Форми торгівлі. Органи контролю.

Державна торгівля – вкладаються державні кошти, товари продаються за державними та договірними цінами, прибутки реалізації повертаються державі на розвиток торгівлі.

Комерційна торгівля (приватна) – гроші на розвиток підприємств вносяться часними особами або колективами, а держава отримує падатки та контролює їх сплату.

Фермерські господарства – це продаж с.г продукції, сплата податків державі.

У зарубіжних країнах поділ інститутів торгівлі за формами власності більш ши­рокий:

• особисте володіння (приватна торгівля);

• корпоративна мережа (на акціонерних засадах);

• державна форма торгівлі; споживчий кооператив;

• франчайзинг; оренда торговельного об'єкта.

Особисте володіння прибуток, витрати, ризики — це проблеми власника, оскільки торговельні об'єкти перебувають у при­ватній власності.

Корпоративна мережа заснована на акціонерному капіталі.

Франчайзинг передбачає договір між франчайзером (фірма-виробник, оптова компанія) і франчайзі (роздрібна торговельна фірма), відповідно до якого остан­ньому дозволяється використати марку фірми, товарні знаки або одержати підтри­мку франчайзера по всьому формату торговельного бізнесу.

Оренда широко розповсюджена для організації торгових відділів, розміщення дрібнороздрібної мережі у великих універсальних магазинах, на ринках, підприєм­ствах сфери послуг, громадського харчування.

Значні перспективи в Україні відкриваються для форми торгівлі, заснованої на власності іноземних фірм. Серед об'єктів торгівлі з іноземним капіталом переважають роздрібні підприєм­ства, здебільшого відомих зарубіжних фірм.

Привабливість інвестицій у торгівлю пояснюється тим, що:

окупність інвестицій у сфері обігу й оборотність коштів висока;

місткість ринку в Україні значна;

механізм репатріації прибутку для іноземців спрощений.

Органи контролю торгівлі.

До органів контролю відносять державні та громадські органи. Державні органи: Кабінет Міністрів України вирішує важливі питання організації, планування і розвитку торгівлі в державі. Центральна спілка споживчої кооперації України (Укоопспілка), яка несе відповідальність за стан та подальший розвиток торгівлі на селі, в райцентрах, за науково-технічний прогрес у галузі, рівень якості обслуговування населення. Державна податкова інспекція. Здійснює контроль за своєчасною сплатою податків. Державний комітет за цінами. Контролює та відповідає за цінову політику підприємств. Державний комітет стандартизації та метрології України. Розробляє та контролює додержання вимог виробництва товарів згідно державних стандартів. Національний банк України контролює дотримання фінансової дисципліни. Санітарно-епідеміологічна служба здійснює санітарну перевірку продуктів харчування. Служби громадського контролю: Українська асоціація споживача. Застерігають через засоби масової інформації від придбання не якісних товарів. Лабораторна експертиза здійснює здійснює радіологічний, хіміко-токсичний контроль продукції.

Типізація та спеціалізація роздрібної торговельної мережі в сучасних умовах.

Роздрібною вважається торгівля, в якій покупцем є кінцевий споживач, а не комерційне підприємство чи організація. На відміну від оптового продажу приводом для закупівлі в роздрібній торгівлі є задоволення особистих потреб покупця або членів його сім'ї за рахунок споживання купленого товару. Розбіжність у меті купівлі товару є суттєвою для маркетологів, оскільки купівельні мотиви є панівним чинником під час сегментації ринку і визначення цільової групи споживачів.

Під роздрібним торговцем розуміють юридичну або фізичну особу (організацію, фірму, компанію, підприємство, одиницю тощо), що є завершальною ланкою товаропросування від виробників до споживачів, діє на споживчому ринку і спеціалізується на продажу товарів та послуг, призначених для особистого кінцевого використання й споживання.

Спільною ознакою роздрібних торговців незалежно від організаційно-правової форми й обсягів діяльності є виконання єдиних функцій:

• забезпечення конкретного асортименту товарів або послуг;

• подрібнення закуплених партій товарів;

• короткочасне зберігання запасів;

• забезпечення сервісу.

