції, а фірми відразу витрачають доходи від реалізації продукції на купівлю ресурсів для виробництва національного продукту, то національний доход і вартість національного продукту будуть рівні.

Але у реальній дійсності частина доходу домогосподарств перетворюється на заощадження. У той же час фірми в середньому за рік витрачають більше, ніж отримують за продаж своїх товарів і послуг, оскільки використовують свої доходи не лише на підтримку виробництва, але й на його розширення. Зростання загальної величини капіталу відбувається за рахунок інвестицій. Джерелом інвестицій, як правило, є заощадження. Рух заощаджень, їх перетворення на інвестиції здійснюється системою спеціальних установ, які утворюють фінансові ринки, які також включені у схему кругопотоку продуктів і доходів.

Держава пов’язана з елементами господарської системи трьома ланками – це податки, державні закупівлі, державні запозичення. Податки, які стягуються урядом з домогосподарств, включають особистий прибутковий податок, відрахування у різні фонди соціального (медичного, пенсійного та ін.) страхування, податок на майно і т.п. Частково вилучені кошти повертаються до домогосподарств у вигляді трансфертних платежів (пенсій, стипендій, допомоги малозабезпеченим, допомоги по безробіттю). У моделі кругопотоку показано лише величину чистих податків як різницю між податковими надходженнями і трансфертними платежами : .

Другу лінію зв’язку – між державним сектором і ринками готової продукції – представляють державні закупівлі товарів і послуг. Третя лінія зв’язку сполучає уряд з фінансовим ринком. Урядам не завжди вдається збалансувати свій бюджет. Його дефіцит покривається за рахунок позик на фінансових ринках шляхом продажу урядових облігацій та інших цінних паперів.

З появою держави та фінансових ринків у кругообігу виникають нові потоки („вилучення”), які випадають з кругопотоку продуктів і доходів – це чисті податки, які надходять до уряду, і заощадження, які потрапляють на фінансові ринки. Натомість з’являються два потоки „ін’єкцій” або „впорскувань” – це інвестиції фірм і державні закупівлі, які доповнюють на ринку продуктів видатки домогосподарств. В результаті рівновага не порушується: національний доход залишається рівним національному продукту. У той же час модель показує, що уряд може впливати на величину загального кругопотоку через обсяги урядових закупок та податки.

У відкритій економіці сектор закордон пов’язаний з національною економічною системою трьома потоками – це імпорт товарів і послуг, експорт та міжнародні фінансові операції. Відомості про грошові потоки в країну і з країни фіксує платіжний баланс – систематизований звіт про всі економічні операції між даною країною та рештою країн світу. Оскільки імпорт зменшує сукупний попит на внутрішньому ринку продуктів, його відносять до „вилучень”. У той же час експорт сприяє збільшенню сукупного попиту на вітчизняну продукцію, тому його відносять до „ін’єкцій”. Різниця між величиною платежів по експорту і платежів по імпорту є чистим експортом. На рис. 2.1 представлені доходи країни від експорту та видатки її суб’єктів на імпорт.

Фінансові операції включають отримання іноземних позик і надання кредитів іноземним державам, міжнародні угоди з купівлі-продажу акцій, облігацій і нерухомості в інших країн. Коли вітчизняні виробники чи уряд беруть позики за кордоном або іноземці купують у нас фінансові активи, гроші притікають в країну, виникає приплив капіталу. Коли ми позичаємо іноземцям або купуємо в інших країнах акції, облігації чи нерухомість, гроші залишають країну, виникає відплив капіталу. Різниця між цими потоками називається чистим припливом капіталу на фінансові ринки, який зображено на рис. 2.1. Якщо відплив капіталу за обсягом буде більшим, то різниця дасть чистий відплив капіталу. В цілому чистий експорт супроводжується чистим відпливом капіталу, а чистий імпорт – чистим припливом капіталу, зовнішньоекономічні потоки коштів зрівноважуються.