Формування споживних властивостей текстильних товарів у процесі прядіння Загальні основи прядіння

Вихідними напівфабрикатами для виробництва тканин, трико­тажу та інших текстильних матеріалів є текстильні нитки, від будови, структури і властивостей яких залежить якість і призначення готових текстильних виробів.

Текстильними нитками називаються гнучкі й міцні тіла з малими поперечними розмірами, значної довжини, що використо­вуються у виробництві різних текстильних виробів. Залежно від спо­собу отримання текстильні нитки бувають прядені і непрядені.

Прядені нитки, або пряжу, отримують з коротких волокон, з'єднаних між собою скручуванням.

Непрядепі текстильні нитки одержують під час розмотування коконів (шовкові нитки), формування хімічних волокон (штучні та синтетичні нитки) і розрізування на вузькі смужки полімерних плівок або фольги (різані нитки).

ПРЯЖА. Пряжа буває однорідною і неоднорідною. Однорідна пряжа складається з волокон однієї природи (бавовняна, лляна, вов­няна, шовкова), а неоднорідна або змішана - із різних за природою во­локон (бавовно-лавсанова, вовно-нітронова, льоно-лавсанова тощо).

Залежно від способу прядіння розрізняють пряжу кардну, а також апаратну, гребінну, мокрого та сухого пря­діння.

Залежно від будови пряжа може бути однонитковою, кру­ченою, що складається із двох і більше скручених між собою пряж (ниток); суканою, що складається із двох і більше поздовжньо стуле­них (з'єднаних) пряж, не скручених між собою; фасонною та високо- об'ємною.

За обробкою пряжа може бути суровою, вибіленою, фарбова­ною, вареною, кислованою (лляна), меланжевою, що складається із різнокольорових фарбованих волокон, і мулінованою, що складається із різнокольорових фарбованих пряж,

Формування споживних властивостей текстильних товарів у процесі ткацтва

Тканина являє собою текстильне полотно, утворене двома чи більшим числом взаємно перпендикулярних ниток, або трьома систе­мами основних ниток, розміщених під кутом, з'єднаних ткацьким пе­реплетенням. Виготовляють тканини на ткацьких верстатах.

Тканина, знята з ткацького верстата, має назву сурової. Сурові тканини непридатні або малопридатні для безпосереднього їх вико­ристання, оскільки вони, як правило, забруднені різними природними або іншими речовинами, мають надмірну жорсткість або, навпаки, лість, не дуже привабливий зовнішній вигляд. Усі ці недоліки усу­ваються в процесі обробки, що складається з різних операцій.

Повний закінчений цикл обробки тканин різного волокнистого складу і призначення в оброблювальнім виробництві складається з попередньої обробки і білення, фарбування, вибивки, кінцевої і спеці­альної обробки.

Фарбування - нанесення барвника на волокнистий матеріал, який при цьому змінює свій колір.

Кінцева обробка тканин надає їм закінченого товарного ви­гляду і специфічних властивостей. Вона складається із звичайних обробок, що залежать від волокнистого складу і призначення тканин, та спеціальних обробок.

ЗВИЧАЙНІ ВИДИ ОБРОБКИ ТКАНИН. До них належать спир­тування або легке вибілювання, ширення, підворсування, крохмальне апретування і каландрування.

Спиртівку або легке вибічювання здійснюють неміцним розчином гіпохлориту натрію в комбінації з підсинюванням ультрамарином.

Ширення тканин виконується на ширильних машинах з метою вирівнювання ширини тканини по всій довжині куска.

Підворсування здійснюють з метою підняття ворсу.

Крохмальне апретування тканин полягає у тому, щоб надати стійкості структурі тканини, підвищеної гладкості, блиску і певної жорсткості.

Каландрування (прасування) тканин здійснюється на спеціаль­них машинах - каландрах з метою розгладжування. Залежно від калан­дрування поверхня тканин може бути матова або глянцева.

При кінцевій обробці вовняних тканин виконують так зване остаточне декатирування - тканини у вільному стані обробляють гарячою парою з метою попередження їх усадки під час пошиття та експлуатації виробів. Камвольні вовняні тканини піддаються стри­женню, суконні - підворсуванню.