Інтегрована система рахунків поточних операцій

ВИКОРИСТАННЯ	РЕСУРСИ
Рахунок виробництва
P.2. Проміжне споживання	P.1. Випуск у основних цінах D.21. – D.31 Податки за виключенням субсидій на продукти
B.lg*g.Валовий внутрішній продукт (у ринкових цінах) B.lg*g. = P.1+(D.21-D.31)-P.2
Рахунок утворення доходів
D.1. Оплата праці найманих робітників, у тому числі: D.11 – заробітна плата D.121 – фактичні внески наймачів на соціальне страхування D.122 – умовно обчислені внески наймачів на соціальне страхування D.2. Податки на виробництво та імпорт, У тому числі: D.21. – податки на продукти D.29. – інші податки на виробництво та імпорт D.3.Субсидії на виробництво та імпорт, у тому числі: D.31. – субсидії на продукти D.39 - інші субсидії на виробництво та імпорт	B.lg*g.Валовий внутрішній продукт (у ринкових цінах)

Продовження табл. 1.

B.2g,B.3g. Валовий прибуток / змішаний доход B.2g,B.3g. = B.lg*g.- D.1-(D.2+D.3)
Рахунок розподілу первинного доходу
D.4. Доходи від власності, передані іншим країнам		B.2g,B.3g. Валовий прибуток / змішаний доход D.1. Оплата праці найманих робітників D.2. Податки на виробництво та імпорт D.3.Субсидії на виробництво та імпорт D.4. Доходи від власності, одержані від інших країн
B.5*g.Валовий національний доход B.5*g.=B.2g,B.3g.+D.1+D.2+D.3+D.4r-D.4u
Рахунок вторинного розподілу доходу
D.5. Поточні податки на доходи, майно тощо, передані іншим країнам D.61. Внески на соціальне страхування, передані іншим країнам D.62. Соціальні допомоги, передані іншим країнам D.7. Інші види поточних трансфертів, передані іншим країнам		B.5*g.Валовий національний доход D.5. Поточні податки на доходи, майно тощо, одержані від інших країн D.61. Внески на соціальне страхування, одержані від інших країн D.62. Соціальні допомоги, одержані від інших країн D.7. Інші види поточних трансфертів, одержані від інших країн

Продовження табл. 1.

B.6g.Валовий наявний доход B.6g = B.5*g+D.5r+D.61r+D.62r+D.7r- D.5u-D.61u-D.62u-D.7u
Рахунок використання наявного доходу
P.3. Витрати на кінцеве споживання D.8. Коригування на зміну чистої вартості засобів домашніх господарств у пенсійних фондах	B.6g.Валовий наявний доход D.8. Коригування на зміну чистої вартості засобів домашніх господарств у пенсійних фондах
B.8. Валове заощадження B.8. = B.6g+D.8 –P.3 – D.8

Особливу увагу треба звернути на специфіку у розрахунку показника „валовий випуск” для кожного сектору економіки та виду діяльності. Так, для сектору нефінансових корпорацій випуск визначається за формулою:

Р = R + (S₁ –S₀),

де P – валовий випуск,

R – вартість реалізованої продукції,

S₁ – вартість запасів готової продукції та незавершеного виробництва на кінець періоду,

S₀ – вартість запасів готової продукції та незавершеного виробництва на початок періоду.

Згідно вимогам СНР, випуск повинен оцінюватися у цінах, що діють на момент виробництва, але не під час реалізації. Тому в умовах інфляції, для забезпечення оцінки випуску продукції у цінах на момент виробництва, визначається холдінговий прибуток, який не включається до вартості виробленої продукції:

S₁ = L – M,

де L – вартість продукції, що спрямована у запаси на протязі періоду за цінами, що існують на момент відправки товарів у запаси;

M – вартість товарів, що вилучаються з запасів за цінами, які існували на момент вилучення товарів з запасів.

Вартість випуску сектору „Фінансових корпорацій” визначається за формулою:

Р = Т₁ – Т₀ + П_ін,

де Т₁ – відсотки, отримані банками за розміщення залучених ресурсів;

Т₀ – відсотки, виплачені банками за залучення фінансових ресурсів;

П_ін – плата за інші послуги, що надані клієнтам банку (зберігання коштовностей у сейфах, консультації по інвестуванню, обмін валюти).

Випуск страхових компаній розраховується за формулою:

P = R – K + Q – N,

де R – страхові премії, що сплачені страховим компаніям клієнтами;

K – страхові відшкодування, що сплачені клієнтам страховими компаніями;

Q – відсотки, отримані страховими компаніями від інвестування страхових технічних резервів;

N – приріст технічних страхових резервів.

Для секторів „Державного управління” та „Некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства” , що не мають ні реалізації, ні приросту запасів готової, але не реалізованої продукції, випуск складається з вартості неринкових та ринкових послуг. Випуск неринкових послуг визначається як сума витрат на виробництво, а саме:

• витрати на придбання товарів та послуг для проміжного споживання;

• оплату праці;

• інші податки на виробництво;

• споживання основного капіталу.

Випуск за ринковими послугами для цих секторів визначається як сума грошових надходжень від продажу ринкової продукції (частинна оплата послуг закладів охорони здоров’я, дитячих дошкільних установ та інші).

