Питання для самоперевірки

1. За яких історичних умов виникає жанр народних хорів?

2. Назвати етнокультурні зони побутування народних хорів.

3. Які жанрові особливості народних хорів?

4. В чому полягає суть вокально-хорової організації народних хорів?

5. Які регіональні особливості народного хорового співу?

6. Які існують джерела і способи репертуарного наповнення народних хорів?

Література

1. Гуменюк А. Український народний хор. К., 1969.

2. Живов В.Л. Хоровое исполнительство // Теория, методика, практика. М., 2003.

3. Калугина Н.В. Методика работы с русским народным хором. М., 1977.

4. Лащенко А. Хоровая культура: аспекты изучения и развития. К., 1989.

5. О. Бенч-Шокало Український хоровий спів. К.,2002.

6. Ященко Л. Українське народне багатоголосся. К., 1962.

Розділ II. Про деякі методи вокального виховання в колективах сучасного народнопісенного виконавства (методичні рекомендації) Загальні положення

Пропоновані нотатки з питань вокального виховання у співочих гуртах і народних хорах мають характер методичних рекомендацій для студентів навчальних закладів, які вивчають традиційну народнопісенну культуру; керівників аматорських і професійних колективів, що репродукують та популяризують народнопісенний спадок через концертне виконавство.

До основних положень навчання співу відносяться: формування музично- слухових навичок, теорія і практика постановки голосу, методика освоєння традиційних манер співу (регіональних, місцевих, проміжкових), принципи добору репертуару тощо.

Методичні засади роботи із вокальними ансамблями, народними хорами та сольними виконавцями визначаються в залежності від поставлених творчих завдань. Найперше, треба визначитися щодо репертуарного спрямування колективу, манери співу, виконавської стилістики.

Функціонування співочих гуртів і народних хорів на сучасному етапі побутування пов’язане з проблемою їхнього вокального виховання, яке включає: техніку звуковидобування, інтонування, ансамблювання, освоєння тонкощів діалектної вимови, виконавських прийомів тощо. Найбільшу проблему складає робота над вокальною технікою груп хору і кожного учасника зокрема. На основі вокальної техніки можливе опанування різних виконавських стилів, зокрема й традиційних.

У процесі репродукування пісенного фольклору важливим є усвідомлення виконавцями складових духовної культури (регіональної, місцевої), що відображає мовні, побутові, ментальні, етичні, моральні, звичаєві особливості етносу.

Комплексна підготовка фахівців з музичної фольклористики включає освоєння ними методичних засад збирання (записування) музичного фольклору в процесі польових досліджень, транскрибування народної музики, наукового аналізу явищ у сучасному фольклорному русі, керівництва гуртами народного співу. Для здійснення цієї діяльності фахівець повинен мати ґрунтовні знання традиційної культури, відповідну музично-теоретичну базу. Для формування співацьких навичок керівнику співочого гурту (хору) необхідно мати розвинуті слухові уявлення (параметри музично-вокального слуху), а саме: інтонаційного, гармонічного, вокального, тембрового.