II. Виконати практичні завдання:

1. Охарактеризувати кожен із видів службового документа (зокрема, діловий лист, довідка, доповідна чи пояснювальна записка, протокол, положення, устав, інструкція, наказ, роз­ порядження, рішення) за такими ознаками: походження, форма, терміни виконання, стадія створення, терміни збері­ гання.

2. Проаналізувати текст, оформлення та реквізити кількох видів службових документів,

3. Визначити ознаки, властиві кожному з видів неопублі- кованого наукового документа: депонований рукопис, дисер­ тація, науковий переклад тощо.

4. Дати характеристику ліцензії як виду документа.

5. Виявити переваги та недоліки опису до патенту на ви­ нахід як джерела інформації. Охарактеризувати зовнішнє оформлення та структуру опису винаходу.

6. Скласти схему класифікації патентних документів.

56

МОДУЛЬ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДАНЬ. ТЕКСТОВІ ВИДАННЯ

Тема 4. Поняття і загальна класифікація видань

4.1. Видання як вид документа

Видання — це документ, що пройшов редакційно-видавни­че опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням чи іншим способом, містить інформацію, призначену для поши­рення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нор­мативних документів до їх видавничого оформлення і полігра­фічного виконання. У примітці 1 до наведеного визначення ДСТУ 3017 95: «Видання. Основні види. Терміни та визначен ня» документ визначають як «матеріальний об'єкт, що містить інформацію, закріплену створеним людиною способом для її передавання в часі та просторі». У примітці 2 зазначено: «видання, що поряд з друкованим текстом містить записи зву­ків чи зображення на інших матеріальних носіях (платівках, магнітофонних стрічках, фотоплівках, слайдах, аудіо- та відео­касетах), або таке, що має супровідну допоміжну інформацію (дискети тощо), зветься комбінованим». Із наведеного визна­чення можна зробити висновок, що в ДСТУ 3017-95: «Видан­ня. Основні види. Терміни та визначення» йдеться не взагалі про видання, а лише про друковані видання, однак, насправді, видання можуть бути і непаперовими недрукованими доку­ментами. В такому визначенні не вказано точно на спосіб виробництва документа, тому виданнями можна вважати не лише твори друку, а й платівки, магнітофонні стрічки, фо­топлівки, слайди, аудіо- та відеокасети, дискети, диски тощо в разі відповідного їх опрацювання та оформлення.

Разом з тим, друк є головним способом виготовлення ви­дань. Тому поняття «видання» частіше за все використовують стосовно друкованого видання, визначаючи його як друкова-ііий виріб, призначений для поширення вміщеної в ньому інформації, що пройшов редакційно-видавниче оформлення, поліграфічно самостійно оформлений та має вихідні відомості (ДСТУ 3018-95).

57

Друк як спосіб виготовлення документів — це використан­ня певного пристрою для одержання багатьох однакових відбитків з однієї форми. Однак способом друку можна одержа­ти найрізноманітніші вироби, а не лише документи, напри­клад, тканини, шпалери, паперові гроші тощо. У свою чергу, продукція поліграфічної промисловості складається із двох груп: видань та акцидентної продукції, акциденції: полігра­фічного відтворення бланків, анкет, запрошень, конвертів та інших друкованих виробів. Будь-який виріб поліграфічного виробництва є «поліграфічним виробом», а їх сукупність — «поліграфічною продукцією». Серед цієї продукції видання вирізняється наявністю інформації, призначеної для поширен­ня, а також особливим видавничим оформленням.

Друковані видання — це спосіб існування творів друку. Але ці поняття не зовсім збігаються, оскільки одне видання може містити або один, або кілька творів друку. Є й інші визначення понять «твір друку» і «видання», що примушує по-іншому ви­рішувати проблему їх співвідношення.

Видання є діалектичною єдністю соціальної семантичної та семіотичної (знакової) інформації і матеріального носія і містить завершене повідомлення, зафіксоване на речовинному носії. Видання має певною мірою офіційний характер (має вихідні відомості, що інформують про видання), і розраховане на широ­ке розповсюдження (не визначеному конкретно споживачу інформації).

Сукупність видань називають «видавничою продукцією», що є спільним результатом діяльності видавництва чи видав­ництв, видавничої справи загалом. Видання — це найваж­ливіший вид документа, головне джерело поширюваної в суспільстві інформації, універсальнй засіб соціальної ко­мунікації.

Однією з ознак видання є наявність тиражу — певної кіль­кості примірників видання, що друкують. Тиражування харак­терне для всіх видів опублікованих документів. Особливість друкованого видання полягає в тому, що його тиражують, як правило, поліграфічним способом.