Потрібно знати, що до випуску сектору „Домашніх господарств” не входять домашні та особисті послуги, що створюються членами домашніх господарств для власного кінцевого споживання, тому що їх виробництво є автономними та не суттєво впливає на економіку (приготування їжі, технічне обслуговування помешкання та товарів тривалого використання, виконаних членами домашнього господарства, догляд за хворими, дітьми та інше). За методологією СНР у загальний випуск товарів та послуг домашніх господарств включають:

• вартість виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, добування сілі, заготівки торфу, водопостачання, виготовлення одягу, взуття та інше;

• вартість будівництва власного житла та інших будівель, покращення вже існуючих;

• послуги, що пов’язані з проживанням у власному помешканні;

• домашні послуги, що надаються найманими працівниками.

Для кращого засвоєння теми треба детально розібратися у визначенні та складі категорії проміжне споживання. Проміжне споживання - це вартість спожитих товарів (за виключенням основного капіталу) та вартість спожитих ринкових послуг на протязі даного періоду з метою виробництва інших товарів та послуг. Проміжне споживання включає:

1. матеріальні витрати (товари та матеріальні послуги) без амортизаційних відрахувань;

2. оплату нематеріальних послуг;

3. витрати н відрядження у частині оплати проїзду та послуг готелів;

4. інші елементи проміжного споживання.

Матеріальні витрати охоплюють наступні статті:

• сировина та матеріали, витрачені на кінцевий продукт;

• матеріали, використані у виробничому процесі у відповідності з технологією, наприклад, матеріали на проведення перевірок та контролю якості;

• матеріали, необхідні для поточного підтримування, експлуатації, ремонту обладнання, споруд та інших основного капіталу, запасні частини для ремонту обладнання, інструменти, вимірювальні прилади, лабораторне обладнання, що не входить до складу основних фондів, робочий одяг та взуття, малоцінні предмети, спеціальне харчування робітників;

• полуфабрикати та деталі, що монтуються на підприємстві;

• паливо усіх видів, що витрачається на виробництво усіх видів енергії, на опалення;

• транспортні послуги по обслуговуванню власного виробництва;

• енергію усіх видів, що витрачається на технологічні виробничі потреби підприємства; витрати на виробництво електричної та інших видів енергії безпосередньо підприємством та на трансформацію і передачу придбаної енергії до місця її споживання;

• роботи та послуги, що виконуються іншими підприємствами (окремі операції, що відносяться до виробництва продукції, переробки сировини, ремонтні та експлуатаційні роботи;

• витрати, що пов’язані з доставкою продуктів, здійсненою безпосередньо підприємством, а також транспортні послуги інших підприємств;

• витрати на транспортування продуктів у межах підприємства;

• оплата послуг зв’язку та обчислювальних центрів;

• чиста вартість пакувальних матеріалів (тобто вартість придбання пакувальних матеріалів за вирахуванням коштів, отриманих від їх використання);

• коригування на суму збитків (втрат) випуску або проміжних витрат;

• відшкодування робітникам витрат, що пов’язані з придбанням необхідного інструменту, робочого одягу;

• товари та послуги, що використовуються для внутрішнього виробничого споживання, тобто в межах підприємствах;

• купівлю продуктів харчування, напоїв, тютюнових виробів готелями, ресторанами, кафе;

• купівлю продуктів харчування та медикаментів лікарнями та іншими медичними закладами для їх пацієнтів, а також придбання учбовими закладами для учнів;

• купівлю домашніми господарствами інструментів, робочого одягу, будівельних матеріалів, насіння та кормів для власної господарської діяльності;

• витрати матеріалів власників житла на їх поточний ремонт;

• витрати військових організацій на озброєння ;

• продукти харчування та обмундирування для армії.

Оплата нематеріальних послуг включає:

• оплату контролю якості товарів;

• оплата послуг науково – дослідних та експериментальних робіт;

• платежі навчальним закладам, що пов’язані з професійною підготовкою робітників та включаються до витрат виробництва;

• плата закладам охорони здоров’я за такі послуги, як диспансеризація, вакцинація та ін.,

• орендна плата за споруди, будівлі, машини, обладнання;

• плата за комунальні послуги (наприклад, за збирання та утилізацію відходів);

• плата за юридичні послуги;

• плата за рекламу та інші підприємницькі послуги (наприклад, копіювальні роботи, резервування квитків, платежі професійним об’єднанням та ін.);

• плата за ліцензування та сертифікацію товарів;

• платежі за пожежну та сторожову охорону;

• платежі за послуги фінансового посередництва.

Інші елементи проміжного споживання охоплюють частину компенсаційних витрат (без оплати праці) робітників даної економічної одиниці, включаючи як матеріальні витрати, так і оплату наступних нематеріальних послуг:

• витрати по гарантійному ремонту та обслуговуванню;

• витрати, що пов’язані з продажем товарів;

• витрати на утримання науково – дослідницьких лабораторій та бюро;

• витрати на приймання та розваги гостей (представницькі витрати);

• вартість доставки робітників на роботу та з роботи, що організується роботодавцем;

• витрати на набір робітників.

До проміжного споживання також відносять оплату одноразових робіт, що виконуються робітниками, які не входять до штату підприємства (наприклад, ремонт інвентарю, побілення та фарбування, консультації докторів у медичних закладах, роботи по експертизі та ін.).

