Загрожувати – погрожувати

Загрожувати, -ую, -уєш. 1. Містити в собі, становити якусь небезпеку.  2. Те саме, що погрожувати.          Погрожувати. Грозити покаранням, залякувати чимсь тощо. 

Запитання – питання

 Запитання, р. мн. -ань. Звертання до когось, яке потребує відповіді, роз’яснення тощо: відповідати на запитання, звертатися із запитанням, ставити запитання.          Питання. 1. Вживається переважно тоді, коли йдеться про якусь проблему, справу, котрі потребують розв’язання, обговорення, вивчення тощо: болюче питання, жіноче питання, загострювати питання, питання життя і смерті. 2. Те саме, що запитання: піднімати питання, ставити питання. 3. У мовознавстві: знак питання, інтонація питання.

Засвоювати – освоювати

        Засвоювати, -юю, -юєш, засвоїти. 1. Сприймаючи щось нове, чуже, робити властивим, звичним для себе; запам’ятовувати, вивчати щось: засвоювати нові звичаї, засвоювати таблицю множення, засвоювати правила дорожнього руху. 2. Поглинувши, перетравлювати (їжу, поживні речовини); вбирати в себе (про живі організми): засвоювати страву, засвоювати ліки.          Освоювати, освоїти. 1. Робити придатним для використання; повністю використовувати, застосовувати:освоювати заболочені землі, освоїти проектну потужність машини, освоїти асигновані кошти. 2. Навчатися користуватися чим-небудь; навчаючись, глибоко вивчати щось, оволодівати чимось: освоювати сучасну техніку, освоювати суміжні професії, освоювати виробництво нових будівельних матеріалів, освоювати досягнення передового досвіду, освоювати тему.

Засуджувати – осуджувати

        Засуджувати, -ую, -уєш, засудити, -уджу, -удиш. 1. Визнаючи когось винним, установлювати йому міру покарання. Що ж це буде? Та ні оборонця з його боку, ні свідків. Засудять (А.Тесленко); \[Фіона:\] Чоловіка мого тепер судитимуть скоро, нехай його хоч і засудять, мені байдужісенько (М.Кропивницький). 2. Те саме, щоосуджувати 1. І тільки тим не вартий я докору, Що сам себе засуджую суворо (М.Рильський); Улас присів до столу не роздягаючись і в душі засуджував Дороша за те, що дав згоду на таку пусту розвагу (Григорій Тютюнник); Усі, звичайно, засуджували її легковажність (С.Журахович). 3. Прирікати кого-небудь на щось тяжке, неминуче. Ніколи не забуду, як просто і щиро засудила ти мене на нелюдську муку (Леся Українка).          Осуджувати, осудити. 1. Виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чого-небудь; висловлювати невдоволення чиїмись діями, вчинками. 2. Поширювати погані думки про когось; неславити.  3. зрідка. Те саме, що засуджувати 

Знаменитий – знаменний

Знаменитий. Славетний, популярний; надзвичайний. Я ж не така знаменита, як Байрон та інші боги літератури (Леся Українка); Сам Яків, знаменитий на всю околицю швець, жив раніше далеко від партизанського табору в селі (Ю.Збанацькмй); – Хорошу, знамениту новину ти принесла, дочко (А.Хижняк). Пох.: знаменитість, знаменито.          Знаменний. Надзвичайний, дуже важливий з певного погляду; видатний: знаменний день, знаменні події, знаменні слова, знаменна доба, знаменне свято. Пох.: знаменність, знаменно.