5.3 Експерементальна частина

5.3.1 Виділення муцину із слини і відкриття в ньому вуглеводного компонента

Із гексоз, що входять до складу глікопротеїнів, у присутності концен­тро­ваної сульфатної кислоти утво­рюється гідроксиметилфурфурол, який з -нафтолом дає про­дукт конденсації червоно-фіолетового кольору:

У пробірку збирають 1—2 мл слини і краплями (10—20 крапель) приливають концентровану оцтову кислоту, помішуючи вміст пробірки скляною паличкою. Випадає осад муцину. Обережно зливають рідину з про­бірки, а згусток злег­ка висушують фільтрувальним папером.

Реакція Подобєдова: до муцину дода­ють 10—20 крапель 1 % спиртового розчину -нафтолу і по стінці пробірки, нахиливши її, обережно нашаровують 20 кра­пель концентрованої сульфатної кислоти. При стоянні утворю­ється червоно-фіолетове кільце.

5.3.2. Реакція на глюкопротеїди курячого яйця

Представником глюкопротеїдів є овомукоїд – білок курячого яйця. При гідролізі вуглеводневого компонента білка (складає 25 %) утворюється маноза, галактоза, N-ацетилглюкозамін. Наявність вуглеводів в складі овомукоїду можна виявити нагріваючи шматок вареного яєчного білка з концентрованою соляною кислотою.

У пробірку із шматочком вареного курячого білка добавляють 3 мл концентрованої HCl і обережно нагрівають у полум’ї пальника, не доводячи до кипіння. Білок а потім і рідина при обережному нагріванні набувають фіолетового забарвлення.

Реакція Подобєдова: у дві пробірку внести по 1 мл 1 % білкового розчину, першу пробірку нагріти на спиртівці до ледь помітного осадження білка. Вміст пробірки охолодити, додати у першу 1 мл 1 % спиртового розчину -нафтолу, у другу стільки ж 1% розчину тимолу. Вміст пробірок ретельно перемішати. Після цього обережно, по стінці пробірки, додати 0,5 мл концентрованої сульфатної кислоти й залишають на деякий час. На межі розподілу у пробірці з -нафтолом утворюється червоно-фіолетове кільце, а в пробірці з тимолом – червоне кільце.

5.3.2 Виділення нуклеопротеїнів.

5.3.2.1 Одержання дезоксирибонуклеопротеїни. Ці комплекси у великій кількості міс­тяться в селезінці, зобній залозі, печінці та інших органах і тка­нинах, багатих на ядра. ДНП розчиняється в розчинах солей з великою йонною силою і випадає в осад при зниженні їх кон­центрації.

1,5 г селезінки (або іншої тканини) подрібню­ють й ступці зі 100 мг скля­ного порошку і з 35 мл 5 % -вого роз­чину натрію хлориду, що містить 0,4 % розчин тризаміщеного натрію цитрату, протягом 15 хв. Суміш переносять в цен­трифужні пробірки та центрифугують 15 хв при швидкості 3000 об/хв. До шести­кратного об'єму відносно до фільтрату (210 мл) при помішуванні скля­ною паличкою тонким струменем вили­вають центрифугат. Нерозчинені у воді ДНП випадають в осад у вигляді ниток. Нитки збирають на паличку і більшу частину їх розчиняють в 0,2 % розчині натрію гідроксиду.

5.3.2.2 Одержання рибонуклеопротеїнів (РНП).

10 г сухих дріжджів ре­тельно розтирають в ступці протя­гом 15 хв, додають 50 мл 0,4 % розчину натрію гідроксиду і центрифугують 10 хв при швидкості 3000 об/хв. До центрифугату доливають при помішуванні 15—20 мл 5 % розчину оцтової кислоти, випадає осад, його відділяють центри­фу­гуван­ням. Частину осаду розчиняють у 15 мл розчину 0,02 моль/л натрію гідроксиду.

Одержані розчини ДНП і РНП використовують для прове­дення якісних реакцій.

1. Взвешивают 2,5 г пекарских дрожжей. Навеску помещают в колбочку и добавляют 20 мл 10%-го раствора серной кислоты. Колбочку закрывают пробкой, в которую вставлен обратный холодильник, и ставят на песочную баню. Через 1 час после начала кипения жидкости гидролиз прекращают. После охлаждения гидролизат фильтруют через бумажный фильтр.

5.3.2.2 Гідроліз нуклеопротеїнів.

В одну колбу для гідролізу поміщають частину осаду ДНП, у другу — РНП, до­дають 30—40 мл 5 % розчину сульфатної кислоти, закри­вають колбу пробкою із зворотним холодильником і обережно кип'ятять на азбестовій сітці або піщаній бані протягом 30—40 хв. Отриманий гідролізат охолоджують та використовують для від­криття складових компонентів ДНК і РНК у наступній роботі.