Проміжне споживання не включає:

• витрати на будівництво та капітальний ремонт споруд та будівель, модернізацію та ремонт машин , обладнання з метою збільшення строку їх експлуатації та підвищення продуктивності (ці витрати трактуються як валове нагромадження основного капіталу);

• витрати на поточний ремонт житла, що здійснюються мешканцями – орендаторами (наприклад, купівля фарби, шпалер та інших подібних матеріалів, вони трактуються як кінцеве споживання домашніх господарств);

• товари та послуги, що надаються підприємством його робітникам безоплатно або за зниженими цінами у вигляді оплати праці у натуральній формі;

• вартість для робітників проїзду від дому до місця роботи (ця вартість включається у витрати на кінцеве споживання домашніх господарств);

• соціальні допомоги у натуральній формі, що надаються домашнім господарствам та некомерційним організаціям у відповідності з програмами соціального забезпечення та соціальної допомоги (вони відносяться до витрат на кінцеве споживання державних закладів та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства; одночасно ця величина є складовою фактичного кінцевого споживання домашніх господарств);

• витрати, пов’язані з передачею права володіння землею, основними фондами та нематеріальними активами (вони відносяться до валового нагромадження основного капіталу);

• орендна плата за користування землею (відноситься до доходів від власності; орендна плата за користування основними фондами трактується як виплати за надання послуг);

• витрати на геологорозвідувальні роботи, бурові роботи та інші витрати, пов’язані з розвідуванням нафти, природного газу та інших корисних копалин (відносяться до валового нагромадження основного капіталу);

• капітальні витрати на покращення земель, включаючи роботи по розчищенню та меліорації, підготовчі роботи по посадці лісів та садів (відносяться до валового нагромадження основного капіталу);

• вартість соціально – культурних послуг, що надаються робітникам та членам їх родин підрозділами підприємств, наприклад, відомче житлове господарство, лікарні, клуби, стадіони (трактуються як послуги, що надаються некомерційними організаціями, обслуговують домашні господарства та включаються до витрат на кінцеве споживання цих організацій), які фінансуються трансфертами від підприємств;

• споживання основного капіталу;

• придбання державою товарів, які надходять у резерви.

Важливим моментом для засвоєння матеріалу є з’ясування питання про визначення різних видів податків та субсидій за методологією СНР. Класифікація поточних податків наведена на рис. 1:

Error: Reference source not found

Рис. 1. Класифікація поточних податків

Податки на виробництво та імпорт представляють собою усі обов’язкові платежі, що сплачуються державі економічними одиницями у зв’язку з виробництвом та імпортом товарів та послуг та використанім трудових, матеріальних та природних ресурсів (факторів виробництва). Ці податки виплачуються незалежно від наявності прибутку. Податки на прибуток та доходи не відносяться до податків на виробництво та імпорт та відображаються у складі поточних трансфертів.

Податки на продукти звичайно стягуються пропорційно кількості або вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею – резидентом.

Інші податки, пов’язані з виробництвом, включають платежі підприємств і організацій в державний та місцеві бюджети, державні цільові фонди і позабюджетні фонди в зв’язку з використанням ресурсів та одержанням дозволів на специфічні види діяльності.

Субсидії на виробництво та імпорт також поділяються на дві групи:

1. субсидії на продукти;

2. інші субсидії, пов’язані з виробництвом.

Субсидії на продукти – субсидії, які надаються пропорційно кількості або вартості продуктів та послуг, реалізованих на внутрішньому ринку або експортованих виробничою одиницею – резидентом. Вони включають відшкодування із Державного бюджету та місцевих бюджетів в порядку державного регулювання цін на сільськогосподарську продукцію. Другий різновид таких субсидій призначається для покриття поточних збитків підприємств (зокрема, житлово – комунального господарства, установ культури тощо), поліпшення їх фінансового становища шляхом поповнення оборотних коштів або компенсації окремих витрат.

До інших субсидій, пов’язаних з виробництвом відносяться такі, що надаються для виконання певної економічної та соціальної політики щодо використання ресурсів.

Самостійно потрібно розібратися у джерелах інформації показників рахунку виробництва та можливостях його аналізу. Нагадаємо, що за даними рахунку виробництва аналізується структура виробництва: співвідношення між виробництвом товарів та послуг, ринковим та неринковим випуском, оцінюється вклад кожного сектору або виду економічної діяльності у загальний обсяг випуску товарів та послуг та у ВВП. Для дослідження ефективності виробництва порівнюються показники результатів виробництва, а саме валової доданої вартості та ВВП, з показниками витрат живої праці та капіталу: проміжним споживанням, споживанням основного капіталу, чисельністю зайнятих, відпрацьованим часом, оплатою праці. Використання показників рахунку виробництва та показників витрат праці, капіталу за декілька років дозволяє аналізувати вплив різних факторів на результати виробничої діяльності. ВВП в розрахунку на душу населення – є одним з показників рівня життя населення країни.

Важливо усвідомити, що дослідженню розподілу та перерозподілу доходів з у економічному аналізу придається особлива увага, тому у СНР цей процес фіксується у декількох рахунках, що поєднуються послідовно у єдину систему.

Треба підкреслити, що аналіз розподільчих операцій починається з рахунку утворення доходів. У рахунку фіксуються доходи від безпосередньої участі у виробничому процесі, що виплачуються виробниками - резидентами іншим учасникам процесу виробництва з валової доданої вартості. У розділ ресурсів з рахунку виробництва переноситься валова додана вартість для секторів, галузей та видів економічної діяльності (ВВП для національної економіки), а у розділі „Використання” відображають її розподілення між факторами виробництва (праця, капітал) та державою. Слід зазначити, що для галузей, секторів та видів економічної діяльності ліва частина рахунку включає суму інших податків на виробництво за відрахуванням інших субсидій, а для національної економіки - всіх податків на виробництво та імпорт за виключенням субсидій. Також у використанні фіксується розмір оплати праці найманих працівників як для окремих секторів, видів економічної діяльності, так і для консолідованих рахунків.