Забезпечення конкретного асортименту товарів або послуг виявляється в концентрації на відносно невеликій площі магазину значної кількості видів, різновидів і найменувань товарів, придбаних від багатьох товаровиробників.

Подрібнення закуплених партій товарів Оскільки товаровиробник прагне збути максимальну кількість практично однотипного товару, а споживач - придбати мінімальну кількість кожного товару в асортименті,роздрібний торговець повинен розукрупнити отримані від постачальників товарні партії, звільнити товари від транспортної тари та підготувати їх до реалізації.

Короткочасне зберігання запасів Здійснюючи зберігання товарів, роздрібні торговці перебирають на себе додаткові видатки, яких натомість не несуть покупці, уникаючи потреби самостійно створювати запаси то­варів, знаючи, що ці товари у будь-який час можна придбати в роздрібній торгове­льній мережі.

Забезпечення сервісуроздрібні торгівці надають споживачам послуги, які полегшують процес купівлі і використання товарів. Вони демонструють товари, таким чином, що споживачі мають можливість їх розглянути, потримати в руках, іноді і спробувати ще до того моменту, як вони здійснять купівлю.

❖Види роздрібних торговців ❖

У складі мережі роздрібних торговців можна виділити п'ять основних видів: стаціонарну, посилкову, електронну, напівстаціонарну і пересувну. Види роздрібних торговців класифікуються за такими ознаками: ступенем стало­сті місцезнаходження, принципами організації роботи.

За ступенем сталості місцезнаходження розрізняють стаціонарну, напівста ціонарну і пересувну мережу. Якщо стаціонарна мережа відрізняється надтривалим терміном функціонування в конкретному місці, то напівстаціонарна може бути без особливих затрат сил і засобів оператив­но переміщена в будь-яке місце, а пересувна взагалі не прив'язана в територіальному масштабі і весь час маневрує. За рамки поняття місцезнаходження виходять види мережі, віднесені до віртуальної торгівлі, — посилкова й електронна, які в даному контексті є екстериторіальними, їх місце розташування не має жодного значення для покупців.

Основні принципи організації роботи роздрібних торговців дозволяють поділяти їх на роздрібних, дрібнороздрібних і віртуальних.Роздрібну торгівлю становлять магазини і па­латки, тоді як до дрібно роздрібної торговельної мережі належать кіоски, ятки, автомати, пункти пересувної торгівлі, нестаціонарні торгові одиниці тощо. Віртуальна торгівля характеризується не параметрами приміщень або споруд, а потужністю і швидкодією інформацій­ної системи.

Магазин - об'єкт для роздрібного продажу товарів, що займає окремий будинок або влаштоване приміщення в капітальній споруді, має торговельну залу для покупців і низку технологічних приміщень для експедиції, підсортування, зберігання товарів.

Сучасна віртуальна торгівля — це відкрита електронна комп'ютерна мережа з необмеженим доступом до неї через засоби зв'язку будь-якого користувача персона­льного комп'ютера.

Посилкова торгівля — особливий вид торгівлі, яка була попередником віртуальної електронної торгівлі. Роль суб'єкта обслуговування в ній виконують центральні склади-магазини і їхні регіональні філії, на яких виконується основна робота з формування отриманих засобами зв'язку і поштою замовлень від покупців з да­льшим відправленням готових покупок через поштові комунікаційні мережі.

Торговельним павільйоном вважаєтьсяпункт роздрібного продажу товарів, що займає окрему споруду полегшеної конструкції, має невелику торговельну залу для покупців і підсобне приміщення.

Торговельна палатка - ценевеликий об'єкт дрібнороздрібної торгової мережі напівстаціонарний, має мінімальне підсобне приміщення, але не має торговельної за­ли для покупців.

Торговельний кіоск— цедрібний об'єкт дрібнороздрібної мережі напівстаціонарного типу, розрахований на 1-2 робочих місця без доступу в нього покуп­ців і без підсобного приміщення.

