Розв’язування типових задач

Задача. Визначити, які з перелічених установ входять до сектору фінансових корпорацій.

1. Державний Пенсійний фонд.

2. Банк “Аркада”.

3. Державний фонд сприяння зайнятості населення.

4. Асоціація підприємців.

5. Завод “Маяк”.

6. Національний банк України.

7. Страхова компанія “Гарант”.

Розв’язування

Фінансовими корпораціями згідно з СНР є комерційні інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансово-посередницькій діяльності, а саме: кредитні установи і страхові компанії. Тому до сектору фінансових корпорацій серед запропонованого переліку установ слід віднести банк “Аркада”, Національний банк України та страхову компанію “Гарант”.

Завдання для перевірки знань

1. Визначити, які з перелічених установ входять до сектору фінансових корпорацій.

1. Державний Пенсійний фонд.

2. Національний банк України.

3. Районні органи управління.

4. Організації шляхового господарства.

5. Комерційний банк.

2. Які операції відносяться до розподільних згідно з класифікацією розподільних операцій.

1. Оплата праці найманих працівників.

2. Валове нагромадження капіталу.

3. Імпорт товарів і послуг.

4. Соціальні внески та допомоги.

5. Капітальні трансферти.

6. Фактичне кінцеве споживання.

3. Що відносять до складових фактичного кінцевого споживання домашніх господарств.

1. Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств.

2. Витрати на кінцеве споживання фінансових корпорацій.

3. Витрати на кінцеве споживання органів державного управління, які надають послуги для індивідуального споживання.

4. Витрати на кінцеве споживання некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства.

5. Витрати на кінцеве споживання нефінансових корпорацій.

4. Назвіть компоненти оплати праці найманих працівників як категорії СНР.

1. Заробітна плата.

2. Умовно обчислені внески наймачів на соціальне страхування.

3. Допомоги по соціальному страхуванню.

4. Матеріальна допомога.

5. Фактичні внески наймачів на соціальне страхування.

6. Добові підприємства час відряджень.

7. Відшкодування працівникам витрат виробничого характеру.

Тема 4. Рахунки поточних операцій в снр Методичні вказівки

Вивчаючи дану тему, слід мати на увазі, що у рахунках поточних операцій фіксується рух вартості товарів та послуг від виробництва до кінцевого споживання. Поточні операції – це операції, що регулярно повторюються, але не впливають на вартість власного капіталу господарюючого суб’єкта. Важливо звернути увагу на те, що до цієї групи входять наступні рахунки:

• рахунок виробництва;

• рахунок утворення доходів;

• рахунок розподілу первинних доходів;

• рахунок вторинного розподілу доходів;

• рахунок перерозподілу доходів у натуральній формі;

• рахунок використання доходів.

Потрібно засвоїти, що кожний рахунок цієї групи складається з двох частин: права – „ресурси”, яка відображає операції, що збільшують вартість, тобто фіксує суми, отримані економічними одиницями; ліва – „використання”, охоплює операції, що зменшують вартість на суми, передані іншим економічним одиницям. Різниця між підсумками правої та лівої частини створює балансуючу статтю, що забезпечує перехід від одного рахунку до наступного шляхом перенесення її суми з частини „Використання” попереднього рахунку до підрозділу „Ресурси” наступного. Балансуючі статті мають самостійне значення, як індикатори макроекономічного розвитку країни та об’єднують рахунки у єдину систему. Інтегрована система рахунків поточних операцій наведена у таблиці 1.

Починати вивчення теми потрібно з розгляду рахунка виробництва. Рахунок виробництва характеризує витрати та результати економічної діяльності інституційних одиниць у складі галузі, виду економічної діяльності, сектора або економіки у цілому на стадії виробництва товарів та послуг. Методологічні принципи його побудови обумовлюють подальшу систему показників та рахунків, його балансуюча стаття – є найважливішою характеристикою результату функціонування економіки.

У ресурсній частині рахунку відображається випуск товарів та послуг у основних цінах. У розділі „Використання” фіксується проміжне споживання, що характеризує вартість спожитих у процесі виробництва товарів та послуг у цінах споживачів. Балансуюча стаття рахунку – валова додана вартість, яка визначається як різниця між випуском товарів та послуг та проміжним споживанням. Валова додана вартість характеризує вартість, створену у процесі виробництва протягом поточного періоду за окремими видами економічної діяльності, галузями або секторами.