Зверніть увагу, що балансуюча стаття рахунку утворення доходів - валовий прибуток/змішаний доход, отриманий резидентами від участі у виробничому процесі. Змішані доходи отримають некорпоративні підприємства, що входять до сектору „Домашніх господарств”, оскільки у їх діяльності винагорода за працю не завжди може бути відокремлена від доходу власника або підприємця. Схема рахунку у консолідованому вигляді наведена у таблиці 1.

Потрібно розібратися, яким чином показники пов’язані між собою на різних рівнях розрахунку. Так, валовий прибуток / змішаний доход для економіки в цілому дорівнюють сумі валового прибутку / змішаним доходам за секторами, галузями та видами економічної діяльності. Для кращого засвоєння матеріалу слід скористатися наступною схемою:

для сектора, галузі або виду економічної діяльності:

Error: Reference source not found

д ля економіки в цілому:

Error: Reference source not found

Нагадаємо, що стаття „Оплата праці найманих робітників” у лівій частині рахунку відображає нарахування суми винагород у грошовій та натуральній формі, що мають бути виплачені роботодавцями (резидентними інституціональними одиницями) найманим працівникам (резидентам та нерезидентам) за працю, виконану на протязі поточного періоду (до відрахування податків та інших стягнень згідно законодавству). Оплата праці найманих робітників за методологією СНР включає наступні елементи:

• заробітна плата у грошовій та натуральній формі, добові підчас відряджень;

• внески роботодавців у фонди соціального страхування, у тому числі:

• фактичні відрахування на соціальне страхування;

• умовно обчислені відрахування на соціальне страхування.

З’ясовуючи у процесі самостійного вивчення зміст кожного з елементів оплата праці та відповідних джерел інформації показників, потрібно за методологічними поясненнями звернутися до навчального посібника Р.М. Моторин, Т.М. Моторина „Система національних рахунків” с. 124-129. Зауважимо лише, що категорія „заробітна плата” включає усі види винагород за працю незалежно від джерел їх фінансування (собівартості або прибутку), а також грошові суми, що нараховані робітникам за невідпрацьований час (відпустки, інше).

Страхові внески розглядаються як виплати, що здійснюються робітниками з власних доходів для забезпечення у майбутньому права на отримання соціальної допомоги у зв’язку з певними обставинами (хвороба, старість, травмування, ін.). Фактичні відрахування на соціальне страхування включають страхові внески роботодавців до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, фонду обов’язкового медичного страхування, Фонду зайнятості та до інших аналогічних фондів.

До умовно обчислених внесків наймачів на соціальне страхування входять суми фактично виплачених у поточному періоді соціальних допомог своїм робітникам та іншим особам за рахунок коштів підприємств, а саме виплати у зв’язку з припиненням дії трудового договору; оплата навчання робітників в учбових закладах, стипендії студентам, оплата учбових відпусток; оплата путівок за рахунок власних коштів; компенсації жінкам, що знаходяться у частково оплаченій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею певного віку; пенсії військовослужбовцям, надбавка до пенсії; доплати у випадку тимчасової непрацездатності та інші виплати, для яких не проводилися фактичні відрахування на соціальне страхування.

Слід знати, що за даними показників рахунку утворення доходів аналізується вартісна структура ВВП за напрямками спрямовання на оплату праці, чисті податки на виробництво та імпорт, валовий прибуток економіки та валові змішані доходи. Показники цього рахунку дозволяють вивчати структуру доходів від виробничої діяльності на стадії виробництва за секторами, галузями, видами економічної діяльності, аналізувати галузеві особливості складу та розміру оплати праці, а також визначити рівні оплати праці на одного зайнятого та на одного мешканця країни.

Вивчення теми потрібно продовжити розглядаючи наступний поточний рахунок - рахунок первинного розподілу доходів. Рахунок первинного розподілу доходів фіксує процеси отримання первинних доходів від виробництва та перерозподілу доходів від власності, тобто відображає усі первинні доходи. Цей рахунок показує діяльність інституційних одиниць вже ні як виробників , а як одержувачів первинних доходів.

Зверніть увагу на те, що у ресурсній частині рахунку записуються операції, що пов’язані з доходами від виробництва та доходами від власності, які отримують одиниці – резиденти від резидентів та від „іншого світу”, а у „використанні” – первинні доходи, виплачені резидентами крани нерезидентам, тобто „іншому світові”.

Слід уважно розібратися з наведеними категоріями рахунку. До доходів від власності відносять доходи, одержані інституційними одиницями за надання у використання іншим інституційним одиницям фінансових активів, землі та інших нефінансових невиробничих активів. До цієї групи первинних доходів включають відсотки за вкладами, дивіденди за акціями, рента за користування землею, плата за розробку корисних копалин, за використання авторських прав та інші. Таким чином, первинні доходи У СНР охоплюють доходи від безпосередньої участі у процесі виробництва та доходи від власності (рис. 2) .

