Міждисциплінарні технології соціальної і соціально–педагогічної роботи за рубежем Особливості соціально–педагогічної діяльності в зарубіжній школі

У зарубіжній педагогічній практиці дедалі актуальнішою стає проблематика соціалізації молоді як важливої мети і складової шкільного педагогічного процесу. Загалом, під соціалізацією розуміють процес становлення особистості, навчання і засвоєння індивідом цінностей, норм, установок, зразків поведінки, властивих даному суспільству, соціальній спільноті, групі. Педагогіка соціалізації є особливо чутливою до суспільних потреб і запитів щодо формування людської особистості, здатна конкретизувати відповідно до суспільного контексту всю множину освітніх та виховних завдань школи: надання знань, забезпечення безперервності освіти, особистісне становлення та соціальне самовизначення і орієнтацію учнів тощо. Діяльність зарубіжних освітніх систем забезпечує становлення громадян нового типу – мобільних, творчих, підприємливих, демократичних, відповідальних за долю як власної країни, так і людства в цілому. Крім того, що до освітніх програм зарубіжних країн вводять відповідні блоки знань, досягнення означеної мети передбачає використання значно ширшого й різноманітнішого комплексу заходів та технологій, які досить ефективно реалізуються в рамках соціально–педагогічної, власне соціалізуючої діяльності школи.

Розвиток західноєвропейської спільноти, а разом з тим і притаманних їй способів та засад соціалізації, характеризується деякими універсальними тенденціями. Це, зокрема, зростання складності та динамізму соціальних відносин, послідовні видозміни способів суспільного виробництва і суспільного життя, становлення індустріального, а нині й постіндустріального суспільства з необхідною державною справою, що вимагає особливого планування, управління та систематичної координації зусиль між усіма агентами соціалізацій них впливів на молодіжне середовище. Для сучасного європейського стилю соціалізації молоді притаманна певна сукупність характерних рис та ознак. Це специфічний ідеал людини та суспільної організації людського життя, який зумовлює генеральне спрямування процесу соціалізації у бік формування суверенної, життєво активної особистості, відповідальної перед собою, суспільством, державою за свою свідому поведінку та діяльність.

Визначними є такі ознаки західного стилю соціалізації молоді: демократизм і разом з тим орієнтація на суспільну дисципліну та відповідальність, право слухняність і повага до людської самобутності у будь-яких її виявах. Соціалізація молодих громадян Європи й США характеризується наступними принципами: плюралізму, інтеркультурності.

Соціалізація як об’єктивний багатоаспектний процес відбувається у взаємодії особистості, що формується, з її соціальним довкіллям. Ці взаємодії можуть мати як свідомий, цілеспрямований, так і спонтанний характер і відбуваються як на міжособистісному рівні, так і на рівні стосунків особи із суспільними інституціями. Державні освітньо-виховні заклади започатковують та уможливлюють взаємодію низки різноманітних чинників соціалізації:

• сімейних,

• державно-правових,

• громадських,

• релігійних,

• виробничо-професійних,

• культурно-просвітніх та ін.

Розглянемо, які практичні заходи вживають для налагодження взаємодії західної середньої школи з різними соціалізуючими суспільними інституціями, зокрема з найвпливовішими з них – сім’єю, громадою, церквою, виробничими структурами, засобами масової інформації та комунікації.

Найпотужнішим і визначальним чинником первинної соціалізації молоді в країнах за рубежем продовжує залишатися сім’я. Взаємодія школи з сім’єю розвивається в різноманітних формах та напрямках:

• організаційно-адміністративному

• функціональному

• матеріальному

• технічному

• культурно-просвітньому тощо.

Так, наприклад, у більшості європейських навчальних закладів батьки активно залучаються до управління навчально-виховним процесом і контролю за його якістю. Вони входять до шкільних рад, мають не тільки дорадчий, а й вирішальний голос (у Великобританії). У Франції та Італії батьки можуть опротестувати рішення шкільної ради з навчальної та професійної орієнтації й закликати спеціальну комісію для погодження позицій. З метою прискорення адаптації дітей іммігрантів до нового середовища практикується широке залучення їх сімей до різноманітних культурно-масових заходів, ініційованих школою.

Для переважної більшості європейських країн загалом характерна тенденція до раннього початку соціалізації дітей у державних виховних та освітніх закладах. Так, приміром, у Франції 83% дітей від 2 до 5 років охоплені системою державної шкільної освіти. Відповідний середній показник для 12 європейських країн становить 80%. У Швейцарії установи дошкільного виховання покликані сприяти через гру та нові різновиди діяльності майбутній освіті та розвитку особистісних рис дитини і доповнювати сімейне виховання та забезпечувати гармонійний перехід до початкової школи. Оскільки в цій країні проживають близько 19% іноземців, то на дитячі дошкільні заклади покладається важлива функція мовної та соціальної адаптації дітей іммігрантів.

