47

Міністерство освіти та науки України

Інститут права імені Володимира Сташиса

Класичного приватного Університету

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ

Методичні рекомендації

Спеціальності 6.060100 – “Правознавство”

Запоріжжя 2010

Історія держави і права України. Методичні рекомендації для студентів денної та заочної форми навчання спеціальності 6.0601000 – “Правознавство”

Розробник: к.ю.н., професор Грозовський І.М.

Рекомендовано науково-методичною радою

Інституту права імені Володимира Сташиса

Класичного приватного університету

“08”вересня 2010р., протокол № 1

ЗМІСТ

1. Загальні методичні рекомендації ................................................................4

2. Критерії оцінювання ....................................................................................9

3. Тематика семінарських занять. 1 семестр ................................................11

4. Теми рефератів. 1 семестр .........................................................................21

5. Тематика семінарських занять. 2 семестр ................................................22

6. Теми рефератів. 2 семестр..........................................................................46

7. Індивідуальне творче завдання .................................................................47

Загальні методичні рекомендації

Семінарські та практичні заняття є однією з найважливіших і найбільш дієвих форм засвоєння усіх предметів. У сучасних умовах перед вищою школою України стоять ве­ликі і складні завдання підвищення якості підготовки спеціалістів - юристів. Тому роль семінарських занять, які вчать студентів само­стійно працювати і творчо мислити, робити висновки і да­вати оцінку явищам та подіям, ще більше зростає.

Головна мета семінару - поглибити і систематизувати вивчення найбільш важливих, складних і актуальних тем навчального курсу. Зокрема, семінари з історії держави і права України мають на меті виробити у студентів уміння самостійно вивчати питання курсу. Готуючись до них, сту­дент вчиться конспектувати та аналізувати нормативні мате­ріали, інші державно-правові джерела та літературу, уза­гальнювати знання, отримані з різних джерел. Отже, семі­нарські заняття не повторюють, а доповнюють і поглиб­люють теми лекційного курсу та навчальної літератури.

Теми семінарів носять проб­лемний характер (як правило, в межах певного періоду). Це означає, що у план семінарського заняття можуть бути внесені питання кількох тем лекційного курсу, які однак, об'єднує спільна постановка проблеми. Необхідні для під­готовки кожного семінару списки джерел та спеціальної наукової літерату­ри розміщені для кожної теми окремо. Зазначимо, що потрібні розділи та параграфи, конкретні сторінки рекомендованих джерел, додаткової навчальної та наукової літератури не вказуються. Зважаючи на специфіку навчання у вищій школі, кожен студент повинен самостійно вибрати рекомендовані джере­ла та літературу, знайти потрібні розділи та параграфи.

Використання навчальної літератури має деяку специфіку. Крім підручників з історії держави і права України та посі­бників з історії української державності при вивченні окре­мих тем курсу можна також користуватись підручниками з історії держави і права СРСР, історії України для історич­них факультетів, багатотомної «Історії Української РСР». Однак, пам'ятайте, що загалом усі вони видані раніше, в часі існування Союзу РСР. Отож, студенту необхідно са­мому, виходячи з сучасного стану речей, з урахуванням нових підходів до історичних подій та осіб, об'єктивно давати оцінку явищам, подіям і державно-правовим інститутам.

При підготовці до семінару з історії держави і права України не обійтися без поточних матеріалів сучасних наукових періодичних видань. Зрозуміло, що у списках рекомендованої літератури вони відображені не всі. Укладач вважає, що студент повинен слідкувати за останніми публікаціями пра­вового та історико-правового характеру принаймні таких загальнодоступних видань як «Право України» та «Українсь­кий історичний журнал». Майже до кожної теми семінарських занять студентам пропонується виконати практичне завдання: Законспектувати в зошиті для практичних занять одну із статей, поданих в списку додаткової літератури (виділені напівжирним шрифтом є в бібліотеці ГУ «ЗІДМУ»).

Широка добірка джерел, навчальної та спеціальної нау­кової літератури (у тому числі після кожної із зазначених тем) подається невипадково. На думку укладача, такий спо­сіб мав би спонукати студента до більш глибокого само­стійного опанування курсу. При написанні письмових робіт (рефератів, контрольних, курсових) він допоможе студентам зорієн­туватися в історіографії основних проблем української історико-правової науки і, звичайно, якомога повніше в усіх аспектах уявити собі основний зміст курсу історії держави і права України загалом і кожної теми зокрема.