Рис. 2. Види первинних доходів Error: Reference source not found

Розглянемо склад доходів від власності детальніше. Відсотки виплачуються власникам фінансових активів за депозитами, цінними паперами, позиками. Розподілений доход підприємств – це дивіденди та вилучення власниками з доходів підприємств. Реінвестовані надходження від прямих іноземних інвестицій – доход підприємств або його частина, яка не вилучається іноземним інвестором, а додається до капіталу підприємства. Рента визначається як доход, що сплачується за використання нефінансових активів (землі, її надр) протягом певного періоду часу. Доход від власності, що зобов’язаний власникам страхових полісів, представляє частину доходу, отриманого у результаті інвестування страхових технічних резервів у цінні папери, землю та інші активи. У СНР страхові технічні резерви розглядаються як активи власників полісів, що знаходяться у розпорядженні страхових компаній. Тому чистий доход від інвестування страхових технічних резервів вважається доходом від власності власників страхових полісів. У рахунку розподілу первинних доходів цей доход фіксується як доход від власності, що виплачується сектором „Фінансових корпорацій” та одержується іншими секторами економіки. Одночасно у фінансовому рахунку відображають реінвестування цього доходу у страхові компанії та збільшення їх страхових резервів.

Зверніть увагу, що балансуюча стаття рахунку розподілу первинних доходів на рівні секторів – сальдо первинних доходів, що показує суму первинних доходів, яка залишається у інституційних одиниць – резидентів після розрахунків з учасниками процесу виробництва та власниками позикових активів. Сумі сальдо первинних доходів за секторами відповідає сальдо первинних доходів для економіки в цілому, яке на рівні національної економіки перетворюється у показник валового національного доходу, що є балансуючою статтею для консолідованого рахунку. Валовий національний доход – це сума усіх внутрішніх та зовнішніх первинних доходів, отриманих резидентами країни, тобто доходів від прямої або посередньої участі у виробничої діяльності резидентів на економічної території країни та за її межами. Тому у зведеному рахунку на рівні економіки в цілому фіксуються тільки доходи від власності, одержані національною економікою від „іншого світа” (у ресурсах) та передані „іншому світові” (у використанні), не враховуючи ту частину доходів від власності, що перерозподіляється між секторами. Для закріплення взаємозв’язку між деякими показниками звернуть увагу на наступну схему: Error: Reference source not found

Валовий національний доход

Валовий внутрішній продукт

Сальдо оплати праці, отриманих резидентами від нерезидентів та сплачених нерезидентам

Сальдо чистих податків на виробництво, отриманих резидентами від нерезидентів та виплачених нерезидентам

Сальдо доходів від власності,

отриманих

резидентами від нерезидентів та виплачених нерезидентам

Валовий національний доход

Валовий прибуток / валовий змішаний доход

Оплата праці найманих працівників - резидентів

Чисті податки на виробництво та імпорт

Сальдо первинних доходів від власності, отриманих від „іншого світу” та переданих ньому

Error: Reference source not found

Error: Reference source not found

Важливим моментом є те, що показники рахунку первинного розподілу доходу дозволяють аналізувати структуру ВНД за видами первинних доходів, отриманих резидентами у результаті прямої або посередньої діяльності на економічній території країни та за її межами.

Подальший перерозподіл доходів здійснюється за допомогою трансфертів, тому для кращого розуміння матеріалу потрібно засвоїти сутність цієї категорії.. Трансферт – це операція, за якою одна інституційна одиниця передає товар, послугу або актив іншій одиниці, не отримуючи від неї будь - якого еквіваленту. Розрізняють поточні та капітальні трансферти, а також трансферти у натуральній та грошовій формі, детальне вивчення яких є обов’язковим.

Поточні трансферти – операції, що здійснюються регулярно та пов’язані з зміною поточних доходів господарюючих суб’єктів. До них відносяться:

• поточні податки на доходи та майно;

• відрахування на соціальне страхування;

• інші поточні трансферти.

Поточні податки включають регулярні податки з інституційних одиниць у зв’язку з отриманням прибутку, інших доходів, володінням майна: прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно, що не є основним капіталом, земельний податок з фізичних осіб, держмито, курортній збір та інші збори з населення.

Відрахування на соціальне страхування - це відрахування роботодавців, найманих робітників та інших осіб з метою забезпечення у майбутньому права на отримання соціальних допомог вказаними особами у випадку певних обставин, що ведуть до зниження доходів та добробуту домашніх господарств. До відповідних обставин відносять неможливість працювати у зв’язку з досягненням пенсійного віку, безробіттям, травмуванням, потребою у лікуванні, необхідності компенсування витрат на освіту, неможливістю сплати житлових послуг домашніми господарствами з низькими доходами. Як вказувалось раніше, відрахування роботодавців на соціальне страхування поділяються на фактичні (в організації соціального страхування) та умовні відрахування (прямі виплати допомог по соціальному страхуванню безпосередньо робітникам за рахунок власних доходів підприємства).

Фактичні відрахування роботодавців на соціальне страхування з початку фіксуються за методологією СНР як компонент оплата праці найманих працівників у рахунках утворення доходів (розділ „використання”) та розподілу первинних доходів (розділ „ресурси”), а після цього у рахунку вторинного перерозподілу доходів як поточні трансферти, що передаються домашніми господарствами організаціям соціального страхування (сектору „Державне управління” та сектору „Фінансові корпорації”). Фактичні відрахування на соціальне страхування, що здійснюють наймані працівники з заробітної плати та самозайняті особи з змішаних доходів, показуються також як поточні трансферти між домашніми господарствами та організаціями соціального страхування.

Умовно обчислені відрахування роботодавців на соціальне страхування, відображаються як компонент оплати праці найманих робітників у рахунках утворення та розподілу первинних доходів, в рахунку вторинного розподілу доходів показуються як два зустрічних потоку поточних трансфертів. Один потік – це передача вказаних сум від домашніх господарств нефінансовими підприємствам або фінансовим закладам (відрахування в умовні фонди соціального страхування), інший – виплати соціальних допомог переліченими організаціями домашнім господарствам.