Слід засвоїти, що сума валової доданої вартості за видами економічної діяльності або секторами економіки разом є головним компонентом валового внутрішнього продукту (ВВП) у ринкових цінах, розрахованого виробничим методом. ВВП – балансуюча стаття зведеного рахунку виробництва, складеного для всієї економіки. При цьому у ресурсну частину додатково включають показник чисті податки на продукти (податки за відрахуванням субсидій), а величину проміжного споживання для всіх секторів разом у підрозділі „Використання” збільшують на вартість оплати послуг фінансових посередників (їх сума визначається як різниця між процентами, які банки отримали і виплатили, та входить до складу проміжного споживання).

Потрібно з’ясувати, що показники ВВП (B.l*g) та валової доданої вартості (B.lg) розраховуються на валовій основі, тобто включають витрати на споживання основного капіталу (К.1). Інформація бухгалтерського обліку про споживання основного капіталу, включає його оцінку за первісною вартістю, а не залишковою, що не відповідає вимогам СНР. При умові визначення статистичним органами точної вартості споживання основного капіталу за допомогою безперервної інвентаризації, була б можливість у розрахунку чистого внутрішнього продукту (B.l*n = B.l*g-K.1) та чистої доданої вартості (B.ln = B.lg – K.1).

Вивчаючи показник випуск товарів та послуг потрібно пам’ятати про його визначення за методологією СНР, а саме як вартість товарів та послуг, що є результатами виробничої діяльності одиниць – резидентів у звітному періоді. Нагадаємо, що до його складу входять:

1. усі товари та послуги, незалежно від їх використання (як товари, що передаються іншим одиницям, що не є їх виробниками, так і товари, що вироблені для власного кінцевого споживання або нагромадження, включаючи приріст запасів матеріальних оборотних коштів у виробника);

2. послуги державних закладів та некомерційних організацій, що надаються іншим інституційним одиницям як ринкові, так і неринкові;

3. послуги домашніх господарств , щодо проживання у власному житлі та домашні послуги, які надаються оплачуваною домашньою прислугою. Товари та послуги, створені тіньовою економікою, також повинні включатися до виробництва.

Потрібно розрізняти типу випуску (ринковий та неринковий) та з’ясувати для себе для різницю між ними за елементами.

Ринковий включає товари та послуги:

• які реалізуються за економічно значимим цінами;

• обмін за бартером на інші товари, послуги або активи;

• які надаються роботодавцями власним робітникам у якості оплати праці у натуральній формі;

• які виробляються одним підрозділом (закладом) та передаються іншому підрозділу (закладу) цього же підприємства для використання у виробництві у тому же або наступному періодах. До них відносяться, наприклад, насіння та корма, вироблені та спожити у межах сільськогосподарського підприємства; вугілля, що використовується на шахтах при виробництві вугільних брикетів; матеріали, використані для будівництва господарським способом; продукти питання, що передані підсобним господарствам до їдалень, дитячих закладів, будинків відпочинку, що належать підприємству та ін.;

• у вигляді готової продукції та незавершеного виробництва, що надходить у запаси матеріальних оборотних коштів у виробника та призначені для ринкового використання, тобто перелічені вище.

До неринкового випуск відносяться товари та послуги:

• вироблені інституційними одиницями для їх власного кінцевого споживання, тобто для їх кінцевого споживання або нагромадження основного капіталу. Це, наприклад, сільськогосподарські та інші продукти, вироблені для власного споживання фермерськими (селянськими) або особистими підсобними господарствами; будівництво господарським способом та власними силами домашніх господарств; виробництво машин та устаткування для власного використання; вирощування скота та багаторічних насаджень для використання у господарстві у якості основного капіталу; послуги щодо проживанню у власному житі; послуги домашньої прислуги, що сплачені;

• надані безоплатно або за цінами, що не мають економічного призначення, іншим інституційним одиницям. До них відносяться: товари та послуги індивідуального характеру, що надаються безоплатно або за цінами, які не мають економічного призначення, державними бюджетними закладами та некомерційними організаціями домашніх господарств (наприклад, надання безоплатної освіти та медичного обслуговування); колективні послуги (послуги колективного характеру, що надаються суспільству у цілому, виробництво яких організується державою та фінансується з державного бюджету країни (послуги органів безпосереднього управління, оборони та ін.); готова продукція та незавершене виробництво, що призначені для неринкового споживання та поступають у запаси матеріальних оборотних коштів у виробника.

Таблиця 1