Підготовка студента до семінарських занять з історії держави і права України складається з кількох етапів. По-перше, необхідно уважно ознайомитися з планом семінару до чергової теми заняття, з'ясувати основні поняття, про­думати наведені питання. По-друге, прочитати конспект відповідної лекції і матеріал з рекомендованих підручників чи посібників. Проте, основою підготовки до кожного се­мінару мають стати, передусім, першоджерела: пам'ятки історії України та пам'ятки правової культури України, відповідні кодифікації, закони, нормативні акти тощо. Саме вони дають можливість глибокого засвоєння змісту найва­жливіших галузей та інститутів права, структури державно­го механізму, організації державних установ тощо. Лише належним чином засвоївши джерела, можна ґрунтовно під­готуватися до відповідей на основні питання семінару. На­голосимо на тому, що усі необхідні для підготовки джерела поміщені у рекомендованих хрестоматіях і збірниках доку­ментів. По-третє, зробити відповідні записи в робочому зошиті. У цитатній, тезовій, схематичній та інших формах фіксується результат роботи з рекомендованою літературою з теми се­мінарського заняття. Такі матеріали використовуються для відповіді на аудиторних заняттях, а також для усної доповіді за окремою тематикою й обов'язково при відпрацьовуванні пропущених занять.

Робочий зошит не можна плутати з конспектом лекцій. Якщо в конспекті лекцій фіксуються тези матеріалу, поданого лектором, то в робочому зошиті - визначення, цитати, положення, що відібрані студентом під час самостійної роботи для розкриття питань семінару, ілюстрування тієї чи іншої точки зору. розв"язання задач, опорні схеми, порів­няльні таблиці, плани, тези чи конспекти джерел. Робочий зошит за сво­єю сутністю є індивідуальним довідником знань студента з тієї чи іншої дисципліни. Він містить інформацію, яка може бути використана в подальшому при виконанні індивідуальних завдань: написанні рефератів, курсових робіт, наукових доповідей. Вивчити матеріал тексту першо­джерела - значить зуміти його опрацювати у своїй свідомості. Практич­но опрацьовування тексту відбувається шляхом постановки самому собі контрольних запитань.

Робочий зошит повинен вестися охайно, у ньому обов'язково повин­на вказуватися тема семінарського заняття, питання, які опрацьовують­ся, використані джерела. Важливим елементом робочого зошита є поля, які слід активно використовувати як при підготовці до семінару (на полях фіксуються пункти плану, номери сторінок хрестоматій та збірників документів тощо), так і під час роботи на семінарі (на полях записується додаткова інформація, отримана студентом під час розгляду теми).

Обсяг відповіді на кожен пункт плану повинен бути не менше 1\2 сторінки зошита.

Протягом часу, відведеного для вивчення даної дисципліни, робо­чий зошит перевіряється й оцінюється викладачем, тому зошит обовязково повинен бути підписаним. Систематичне ве­дення робочого зошита сприятиме закріпленню знань, допоможе при підготовці до іспиту або заліку з цієї дисципліни, чи з інших (у випадку, якщо при вивченні цих дисциплін зустрінеться тема, пов'язана з раніше розглянутою в курсі), дасть навички конспектування літератури та ро­боти з нормативними матеріалами.

Семінар як форма навчального процесу складається з короткого вступного слова викладача, обговорення під його керівництвом головних питань теми, заключного слова викладача та розяснення завдання до наступного заняття. Існує декілька типів чи форм семінарських занять. Найбільш поширеним з них є семінар у вигляді розгорнутої бесіди (співбе­сіди) у відповідності з планом. При цьому варіанті прове­дення семінару, на розсуд викладача, можлива ситуація, коли обговорення одного-двох питань відбувається у ви­гляді розгорнутої бесіди, а по інших заслуховуються підго­товлені студентами реферати. Інший варіант передбачає за­слуховування та обговорення під керівництвом викладача рефератів, заздалегідь підготовлених студентами. Нагадає­мо, що слово «реферат» (від латинського refero - допові­даю, повідомляю) означає доповідь чи письмове дослі­дження на певну тему, що містить критичний огляд літера­турних та інших джерел. Реферат повинен бути оформлений у відповідності з вимогами до оформлення наукових праць. У кінці його обовязково наводиться спи­сок використаних джерел та літератури. Проведення семінару - рольової гри можливе лише з підго­товленою аудиторією. Воно передбачає ряд підготовчих етапів, які здійснюються під керівництвом викладача.

Що стосується семінарських занять у вигляді розгорнутої бесі­ди, вони проходять так: після короткого вступного слова викладача слово надається одному зі студентів. Виступаю­чому для викладення своїх думок надається 7-10 хвилин. Доцільно починати виступ з плану відповіді, що дає змогу зосередити увагу викладача і студентів групи на ключових моментах. Виступ не повинен бути ні надто коротким, ні надмірно затягнутим; слід якомога повніше та чітко висвітлити поставлене питання. Інші студенти уважно слухаючи ви­ступ, роблять позначки на полях свого робочого зошита, а потім беруть участь в обговоренні, висловлюючи власне розумін­ня питань і, таким чином, здійснюють колективний пошук вірних узагальнень та висновків.