Соціальні допомоги, що фіксуються у рахунку вторинного розподілу доходів як вид поточних трансфертів, охоплюють різні види пенсій та допомог, що одержує населення з різних джерел.

До інших поточних трансфертів відносять:

• страхові премії (крім премій по страхуванню життя);

• страхові відшкодування (крім відшкодувань по страхуванню життя);

• регулярні внески країни у фонди міжнародних організацій,

• добровільні внески та пожертвування некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства для покриття їх поточних витрат;

• кошти, що спрямовані підприємствами на утримання їх соціально – культурних підрозділів;

• виграші у лотереях;

• штрафи, пені;

• грошові переводи між домашніми господарствами – резидентами та нерезидентами.

Капітальні трансферти (відображаються у рахунку капіталу) - операції, пов’язані з зміною активів інституційних одиниць та включають безоплатну передачу від однієї інституціональній одиниці до іншої прав власності на активи (крім готівки та матеріальних оборотних коштів) або коштів на їх придбання. До цієї групи операцій входять капітальні податки, інвестиційні субсидії, спадок, безоплатна передача основного капіталу, відшкодування збитків, списання боргів та ін.

Наступним питанням теми є вивчення операцій вторинного розподілу доходів. Рахунок вторинного перерозподілу доходів показує, як здійснюється перерозподіл доходів за допомогою поточних трансфертів у грошовій формі. У секторальних рахунках до розділу „ресурсів” з рахунку розподілу первинного доходу переноситься його балансуюча стаття „сальдо первинних доходів” та фіксуються поточні трансферти, отримані інституційними одиницями – резидентами від інституційних одиниць інших секторів та „іншого світу”. У розділі „використання” показуються поточні трансферти, передані іншим інституційним одиницям – резидентам та нерезидентам. Балансуюча стаття рахунку на рівні окремого сектора – валовий наявний доход.

У консолідованому рахунку вторинного перерозподілу для всієї економіки стаття, що переноситься з рахунку первинного розподілу є „валовий національний доход”, величина якого коригується на суму поточних трансфертів, отриманих від іншого світу (відповідна стаття у „ресурсах”) та трансфертів, переданих „іншому світові” (відповідна стаття у „використанні”). Сальдо поточних трансфертів між економікою країни та „іншим світом дорівнює сумі сальдо одержаних та переданих трансфертів для всіх секторів економіки. Для консолідованого рахунку балансуюча стаття - валовий наявний доход, що характеризує величину поточних доходів, яка може бути використана на фінансування кінцевого споживання та нагромадження.

Error: Reference source not found

Важливо знати, що рахунок перерозподілу доходів у натуральній формі показує як наявний доход за секторами „Домашні господарства”, „Державне управління” та „Некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства” змінюється у результаті отримання або передачі соціальних трансфертів у натуральній формі. Запам’ятайте, що балансуюча стаття рахунку „Валовий скоригований наявний доход” визначається для вказаних секторів наступним шляхом:

сектор „Домашні господарства”:

Error: Reference source not found

сектор „Державне управління” та „Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства”:

Error: Reference source not found

для економіки в цілому:

Error: Reference source not found

Таким чином, величина соціальних трансфертів у натуральній формі, одержаних сектором „Домашні господарства”, дорівнює сумі переданих соціальних трансфертів у натуральній формі від секторів „Державне управління” та „Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства”, тобто їх розмір не впливає на загальний підсумок доходів по економіки в цілому. Тому, якщо просумувати скоригований наявний доход секторів економіки, він повинен дорівнювати наявному доходу секторів. На рівні економіки в цілому величина скоригованого наявного доходу та наявного доходу співпадають за розміром.

Зверніть увагу, що соціальні трансферти у натуральній формі включають:

1. соціальні допомоги у натуральній формі:

• вартість споживчих товарів та послуг, що придбанні державними та некомерційними організаціями у ринкових виробників для передачі домашнім господарствам (наприклад, втрати шкіл на придбання посібників, втрати на придбання та ремонт транспортних засобів для інвалідів та інші);

• відшкодування з фондів соціального страхування втрат домашніх господарств на купівлю товарів та послуг у ринкових виробників (наприклад, компенсаційні виплати родинам з неповнолітнім дітьми);

2. вартість індивідуальних неринкових товарів та послуг (у сфері освіти, культури, охорони здоров’я та інші), що надаються домашнім господарствам безоплатно або за пільговими цінами.

Передача та отримання соціальних трансфертів у натуральній формі відображається у рахунку перерозподілу доходів у натуральній формі, а споживання переданих товарів та послуг – у рахунку використання скоригованого наявного доходу.

Скоригований наявний доход дає уявлення про сукупний платоспроможний попит на товари та послуги. Сукупний платоспроможний попит – це максимальна сума, яку інституційні одиниці можуть витратити на кінцеве споживання товарів та послуг у поточному періоді, не змінюючи склад та обсяг активів і зобов’язань. Валовий скоригований наявний доход, розрахований на душу населення, є важливим показником рівня життя населення, що широко застосовується у міжнародних порівняннях. Показники рахунку перерозподілу доходів у натуральній формі використовуються для аналізу ролі держави у перерозподільних процесах, оцінки її економічної та соціальної політики.

Завершуючи вивчення теми, потрібно розглянути рахунки використання наявного доходу та використання скоригованого наявного доходу, де фіксується його спрямовання на кінцеве споживання або на нагромадження. Витрати на кінцеве споживання можуть мати інституційні одиниці тільки трьох секторів, а саме домашніх господарств, уряду та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. Нефінансові та фінансові корпорації не мають витрат на кінцеве споживання, придбані ними товари та послуги вони використовують на проміжне споживання або на оплату праці найманих працівників.

