Тема 1. Макроекономіка як наука. Фундаментальні поняття макроекономіки

1. Предмет, об’єкт та суб’єкти макроекономіки

Макроекономіка є складовою сучасної економічної теорії – фундаментальної науки про господарство, яка вивчає поведінку економічних суб’єктів в умовах обмеженості ресурсів.

Як і мікроекономіка, вона розглядає проблеми, породжені функціонуванням ринку, але на іншому рівні дослідження, за інших цільових функцій: об’єктом вивчення мікроекономіки є поведінка індивідуальних господарських суб’єктів в різних ринкових структурах, макроекономіки – функціонування ринкової системи в цілому; мікроекономіка вивчає ринок у стані рівноваги, в ідеальних умовах його функціонування, макроекономіка досліджує фактичний стан економіки, концентруючи увагу на домінуючих тенденціях економічного життя; цільові функції мікроекономічних суб’єктів – максимізація сукупної корисності для споживача та максимізація економічного прибутку для фірми – чітко визначені і відносно нескладно формалізуються; у макроекономіці єдиної цільової функції просто не існує, чим почасти пояснюється існування декількох точок зору на одну й ту саму проблему.

Предметом вивчення макроекономіки є механізм функціонування економічної системи.

Економічна система характеризується певним типом соціально-економічних відносин, в першу чергу відносин власності на економічні ресурси і відповідним механізмом їх реалізації.

Розрізняють наступні типи економічних систем:

• Ринкова економіка – ґрунтується на приватній власності на економічні ресурси, свободі економічної діяльності і характеризується використанням ринкового механізму для регулювання економіки. Ринковий механізм забезпечує поєднання приватного і суспільного інтересів. Основною рушійною силою ринкової економіки є конкуренція. Ринкова економіка – це економіка з вільним ціноутворенням і здатністю до саморегулювання. Роль уряду обмежується захистом приватної власності та встановленням “правил гри” – правового поля, сприятливого для вільного функціонування ринку.

• Неринкова економіка включає економічні системи двох типів: традиційну економіку (відстала багатоукладна економіка з простим типом відтворення) та адміністративно-командну економіку, яка характеризується пануванням суспільної власності, переважно у формі державної. Основним регулятором виступає централізоване планування, яке має директивний (обов’язковий для виконання) характер. Це економіка з жорстким державним регулюванням розподілу ресурсів. Ринок самостійних функцій не виконує, а є об’єктом державного планування.

• Змішана економіка – характеризується наявністю різних форм власності з переважанням приватної. Регулятором розвитку економіки виступають індикативний план і ринок. Ринкові механізми саморегулювання обмежені. Основними інструментами регулювання виступають: переважно нецінова конкуренція, монополії, біржі, державні закони та нормативи.

Перші два типи економічних систем можна вважати ідеальними, тобто абстрактними, які в реальному житті не зустрічаються. Реальною системою в сучасному світі є змішана економіка. Основні економічні процеси і явища, властиві цій системі і є об’єктом вивчення макроекономіки.

Змішана економіка має свої особливі риси в кожній країні, тому існують численні моделі змішаної економіки, серед них:

• американська модель – характеризується незначним державним втручанням в економіку, перерозподілом доходів через податкову систему, пануванням монопольної влади над ринком. Держава всіляко заохочує підприємництво, культивує “американську мрію” – рівні можливості для особистого успіху і збагачення;

• японська модель – характеризується значним державним втручанням в економіку, традиціями патерналізму. Розвиток економіки підпорядкований загальним національним завданням, значну роль відіграє індикативне планування. Розв’язанням соціальних завдань безпосередньо займаються корпорації;

• шведська модель характеризується соціальною спрямованістю державної політики, яка переслідує скорочення майнової нерівності, через що її часто називають моделлю “шведського соціалізму”. Понад 50% валового національного продукту перерозподіляється через державний бюджет, соціальні програми фінансуються за рахунок високих податків;

• німецька модель – “соціальне ринкове господарство”. Переважають ринкові інструменти регулювання, високий рівень соціального захисту населення; сильні профспілки впливають на рішення підприємців і уряду;

• українська модель ринкової економіки сьогодні перебуває у стадії формування. як і на початку реформ, стоїть проблема вибору моделі сталого економічного розвитку. Такою моделлю визначена інноваційно-інвестиційна, яка дозволить країні здійснити структурну перебудову і технологічний прорив, стати розвиненою і соціально орієнтованою ринковою економікою.

Обрання тієї чи іншої моделі залежить від індивідуальних умов країни, цілей та пріоритетів державної політики.

Основними суб’єктами змішаної економіки є домогосподарства, фірми, держава та інші країни світу:

• сектор домогосподарств здійснює функції постачання економічних ресурсів фірмам з метою одержання особистого доходу; споживання вироблених фірмами товарів і послуг, а також заощадження, що формує позичковий капітал, який надходить до фірм через фінансові ринки і використовується ними для інвестицій;

• приватний підприємницький сектор (фірми) є пред’явником попиту на ресурси, виробником товарів і послуг, які продаються на ринку з метою одержання прибутку;

• державний сектор є сукупністю державних інституцій та установ, що виконують декілька функцій. Держава є власником підприємств і здійснює підприємницьку діяльність. Держава як суб’єкт влади регулює економічні відносини між виробниками і споживачами, впливає на структуру виробленого суспільного продукту, його динаміку і розподіл. Держава є також отримувачем і розпорядником доходів. Через оподаткування і урядові видатки вона істотно впливає на економічне зростання, вирівнювання доходів. Державний сектор також забезпечує домогосподарства суспільними благами – підтримує громадський порядок, забезпечує оборону країни, екологічну безпеку, тощо.

• сучасні змішані економіки є відкритими, для яких обсяг зовнішньоторговельного обороту складає понад 10% від ВВП, тому ще одним важливим суб’єктом є сектор закордон – економічні системи інших країн світу.