Друковане видання відрізняється від інших видів доку­ментів своєю конструкцією, специфікою оформлення і вико­нання. Типові конструктивні елементи видання, а також вимоги до його оформлення регламентовані спеціальними стандартами. Водночас конструкція кожного виду видання залежить від його

58

цільового і читацького призначення та характеру інформації і може конкретизуватися.

Видання є головним об'єктом діяльності книжкової справи — сукупності галузей культури і виробництва, пов'язаних зі створен­ням і виготовленням книги, її розповсюдженням, зберіганням, описанням і вивченням. Добір для поліграфічного відтворення і розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, їх про­фесійне оцінювання, підготовка до друку і випуск — функції видавничої справи. Множинне відтворення друкованих видань здійснює поліграфічна промисловість. їх розповсюдження і по­пуляризація є функцією книжкової торгівлі. Збирання, зберігання книг, їх суспільне використання здійснюють в рам­ках бібліотечної справи. Цілеспрямоване інформування читачів про твори друку та інші опубліковані документи — завдання бібліографії.

4.2. Класифікація і типологія видань

Класифікація є одним із методів теоретичного пізнання будь-якого об'єкта. У результаті класифікування одержують класифікацію або класифікаційну схему як перелік ознак, що були підставою поділу на види та перелік видів, на які поділя­ють вихідне поняття. Вибір підстави поділу залежить від мети, заради якої здійснюють класифікацію.

Видами можна назвати будь-який підрозділ класифікації, оскільки між сукупністю класифікованих явищ і певним підрозділом є родо-видові відношення. Ці підрозділи можна та­кож назвати класами, оскільки вони є результатом класифіку­вання.

Для пізнання документа теж потрібно його класифікувати, тобто визначити види документів та ознаки, за якими їх розрізняють. Є різні класифікації документів. Найвідоміші з них — семантичні класифікації, тобто класифікації, відпо­відно до яких поділ здійснюють за змістом (галузями знань, тематикою) документів.

Типологічну класифікацію видань здійснюють не за їх тематикою, а за типологічними ознаками: цільовим та читацьким призначенням, знаковою природою інформації, формою видання тощо.

Питання типологічної класифікації видань є дуже важли­вими, оскільки лише на підставі чітко сформульованих типо-

59

логічних характеристик можуть бути визначені основні, важ­ливі для видавців вимоги, критерії, що висувають до творів Друку.

Типологічне різноманіття видань, як і документа загалом, базується на сукупності ознак, головними з яких є цільове і чи­тацьке призначення, а також характер Інформації, що міститься у виданні. Вони є підставою для всебічної характе­ристики видання як виду документа. Як один із видів доку­ментів видання можна класифікувати також за іншими озна­ками документа: за матеріалом носія інформації, матеріальною конструкцією, знаковою природою інформації тощо.

Відповідно до ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення», видання розрізняють за такими озна­ками: цільове призначення, рівень аналітико синтетичної переробки інформації, інформаційні знаки, склад основного текс­ту, періодичність, структура, що дозволяє здійснити видову класифікацію видань. Результат типологічної класифікації видань називають також типологією видань.

За цільовим призначенням виокремлюють такі види ви­дань: офіційне, наукове, науково популярне, наукововиробни-че, виробничо-практичне, нормативне виробничо-практичне, виробничо-практичне видання для аматорів, навчальне, гро­мадсько-політичне, довідкове, видання для організації дозвіл­ля, рекламне, літературно-художнє.

Загалом, поділ видань за цільовим призначенням, пода­ний у ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення», не є однорідним, оскільки ці види виокрем­люють за різними ознаками. Одні враховують тип літера­турних творів, вміщених у виданні (наприклад, навчальні чи довідкові видання), другі — цільове призначення самого видання, разом з його читацьким призначенням (наприк­лад, виробничо-практичне видання^ для аматорів, видання для організації дозвілля), треті — зміст видання, широту його читацького призначення (громадсько-політичне ви­дання) та ін. Вимоги наукового класифікування тут не вит­римують, що передбачає необхідність подальших наукових розроблень.

За рівнем аналітико-синтетичної переробки інформації логічно розрізняти видання, що не мають аналітико-синте-тичного перероблення інформації та отримані на його

60

підставі. Однак у стандарті ДСТУ 3017-95 охарактеризовано пише останній різновид — під назвою «інформаційне видан­ня». Інформаційне видання — це видання систематизованих чи узагальнених відомостей відносно опублікованих даних и першоджерел, випущене друком організаціями, що здійс­нюють науково-інформаційну діяльність.

За інформаційними знаками (точніше — знаковою приро­дою інформації), тобто домінуючим у виданні способом фіксації повідомлень, увесь масив друкованих видань поділяють на чо-гири види: текстове, нотне, картографічне, образотворче, ко­жен з яких, у свою чергу, поділяють на різновиди.

