61. Психомалюнок

Теми малюнків добираються зазвичай у двох напрямах або пізнання групових феноменів і динаміки групи, або висвітлення по¬чуттів членів групи, історії їхнього життя та характеру ставлення до минугулого. Окрім описаних, є багато інших методичних прийомів, наприклад: а) малювання на вільну тему; б) розмовне малювання: члени групи працюють із обраними ними партнерами парами, в кожної з них один аркуш паперу, пари спілкуються за допомогою образів, ліній, фарб; в) спільне малювання: кілька осіб або вся група малюють на одному аркуші, наприклад, групу, її розвиток, настрій, атмосферу та ін.; г) додаткове малювання: малюнок передається по колу, один починає малювати, другий продовжує, третій доповнює і т. ін. 

62. Рольова гра Рольова гра відрізняється від психодрами соціальним спрямуванням сюжету. В групі АСПН ця методика має ту специфічну особливість, що вона розгортається в дії, без попередніх сюжетних відпра-цювань. Мінімізація інформації про те, що робити, дає змогу учасникам гри набувати творчої самодіяльності, керівництво якою відбу¬вається за допомогою внутрішніх програм їхньої психіки.Гра проходить спонтанно. 

63. Психодрама – це метод психотерапії, у якому клієнти продовжують і завершують свої дії у вигляді театралізації, рольової гри, драматичного самовираження. Використовується як вербальна, і невербальна комунікація. Розігрується кілька сцен, що зображують, наприклад, згадки специфічних подіях минулого, незавершені ситуації, внутрішні драми, фантазії, підготовку до майбутнім ситуацій з можливим ризиком чи мимовільні прояви психічних станів «тут і він». Ці сцени або наближені до реального життєвої ситуації, або виводять назовні внутрішні ментальні процеси. Якщо потрібно, інші ролі готові взяти він члени групи, чи неживі об'єкти. Використовується безліч технік – обмін ролями, дублювання, техніка дзеркала, конкретизація, максимізація і монолог. Зазвичай варто виокремити такі фази психодрами: розігрів, дію, проробка, завершення і шеринг

64. Методи невербальної взаємодії

Невербальна поведінка чи не найбільше здатна цілісно виражати психологічний зміст як свідомого, так і несвідомого, втіленого в ній.Функції невербальних технік величезні, серед них виділяються головні: зближення членів групи; взаємопізнання; експлікація таких аспектів психіки людини, які важко вербалізувати.Позитивною якістю цього методу є забарвленість взаємодії учасників навчання та велика спонтанність, правдивість особистісних проявів.Невербальні методи -- ефективний засіб оптимізації соціально-перцептивної сфери особистості, оскільки спрямовується увага на "мову тіла", а також на характеристики психіки, які можна розглядати в просторі й часі.Невербальні методи використовуються, більшою чи меншою мірою, в усіх різновидах групової корекції та психотерапії.У психотерапевтичній практиці використовується три різновиди невербальної техніки: психомалюнок, музикотерапія, техніка руху.

65. Психокорекція в контексті цілісного аналізу малюнків. особливий психокорекційний ефект забезпечує методика цілісного аналізу комплексу тематичних малюнків, через які вдається проникати в глибинні аспекти психіки, пов'язані з об'єктивуванням внутрішніх суперечностей суб'єкта. Це знаходить вираження в логіці несвідомого — когнітивній передумові "психологічних захистів". Завдяки цілісному аналізові комплексу тематичних малюнків ми можемо виявити логіку несвідомого. А вона, як показує наш досвід, підкорена інфантильним інтересам "Я", в кожному конкретному випадку є неповторною. Аналіз малюнків ми будуємо, спираючися на феноменологічний підхід, який передбачає врахування розуміння малюнка самим автором. Феноменологічний підхід до розуміння малюнка поєднується з психоаналітичним, який незмінно має справу з неповторним поведінковим матеріалом пацієнта, і це виводить на каузальні аспекти симптомів.Під час аналізу вербальна (словесна) й невербальна (малюнкова) продукції набувають рівноправності. Аналіз малюнків за окремими темами та ще в різні дні роботи в групі спонукає апелювати до тих чи тих елементів малюнків. Це напружує пам'ять, хоч приносить успіх у перших спробах виводити логічні зв'язки між образною продукцією одного й того ж автора, представленою за різними темами. Цьому сприяє як форма, так і колір малюнків. Потреба в цілісному "поздовжньому" аналізі малюнків зародилася сама собою у зв'язку з численністю малюнків.