Рахунок використання наявного доходу відображає витрати інституційних одиниць на споживчі товари та послуги з величини їх наявного доходу.

Рахунок використання скоригованого наявного доходу показує фактичне кінцеве споживання товарів та послуг відповідними секторами незалежно від джерел його фінансування. Фактичному кінцевому споживанню відповідає скоригований наявний доход. Слід знати, що витрати на кінцеве споживання та фактичне кінцеве споживання пов’язані між собою за допомогою показника соціальних трансфертів у натуральній формі.

Нагадаємо, що у ресурсній частині рахунку використання наявного доходу фіксується балансуюча стаття рахунку вторинного розподілу доходів для секторів – наявний доход, для економіці в цілому – національний наявний доход. У розділі використання відображаються витрати на кінцеве споживання з розподіленням на індивідуальне та колективне споживання. Вони відображаються за принципом „хто фінансує споживання”, тобто відносяться до інституційних одиниць, що мають витрати. Також у кожній частині рахунку показується стаття „Корегування на зміну чистої вартості активів домашніх господарств у пенсійних фондах” – у ресурсах за сектором „Домашні господарства” та у використанні для сектору „Фінансові корпорації” (а саме за підсектором страхові організації).

Таким чином, витрати державних (бюджетних) та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, на індивідуальні товари та послуги, що надаються домашнім господарствам як соціальні трансферти натуральній формі, відображаються у рахунку використання наявного доходу як витрати на кінцеве споживання органів державного управління та тих некомерційних організацій, що надають послуги населенню.

Витрати домашніх господарств на кінцеве споживання складаються з витрат домашніх господарств – резидентів на споживчі товари та послуги, а саме:

1. витрати на кінцеве споживання домашніх господарств (резидентів та нерезидентів) на економічній території країни, що визначаються шляхом сумування:

• витрат на купівлю споживчих товарів та послуг;

• витрат на купівлю товарів та послуг, що призначені на кінцеве споживання, за рахунок доходів, отриманих у натуральній формі (крім соціальних трансфертів у натуральній формі);

• спожитих товарів та послуг, вироблених для власного кінцевого споживання домашніми господарствами.

2. витрати на купівлю споживчих товарів та послуг домашніми господарствами – резидентами за кордоном.

3. витрати на купівлю споживчих товарів та послуг домашніми господарствами –нерезидентами на економічній території країни;

4. витрати на кінцеве споживання домашніх господарств – резидентів = п.1 + п .2 – п.3

Витрати на кінцеве споживання бюджетних організацій (державних та муніципальних закладів) складаються з витрат вказаних інституційних одиниць на споживчі товари та послуги, що надаються населенню та суспільству у цілому безоплатно або за цінами, які не мають економічного призначення. Вони фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та позабюджетних фондів та включають:

• неринковий випуск послуг, який визначається як різниця між вартістю загального обсягу випуску органів державного управління та надходженнями від продажу товарів та послуг за ринковими цінами та частинного відшкодування споживачам вартості цих послуг;

• вартість споживчих товарів та послуг, що купуються у ринкових виробників для передачі домашнім господарствам безоплатно або за цінами, які не мають економічного значення;

• відшкодування втрат домашніх господарств на придбання товарів та послуг за рахунок державних фондів соціального страхування.

Витрати на кінцеве споживання бюджетних організацій охоплюють витрати:

• на індивідуальні послуги;

• на колективні послуги.

Індивідуальні товари та послуги - це товари та послуги, які надаються домашнім господарствам та використовуються ними для задоволення власних потреб.

Колективні послуги представляють послуги, що надаються суспільству у цілому (у розрахунках соціальних трансфертів у натуральній формі та фактичного кінцевого споживання сектору „Загального державного управління”).

Витрати на кінцеве споживання некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, включають витрати цих організацій на споживі товари та послуги, які надаються домашнім господарствам безоплатно або за цінами, що не мають економічного значення. Основним джерелом фінансування таких витрат є внески населення, пожертвування та інші трансферти. Треба засвоїти, що витрати на кінцеве споживання цього сектору включають:

1. випуск товарів та послуг;

2. надходження від продажу товарів та послуг за ринковими цінами та від часткового відшкодування споживачам вартості послуг;

3. витрати на купівлю споживчих товарів та послуг у ринкових виробників для передачі їх домашнім господарствам;

4. витрати на кінцеве споживання = п.1 – п.2 + п.3

Важливо усвідомити, що рахунок використання скоригованого наявного доходу показує, як скоригований наявний доход розподіляється між фактичним кінцевим споживанням та заощадженням за секторами домашніх господарств, державного управління та некомерційними організаціями, що обслуговують домашні господарства. У ресурсній частині рахунку за секторами економіки фіксується величина скоригованого наявного доходу, що переноситься з рахунку перерозподілу доходів у натуральній формі. У використанні відображаються фактичне кінцеве споживання за секторами домашніх господарств та державного управління.

Для деяких некомерційних організацій, обслуговуючих домашні господарства, фактичне кінцеве споживання дорівнює нулю у зв’язку з тим, що усі витрати вказаних одиниць на кінцеве споживання, як і витрати на кінцеве споживання тих державних (бюджетних) організацій, які надають індивідуальні товари та послуги населенню, розглядаються як складова частина фактичного кінцевого споживання домашніх господарств. Коригування на зміну чистої вартості активів домашніх господарств у пенсійних фондах переноситься з рахунку використання наявного доходу.