За складом основного тексту (тобто за кількістю вміще­них творів) видання поділяють на два види: моновидання і по іівидання.

Моновидання — видання, в якому надруковано один твір. Як правило, таке видання є неперіодичним.

Полівидання — видання, що містить ряд творів. Одним з полівидань є збірник — видання, що його складають із само­стійних творів одного чи кількох авторів.

За періодичністю вирізняють неперіодичне і серіальне ви­дання. Серіальне, у свого чергу, поділяють на періодичне і про довжуване видання.

Поділ неперіодичних видань за структурою в ДСТУ ЗО 17-95 f неоднорідним, оскільки перелічені види не однопорядкові, тоб­то їх виокремлюють за різними ознаками. Логічнішим і доціль­нішим є поділ видань за такими ознаками, як особливості полі­графічного виконання; добору творів для видання і відповідною його структурою та видавничою підготовкою; наявністю зв'язків з іншими виданнями.

За особливостями поліграфічного виконання розрізня­ють однотомне та багатотомне видання. Однотомне видання (однотомник) — неперіодичне видання, випущене в одному томі. Багатотомне видання (багатотомник) — неперіодичне видання, що складається із двох чи більше нумерованих томів, є єдиним цілим за змістом та оформленням.

За особливостями добору творів для видання і відповід­ною його структурою та видавничою підготовкою розрізня­ють такі види видань: видання окремого твору, збірник, зібран­ня творів, вибрані твори.

Збірник — видання, що складається з самостійних творів одного чи кількох авторів.

61

До зібрання творів відносять однотомне чи багатотомне ви­дання, що містить всі чи значну частину творів одного чи кіль­кох авторів, що дає уявлення про його (їх) творчість загалом.

До вибраних творів відносять однотомне чи багатотомне видання, що містить частину найзначніших творів одного чи кількох авторів, дібраних за певною ознакою.

За наявністю зв'язків з іншими виданнями розрізняють окреме видання, серійне видання (частину серії), серію (сукуп­ність серійних видань).

Серія — видання, що містить сукупність томів, поєднаних спільністю задуму, тематики, цільовим чи читацьким призна­ченням, виходять в однотипному оформленні.

За матеріальною конструкцією (чи формою, побудовою видання: з окремих аркушів паперу чи із скріплених у блок чи скріплених іншим чином), відповідно до ДСТУ 3017-95, розрізняють такі види друкованих видань: книжкове, жур­нальне, аркушеве, карткове, комплектне видання, книжка-іграшка.

Книжкове -— це видання у формі блоку скріплених у корін­ці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату, в об­кладинці чи палітурці. Може бути як неперіодичним, так і про­довжуваним. Однак, не дивлячись на таке визначення ДСТУ 3017-95, варто наголосити, що доречнішою є назва «блочне видання» у оскільки це видання у формі блочного документа¹⁰.

Журнальне видання — це періодичне видання у вигляді скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу встанов­леного формату, видавничо пристосоване до специфіки журна­лу як видання, в обкладинці чи палітурці. З огляду на тавто-логічність¹¹ такої назви, на думку окремих вчених, було б достатньо терміна «журнал».

Аркушеве — це видання у вигляді одного чи кількох арку­шів друкованого матеріалу будь-якого формату без скріплен­ня. Різновидом цього виду видання^ є газетне видання (точ­ніше — газета), буклет і плакат.

Газета — це аркушеве періодичне видання у вигляді одно­го чи кількох аркушів друкованого матеріалу встановленого

^і0 Блок видання — це комплект скріплених у корінці друкованих аркушів чи зошитів, об'єднаних у заданій послідовності та підготовлених для брошуруваль­них і палітурних процесів.

¹¹ Тавтологічність (від «тавтологія») — поєднання чи повторення одних і тих самих або близьких за звучанням слів.

62

формату, видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання.

Буклет — видання у вигляді одного аркуша друкованого матеріалу, сфальцьованого будь-яким способом у два чи біль­ше згинів.

Плакат — видання у вигляді одного чи кількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, надруковане і одного чи з обох боків аркуша, призначене для експонування.

Карткове — видання у формі картки встановленого форма­ту, віддруковане на матеріалі підвищеної щільності. Карткове видання слід розглядати як окремий самостійний вид (поряд j блочним та аркушевим виданнями), оскільки воно має знач­ні зовнішні відмінності, пов'язані як з якістю матеріалу, так і з обмеженим форматом, стандартизованим для певних різно­видів карткових видань. Відповідно до ДСТУ 3017-95, одним .і таких різновидів є листівка (поштова картка) — карткове ви­дання, надруковане з одного чи з обох боків, а також комплек­ти друкованих карток для бібліотечних каталогів і картотек, на яких розповсюджують відомості про нові видання та статті л журналів і газет.

