Тема 6. Серіальні видання 119

1. Загальна характеристика серіальних видань . .119

2. Газета 120

3. Журнал 123

4. Періодичний збірник 126

5. Бюлетень 127

6. Календар 129

7. Експрес-інформація 131

8. Продовжуваний збірник 131

Питання для самоперевірки 132

Тестові завдання 132

Модульна контрольна робота № 2 142

МОДУЛЬ 3. НЕГГЕКСТОВІ ТВОРИ І ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ ..144 Тема 7. ОБРАЗОТВОРЧІ ВИДАННЯ 145

7.1. Загальна характеристика образотворчих

видань 145

2. Плакат 148

3. Художня репродукція 150

4. Естамп 151

5. Художня листівка 151

6. Альбом 152

7. Прикладна графіка 154

Питання для самоперевірки 155

Тема 8. КАРТОГРАФІЧНІ ВИДАННЯ 156

8.1. Загальна характеристика картографічних

видань 156

5

8.2. Карта 159

8-3. Атлас, серія карт 165

4. Глобус 168

5. Картосховища та інші центри

накопичення картографічних джерел 169

Питання для самоперевірки 170

Тема 9. НОТНІ ВИДАННЯ 171

1. Загальна характеристика нотних видань 171

2. Класифікація нотних видань 173

Питання для самоперевірки 177

Тестові завдання 177

Модульна контрольна робота № 3 182

Тема 10. ДОКУМЕНТИ НА НЕТРАДИЦІЙНИХ

НОСІЯХ ІНФОРМАЦІЇ 183

1. Перфорований документ 183

2. Мікрографічний документ 188

3. Магнітний документ 193

4. Оптичний документ 195

5. Флеш-накопичувач 200

6. Голографічний документ 201

Питання для самоперевірки 206

Тема 11. КІНОФОТОФОНОДОКУМЕНТИ 207

1. Загальна характеристика кінофотофонодокументів 207

1. Фотодокумент , 208

2. Фонодокумент 212

11.4. Кінодокумент 214

Питання для самоперевірки 217

Тема 12. ЕЛЕКТРОННІ ДОКУМЕНТИ 218

1. Загальна характеристика електронних документів . . . ., 218

2. Класифікація електронних документів 220

3. Електронне видання як вид документа 223

12.4. Класифікація електронних видань 228

Питання для самоперевірки 234

Тестові завдання 234

Модульна контрольна робота № 4 240

Термінологічний словник 241

Орієнтовні питання до іспиту 266

Список використаних і рекомендованих джерел 269

6

ВСТУП

Наука про документ і документальну комунікацію суспіль-< і на сьогодні перебуває на стадії свого інтенсивного формуван-ііп. З цієї причини багато теоретичних питань мають дис­кусійний характер і передбачають подальше поглиблене розроблення.

Стосовно спеціального документознавства є певні відмін­ності у поглядах на його об'єкт, який подають або як сукупність усіх документів, або лише як неопубліковану документацію (управлінську, науково-технічну тощо). Застосовують різні підходи до класифікації об'єктів дослідження. Предмет доку­ментознавства, як правило, пов'язують зі створенням і функ­ціонуванням документів та їх системних утворень.

Відповідно до концепції підготовки фахівців із документо-міавства профільної кафедри Університету «Україна» об'єктом иивчення «Спеціального документознавства» як однієї з провід­них загально-професійних дисциплін є різні види доку ментів, що спеціально створюють для збереження та передавання соціальної семантичної інформації в просторі і часі.

Мета дисципліни «Спеціальне документознавство» — [■формувати у студентів систему знань про різноманітні види документів, що складають основу документальної комуні­кації, їхню сутність, особливості матеріальної та інформа­ційної складової, специфічні ознаки, що враховують під час їх створення, розповсюдження, зберігання та використання, л також про особливості їх функціонування в суспільстві.

Головні завдання дисципліни передбачають засвоєння спо­собів документування та характеристик документа, зокрема таких, як тематика, функціональні особливості, специфіка форми тощо.

«Спеціальне документознавство» має тісні зв'язки з такими дисциплінами, як «Документознавство», «Архівознавство», «Книгознавство», «Документна лінгвістика», «Соціальні ко­мунікації», «Діловодство», «Аналітико-синтетична переробка інформації», іншими дисциплінами документально-комуніка­ційного циклу, що мають спільний об'єкт дослідження (в деяких випадках), спільність проблематики, методів тощо.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

- способи документування;

11 II

• види документів;

• їх класифікаційні ознаки;

• сутність, особливості та специфічні ознаки окремих видів документів.

Студенти повинні вміти:

• визначати способи запису інформації;

• характеризувати види документів за певними класифі­ каційними ознаками;

• виявляти загальні та специфічні особливості різних видів документів;

- визначати сферу використання тих чи інших документів.

У посібнику детально охарактеризовано специфіку тексто­вих і нетекстових документів, опублікованих, неопублікованих документів і тих, що не публікують, первинних і вторинних, записаних на різних носіях інформації. Основні види видань та їх визначення, що є стандартизованими та обов'язковими до ви­користання, подано відповідно до державного стандарту ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни і визначення». Однак наукове розуміння цих термінів, їх тлумачення, що лишаються дискусійними з погляду книгознавства та документознавства, припускає критичні зауваження та їх подальший перегляд. То­му зміст посібника містить певні уточнення фахівців стосовно визначення окремих понять, їх сутності, а також самої кла­сифікації.

Навчальний посібник побудовано за модульною системою. Поділ матеріалів на окремі модулі здійснено згідно зі структу­рою дисципліни та доцільністю проведення проміжного підсумкового контролю.