Дошкільна, початкова і середня шкільна освіта у країнах зарубіжжя часто знаходиться під подвійним патронатом: загальнодержавним та муніципальним. Наприклад, у Ліхтенштейні розподіл регіональних та державних функцій в управлінні та фінансуванні молодшої школи здійснюється у пропорції 50 на 50. А у Швеції місцеві муніципалітети фінансують не тільки молодшу, а середню освіту та професійну підготовку молоді. У Франції комуна опікується переважно шкільним транспортом, харчуванням, ремонтом та спорудженням шкільних приміщень, їх обладнанням, може фінансувати виплату стипендій дітям з малозабезпечених сімей, здійснювати деяку доплату вчителям. Ці кошти становлять близько 17,7% від сумарних видатків на базову освіту молоді.

Іншою специфічною особливістю європейського типу соціалізації молоді є особливий спосіб розподілу функцій, прав та обов’язків між державними інституціями, сім’єю та громадськістю. Як наслідок - наявність у кожній країні мережі недержавних навчальних закладів, які почасти фінансуються державою, але мають і приватні джерела фінансування або ж є повністю приватними. Такі школи можуть утворюватися з ініціативи місцевої громади, батьківських об’єднань, церкви, на базі підприємств. Кількість конфесійних шкіл є переважною серед таких закладів. Загальна частка недержавного сектора в освіті коливається залежно від країни – у Франції вона становить близько 15-18%, Німеччині – 6%, Великобританії - 7%, Італії - 10%. Мережа недержавних шкіл навіть у межах однієї країни досить різноманітна: дошкільні, початкові, середні загальноосвітні школи, спеціальні школи, дорого вартісні школи для еліти і безоплатні або з помірною оплатою для незаможних, денні школи-інтернати, окремі школи для дівчаток і хлопчиків.

Виробничі структури надають важливу допомогу середньо освітнім закладам технічного та професійного профілю. Вони допомагають оснащувати ці заклади найсучаснішим обладнанням, забезпечують оновлення інформаційних даних, надають учням можливість проходити виробничу практику. У Франції практикується тісна взаємодія між школою та підприємствами, що називається “жюмелаж” – побратимство. Вона передбачає поєднання навчальної роботи з практикою. Значний досвід поєднання фахової підготовки із загальноосвітньою на базі середніх і малих підприємств має також Німеччина. Через систему такої підготовки у цій країні проходить у середньому дві третини учнів старшого шкільного віку. Виробничі структури надають також важливу допомогу освітнім закладам і у здійсненні профорієнтаційної діяльності.

Серед чинників соціалізації молоді за кордоном продовжують посідати релігія та церква як одна з традиційних і найшановніших суспільних інституцій. Незважаючи на поступальну секуляризацію суспільного життя, релігія продовжує користуватися помітним попитом і популярністю. Опитування населення в країнах Заходу показують, що 70-80% мешканців більшою чи меншою мірою вірять в божественне начало. А Закон Божий залишається досить поширеною або програмною, або факультативною дисципліною в європейських школах. Європейські педагоги використовують потенціал релігії у справі морального виховання сучасних школярів. Приміром, у Норвегії у загальноосвітніх школах викладається предмет “Загальне релігійне і моральне виховання”. Метою його, окрім ознайомлення дітей з різними віруваннями, релігіями та етичними підходами, є ознайомлення з різними думками та способами розв’язання суперечливих питань про принципи віри та моралі, допомога у виробленні толерантності та почуття поваги до людей, які по-іншому розуміють віру та мораль.

Найбільш модерновою інституцією соціалізації вважаються засоби масової інформації та комунікації. За можливостями впливу на молодь змі значно випереджають інші суспільні інституції. Сьогодні телебачення країн зарубіжжя має в своєму арсеналі багато корисних, цікавих і привабливих як у виховному, так і в пізнавальному відношенні програм. Численні канали євро телебачення транслюють різноманітні за рівнем та спрямованістю навчальні курси. У Франції, приміром, у 1979р була започаткована загальнонаціональна освітня програма “Активний юний глядач”, що мала на меті оцінку та пропаганду телевізійних передач саме з огляду на їх педагогічну та соціалізуючу цінність. Сьогодні у цій країні відводяться спеціальні дні для трансляції навчальних програм – по вівторках та неділях. Потужні блоки навчальних програм транслює також англійська компанія Бі-бі-сі – понад 400 годин щорічно. Водночас, з метою звільнення учнів від “екранної залежності” в європейських школах широко застосовуються мистецькознавчі навчальні курси, пропагується книжкова культура. Середньоосвітні школи оснащуються добре укомплектованими бібліотеками. У Франції їх називають центрами інформації та орієнтації. Крім художньої та періодичної літератури ці центри добирають різноманітні довідники, енциклопедії, словники, атласи, каталоги, статистичні та соціологічні, а також звукові та аудіо-візуальні матеріали і найсучасніші технічні засоби для їх прослуховування та перегляду. Школи за рубежем мають вихід у міжнародну комп’ютерну мережу – ІНТЕРНЕТ, створюються централізовані державні “банки” аудіо-візуальних зображень, навчально-виховних програм, оснащених системою комунікації з усіма навчальними закладами. Сучасна аудіо-візуальна техніка, досягнення інформатики є тим підґрунтям, завдяки якому дедалі більшого розвитку набуває дистанційна освіта. У Великобританії успішно функціонує відкритий університет, навчання в якому здійснюється через мережу аудіо-візуальних засобів. Франція також розгорнула цей проект.