Комплектне видання — сукупність видань (образотворчих листівок або художніх репродукцій, невеликих брошур тощо), спільних за тематикою або читацьким призначенням, об'єдна­них у папку, футляр, обкладинку чи манжетку.

Книжка-іграшка — блочне чи аркушеве видання для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, що має оригінальну матеріально-конструктивну форму, слухові, оптичні чи рухомі елементи якої стимулюють ігрову діяльність дитини.

За обсягом, тобто за кількістю сторінок, а також паперу, витраченого на виготовлення одного примірника видання, друковані неперіодичні видання поділяють на три види: книга, брошура, аркушівка¹².

Книга — неперідичне блочне видання обсягом понад 48 сто­рінок.

Брошура — неперіодичне блочне видання обсягом від 5 до 48 сторінок.

Аркушівка — видання обсягом від 1 до 4 сторінок.

¹² Термін «листівка* затверджений у ДСТУ 3017-95 для позначення цього виду неперіодичного друкованого видання, на думку окремих вчених, є не найкращим, оскільки «листівку» можна розуміти як «поштову картку». Більш відповідним « термін «аркушівка», що колись використовувався українськими бібліографами.

63

"ЧНІїї

Фахівці розрізняють друковані видання й за іншими озна­ками, зокрема, за рівнем художньо-поліграфічного виконання, за способом друку та за форматом.

За рівнем художньо-поліграфічного виконання друковані видання поділяють на: 1) видання підвищеної якості (подарун­кові, ювілейні, сувенірні, факсимільні, експортні, особливо ре­тельно оформлені); 2) видання в поліпшеному оформленні; 3) ви­дання у звичайному та економному оформленні. Видання може бути ілюстрованим і неілюстрованим, із художньо-образними чи науково-пізнавальними ілюстраціями. Ілюстрації можуть скла­датися з малюнків, гравюр, фотографій, креслень, схем тощо.

За способом друку¹³ видання може бути надруковано плоским, високим, глибоким, офсетним, трафаретним способами друку.

Високий друк — це спосіб друку, за якого друкуючі елемен­ти розташовані вище пробільних елементів, тобто перенесення фарби на папір здійснюють із рельєфних (високих) компо­нентів друкарської форми, тоді як проміжні елементи, що роз­ташовані в нижній площині форми, не дають відбитків.

Плоский друк — це спосіб друку, за якого друкуючі та про­більні елементи розташовані на одному рівні (перші здатні вби­рати фарбу і відштовхувати вологу, а другі — утримувати воло­гу і відштовхувати фарбу).

Офсетний друк — це один з найпоширеніших видів плос­кого друку, за яким фарба з друкарської форми, в якій всі еле­менти розміщені на одній площині, під тиском передається спочатку на гумову (офсетну) поверхню, а з неї вже на папір.

Глибокий друк — це спосіб друку, при якому друкуючі еле­менти заглиблюють відносно пробільних: фарбу, яку наносять на проміжні елементи, раз у раз знищують з останніх раке­лем — спеціальним тупим ножем.

Трафаретний друк — це спосіб друку, за якого фарбу нано­сять на матеріал, що задруковується, через трафарет, тобто шляхом продавлювання фарби за допомогою ракеля.

З погляду особливостей поліграфічного виконання друко­ване видання може бути однокольоровим і багатокольоровим (зокрема дитяче). Різним є і шрифт текстового видання. Шрифт розрізняють за гарнітурою (рисунком), написанням (світлий, жирний, прямий, курсив тощо) і за кеглем (розмі­ром). Кегль шрифту визначають у «пунктах» (кг 6, 8, 10, 12

¹³ Спосіб друку — різновид поліграфічного процесу, що характеризується особ­ливостями формування барвистого зображення на друкарській формі та нанесення його на матеріал, що підлягає задруковуванню.

64

пунктів тощо). Пункт дорівнює 0,3759 мм. Певні кеглі мають і словесну назву: кг. 4 — діамант, кг. 5 — перл, кг. 6 — нонпа­рель і т. д. Великий шрифт використовують для дитячих ви­дань і підручників для молодших класів, дрібний — для довід­кових видань.

За форматом друковані видання поділяють на видання ве­ликих (від 84 х 108/8 до 84 х 90/16), середніх (від 70 х 100/16 до 70 х 108/32), малих форматів (від 70 х 90/32 до 70 х 102/64) і видання мініатюрні (від 70 х 90/64 до 60 х 84/102)¹⁴.