Виступаючий повинен показати знання матеріалу, вміння аналізувати його, додержуючись послідовності ви­кладу, чітко переходячи від одного пункту свого виступу до іншого, підкреслюючи найважливіші та найсуттєвіші моменти, роблячи короткі висновки. При цьому слід гово­рити просто, зрозуміло, конкретно, своїми словами, а не читати записи чи нормативний матеріал. Під час виступів можна користуватись до певної міри робочим зошитом, методич­ними вказівками або хрестоматією, де наводяться витяги з правових джерел того чи іншого періоду. І, звичайно, абсо­лютно неприпустимо «зчитувати» свою відповідь з книги або ксерокопії підручника.

І виступи, і доповнення повинні бути цілеспрямовани­ми, чіткими, по можливості короткими. Ні в якому разі не слід повторювати вже сказане. Кожному виступаючому не­обхідно слідкувати за мовою, інтонацією, правильним вжи­ванням та вимовою слів, наголосами. Кожне слово потрібно вимовляти виразно і до кінця, особливо при вживанні ра­ніше незнайомих юридичних термінів.

Виступи на семінарах оцінюються за трибальною шкалою: 1 бал (задовільно) – відповідь в основному правильна, базується лише на матеріалах підручника; 2 бали (добре) – відповідь правильна, студент підкріплює теоретичні положення посиланнями на тексти документів з хрестоматії або збірників документів; 3 бали (відмінно) – відповідь повна, правильна, студент демонструє знання не лише основної (підручник, лекції, хрестоматія), а й додаткової літератури (монографії, статті з періодичних видань тощо)

При підготовці до семінару для з'ясування значення наведених у плані основних понять та незнайомих термінів, окремих слів радимо звертатися до відповідних словників чи енциклопе­дій: «Юридичного словника», «Юридичної енциклопедії», «Словника іноземних слів», «Енциклопедичного словника» тощо. Корисними у ході підготовки до семінарського за­няття можуть бути рекомендовані «Мала енциклопедія етнодержавознавства» та «Енциклопедія українознавства», які містять значну кількість матеріалів з історії держави і права України.

Робота з термінами на початку семінару передбачає участь 3-4-х студентів. Обрані для цієї роботи студенти отримують листочок з двома-трьома термінами і чистий аркуш паперу. Робота розрахована на 15-20 хвилин, після чого студенти включаються в основну роботу на семінарі. Робота з термінами оцінюється за двобальною шкалою: 2 бали – повне, правильне визначення термінів; 1 бал – правильне, але неповне визначення; 0 балів – неправильне визначення.

При підготовці до семінарського заняття і в ході семі­нару, на підставі здобутих у середній школі знань, дайте стислу загальну характеристику відповідного періоду істо­рії України, зверніть увагу на соціально-економічні відно­сини даного періоду суспільного розвитку, на соціальні групи населення. Відомо, що право зумовлене економічним ладом суспільства та його соціально-політичною структу­рою.

Викладач під час обговорення теми може поставити до­даткові запитання, що випливають з основних і логічно з ними пов'язані.

Важливо, щоб студенти оволоділи вмінням правильно, за суттю ставити запитання до виступаючого. Під керівницт­вом викладача аналізуються різні варіанти поставленого запитання, вирішуються спірні проблеми, виправляються по­милки, допущені у відповідях та виступах. Кожен студент на семінарі повинен активно працювати, тобто уважно слухати кожного, хто виступає, продумуючи відповіді на звернені до нього запитання, репліки тощо. Отже, семінар має бути активним, творчим заняттям, де студенти вчаться формулювати і обґрунтовувати вирішення питань, чітко аргументувати свої відповіді даними із першоджерел та літератури. захищати і відстоювати свою думку у діловій дискусії.

Семінарські заняття є обовязковими для відвідування. На них ведеться облік поточної успішності студентів. Тому пропущений семінар, незважаючи на причину пропуску, так само як і незадовільна оцінка, отримана в процесі семінарського за­няття, підлягають обов'язковому відпрацюванню. Як правило, студенти відпрацьовують пропущене заняття під час часу, відведеного на консультування студентів. Студент, який пропустив семінар або отримав незадовільну оцінку, повинен надати робочий зошит із записами конспекту пропущеної теми та відповісти на запитання викладача. Можливе також відпрацювання пропущеного заняття (за згодою викладача) шля­хом написання письмової роботи (реферату) та подальшого його захисту. Тему реферату викладач вибирає серед зазна­чених у плані або ж із кола питань, що розглядались на се­мінарі. Невиконання згаданих вимог є підставою для того, щоб не допустити студента до отримання заліку (за результатами І семестру) або складання іспиту з ІДПУ (в кінці навчального року).