Фактичне кінцеве споживання включає:

1. фактичне кінцеве споживання домашніх господарств;

2. фактичне кінцеве споживання сектору „Загального державного управління”.

Фактичне кінцеве споживання домашніх господарств включає споживчі товари та послуги, що купують домашні господарства за рахунок їх поточних доходів (витрати на кінцеве споживання домашніх господарств) та отриманих від органів державного управління та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, безоплатно або на пільгових умовах (соціальні трансферти у натуральній формі). Для сектору „Державне управління” фактичне кінцеве споживання дорівнює вартості колективних послуг.

Усі товари та послуги, що надаються некомерційними організаціями, які обслуговують домашні господарства, розглядаються умовно як індивідуальні і відносяться до соціальних трансфертів у натуральній формі. Для цих організацій показник фактичного кінцевого споживання, також відсутній.

Запам’ятайте, що балансуючою статтею і рахунку використання наявного доходу, і рахунку використання скоригованого наявного доходу є заощадження. Заощадження – це частина наявного доходу інституційних одиниць, яка не витрачена на кінцеве споживання товарів та послуг.

Чисте заощадження, тобто за виключенням вартості споживання основного капіталу, може бути величиною додатною або від’ємною. Якщо чисте заощадження - додатне, то інституційні одиниці використовували у поточному періоді наявний доход не тільки на кінцеве споживання, але і на збільшення активів або на зменшення зобов’язань. Якщо чисте заощадження – від’ємне, то інституційним одиницям, навпаки, потрібне збільшити власні зобов’язання або зменшити активи для покриття витрат на кінцеве споживання. Для нефінансових та фінансових корпорацій заощадження дорівнює їх наявному доходу. Для економіки в цілому балансуючою статтею рахунку використання наявного доходу є національне заощадження (валове або чисте), що є сумою величини заощаджень для всіх секторів:

Error: Reference source not found

За даними цього рахунку аналізується структура наявного доходу за напрямками використання. Для вивчення рівня життя населення велике значення має аналіз структури витрат домашніх господарств на кінцеве споживання.

СХЕМА КОРЕСПОНДУВАННЯ РАХУНКІВ ТА ЇХ БАЛАНСУЮЧИХ СТАТЕЙ

Error: Reference source not found

Рахунок виробництва

Рахунок утворення доходів

Рахунок первинного розподілу доходів

Рахунок вторинного розподілу доходів

Рахунок використання доходів

Рис. 3 Схема кореспондування рахунків та їх балансуючих статей

План практичного заняття

1.Характеристика рахунку виробництва.

2. Рахунки утворення доходу.

3. Рахунки розподілу доходу.

4. Рахунки перерозподілу доходу.

5.Рахунок використання доходу.

Термінологічний словник

Рахунок виробництва характеризує витрати та результати економічної діяльності інституційних одиниць у складі галузі, виду економічної діяльності, сектора або економіки у цілому на стадії виробництва товарів та послуг.

Податки на виробництво та імпорт представляють собою усі обов’язкові платежі, що сплачуються державі економічними одиницями у зв’язку з виробництвом та імпортом товарів та послуг та використанім трудових, матеріальних та природних ресурсів (факторів виробництва). Ці податки виплачуються незалежно від наявності прибутку.

Податки на продукти звичайно стягуються пропорційно кількості або вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею – резидентом.

Інші податки, пов’язані з виробництвом, включають платежі підприємств і організацій в державний та місцеві бюджети, державні цільові фонди і позабюджетні фонди в зв’язку з використанням ресурсів та одержанням дозволів на специфічні види діяльності.

Рахунок утворення доходів фіксує доходи від безпосередньої участі у виробничому процесі, що виплачуються виробниками - резидентами іншим учасникам процесу виробництва з валової доданої вартості.

Заробітна плата включає усі види винагород за працю незалежно від джерел їх фінансування (собівартості або прибутку), а також грошові суми, що нараховані робітникам за невідпрацьований час (відпустки, інше).

Рахунок первинного розподілу доходів фіксує процеси отримання первинних доходів від виробництва та перерозподілу доходів від власності, тобто відображує усі первинні доходи.

Валовий наявний доход – це сума усіх внутрішніх та зовнішніх первинних доходів, отриманих резидентами країни, тобто доходів від прямої або посередньої участі у виробничої діяльності резидентів на економічної території країни та за її межами.

Рахунок вторинного перерозподілу доходів показує, як здійснюється перерозподіл доходів за допомогою поточних трансфертів у грошовій формі.

Поточні трансферти – операції, що здійснюються регулярно та пов’язані з зміною поточних доходів господарюючих суб’єктів.

Скоригований наявний доход дає уявлення про сукупний платоспроможний попит на товари та послуги. Сукупний платоспроможний попит – це максимальна сума, яку інституційні одиниці можуть витратити на кінцеве споживання товарів та послуг у поточному періоді, не змінюючи склад та обсяг активів і зобов’язань.

Рахунки використання наявного доходу та використання скоригованого наявного доходу фіксують його спрямовання на кінцеве споживання або на нагромадження.

Якщо чисте заощадження - додатне, то інституційні одиниці використовували у поточному періоді наявний доход не тільки на кінцеве споживання, але і на збільшення активів або на зменшення зобов’язань. Якщо чисте заощадження – від’ємне, то інституційним одиницям, навпаки, потрібне збільшити власні зобов’язання або зменшити активи для покриття витрат на кінцеве споживання.