Торговельний автомат — це автоматичний механічний пристій, що здатний без участі людини-продавця реалізовувати товари штучного асортименту або порції напоїв і їжі в будь-якому місці.

Засоби пересувної торгівлі — це тимчасові торгові місця для здійснення роздрібного продажу, утворені на базі спеціально обладнаних транспортних за­собів з механічним приводом.. Аналогічними за змістом, але мініатюрними за масштабами є засоби розносної торгівлі, що пристосовані для рознесення товарів продавцямиреалізаторами вручну.

Торгове місце—відособлене, спеціально обладнане місце поза магазином, зазвичай на ринках, для здійснення роздрібного продажу товарі.

Мережа громадського харчування включає: стаціонарні підприємства, улаштовані в капітальних будівлях (ресторани, кафе, їдальні, буфети, бари); дрібнороздрібні, організовані в некапітальних спорудах (міні-кафе, міні-бари тощо) і пересувні пункти харчування (виїзні буфети).

❖ Типи роздрібних торговців ❖

В організації роздрібної торгівлі суттєвого значення набуває визначення типу, вітчизняного роздрібного торговця з числа всіх, що функціонують на споживчому ринку. З цією метою застосовують цілісну класифікацію суб'єктів роз­дрібного ринку за низкою комерційних, організаційних або технологічних ознак.

Тип роздрібного торговця являє собою різновид торговельного підприємства, який характеризується сукупністю організаційних і технологічних ознак: місцем розташування, товарною спеціалізацією, розміром торговельної площі, характером процесу обслуговування, номенклатурою по­слуг, типовім набором торгово-технологічного устаткування, формами про­дажу товарів.

У складі магазинів залежно від їх потенціалу і провідної спеціалізації ви­діляють такі основні типи:

Гіпермаркет — магазин самообслуговування загальноміського значення з торговельною площею понад 3000 м², з максимально широким асортиментом (більше ніж 15 тисяч асортиментних позицій) продовольчих і непродовольчих товарів.

Універмаг — магазин загальноміського значення, торговельною площею понад 1500 м², з урізноманітненим асортиментом (більше ніж 5000 асортиментних пози­цій) непродовольчих товарів.

Універсам, або супермаркет — великий магазин самообслуговування всередині жилої зони міста, що має торговельну площу понад 400 м², з урізноманітненим асортиментом (більше ніж 5000 асортиментних позицій) продовольчих і непродо­вольчих товарів.

Міні-маркет — магазин самообслуговування торговою площею до 200 м², з обмеженим асортиментом (до 500 асортиментних позицій) продовольчих товарів.

Торговельний центр — група торговельних об'єктів, зосереджених в одному мі­сці і керованих як одне ціле, які за своїми типами, розмірами і місцезнаходженням функціонально відповідають запитам торговельної зони, що обслуговується ними.

Комісійний магазин — магазин-комісіонер, що здійснює роздрібний продаж товарів, прийнятих від юридичних чи фізичних осіб (комітентів) на засадах догово­ру комісії, без перейняття права власності на підкомісійні товари.

Дискаунт— тип магазину, що характеризується обмеженою номенклатурою торгових послуг, до того ж у ньому товари повсякденного попиту реалізуються за порівняно низькими цінами або з наданням постійних торгових знижок.

До основних типів звичайних продовольчих магазинів також відносять': «Гастро­ном» (400—2000 м²); «Овочі-фрукти» (250—400 м²); «Хлібокондитерські вироби» (250—400 м ²); «Риба» (250—400 м²) та інші вузькоспеціалізовані продовольчі крамниці.

Основними типами звичайних непродовольчих магазинів є також: «Товари для дітей» (650—5600 м²); «Товари для жінок» (650—5600 м²); «Товари для чоловіків» (650—2500 м²); «Товари для дому» (250—1500 м²); «Культтовари» (250—1000 м²); «Радіотовари» (250—650 м²); «Книги» (250—400 м²) і низка спеціалізованих магази­нів — «Квіти», «Меблі», «Автомобілі», «Ювелірні вироби» тощо.