Навчальний посібник підготовлено відповідно до вимог, що висуваються до такого виду праць в Університеті «Україна», та на основі опрацювання значної кількості друкованих та елект­ронних джерел, перелічених у списку використаних і рекомен­дованих джерел.

Автори вважають за недоцільне подання по тексту поси­лань на використані джерела з огляду на те, що навчальний посібник — це не наукова праця, і передбачає зручне засвоєння та сконцентровану увагу студентів на поданому фактичному матеріалі дисципліни. Тому у вступі окремо зазначено праці, що були використані під час написання посібника.

У процесі роботи над посібником були використані праці таких відомих українських документознавців, як доктора істо­ричних наук, професора С. Г. Кулешова, доктора педагогічних

ннук, професора Н. М. Кушнаренко, доктора історичних наук, професора Г, М. Швецової-Водки.

У темах, де висвітлено питання, пов'язані з друкованими ті дпннями, їх класифікацією за різними ознаками та іх харак-юристикою, використано також книгу «Типология изданий» ЇМ., 1990. — 231с).

Крім нормативно-правових та інших джерел, зазначених після кожної теми, були використані такі джерела зі «Списку им користаних та рекомендованих джерел»: у процесі розкриття і см и «Службові документи» — [77, 83, 85, 108]; «Депоновані нпукові документи» —[53, 101, 108, 122]; «Патентні докумен-іи» — [68, 95, 123, 124, 128]; «Поняття та класифікація мидань» — [67, 87, 88, 108, 114, 140, 141, 142, 155, 156]; »І Іеперіодичні видання» — [60, 70, 72, 87, 91, 93, 96, 99, 108, 120, 142, 150, 151, 155, 156]; «Серіальні видання» —[54, 108, ІЛ2, 134, 142, 156]; «Образотворчі видання» — [108, 142, 148, I>6J; «Картографічні виданя& — [64, 142, 156]; «Нотні вида­нії» — [108, 142, 156]; «Документи на нетрадиційних носіях інформації» — [74, 78, 90, 108, 118, 126, 149]; «Кінофотофоно-іокументи» — [108, 111, 112, 129]; «Електронні документи» — |.)Г), 58, 71, 73, 74, 84, 86, 103, 143,145,162].

У процесі підготовки термінологічного словника було вико­ристано такі джерела: [59, 89, 93, 94, 97, 139,144, 159, 162].

Значний внесок у підготовку навчального посібника іробила науковий редактор видання доктор історичних наук, професор кафедри бібліотекознавства і бібліографії Рівненсь­кого державного гуманітарного університету Галина Мико-шивна ІПвецова-Водка.

Т7ЇЇ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ КОРИСТУВАННЯ ПОСІБНИКОМ

Посібник призначено для студентів дистанційної форми навчання спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність». Його побудовано за логічною та добре зрозумілою модульною системою, що дозволяє легко й продуктивно засво­ювати теоретичний матеріал.

У модулі 1. «Неопубліковані документи і документи з особ­ливим способом публікування» визначено поняття та особли­вості тексту службових документів, подано їх класифікацію, реквізити та вимоги до оформлення, а також характеристику видів; охарактеризовано основні види депонованих наукових документів; розкрито зміст поняття латентного документа, сутність патентної системи в Україні, охарактеризовано від­повідні види документів.

Модуль 2. «Загальна характеристика видань. Текстові ви­дання» містить визначення поняття друкованого видання як виду документа та його характеристику, ознаки класифікуван­ня друкованих видань; класифікаційні ознаки текстових дру­кованих видань, характеристику їх різних видів; загальну характеристику видів неперіодичних, періодичних і продов­жуваних видань.

Модуль 3. «Нетекстові твори і друковані видання» містить кла­сифікацію та характеристику образотворчих видань за основ­ними ознаками; загальну характеристику картографічних ви­дань та їх видів; класифікацію та характеристику нотних документів, їхні особливості.-*.

У модулі 4. «Технотронні документи» подано визначення, загальну характеристику та види перфорованого, мікрографіч-ного, магнітного, оптичного та голографічного документів, їхні специфічні ознаки, особливості записування та відтворення інформації; загальну характеристику кінофотофонодоку-ментів, їхню класифікацію та основні види; загальну характе­ристику та класифікацію електронних документів та електрон­них видань.

Засвоєння дисципліни передбачає дотримання послідов­ності та ретельності у вивченні матеріалу, обов'язкову самопе-

10

ревірку. Під час цього студент як активний учасник навчаль­ного процесу набуває навичок самоорганізації, самостійного пошуку інформації, прийняття рішень тощо.

Одним із видів самостійної роботи, правильна організація икof дозволяє максимально індивідуалізувати навчання, шднищити ефективність навчального процесу загалом, є опра-цитання лекційного матеріалу, визначення головного у змісті лекції, засвоєння її основних моментів. Щоб зрозуміти і добре шсноїти навчальний матеріал, потрібно ретельно готуватися Чо кожної теми: систематично опрацьовувати матеріал попе­редньої лекції і, за потреби, рекомендовану літературу, повто­рювати вивчений раніше матеріал.

Доцільним при цьому є ведення конспекту, де стисло фіксу­ються теоретичні положення модульної теми, запитання, що і ні никають під час засвоєння матеріалу. Це дозволяє зосереди-і и увагу на основних, особливо складних моментах модуля, орієнтує студента на активне мислення й узагальнення одер-нпиіих знань.

Виходячи з принципів комплексного викладання дисцип­ліни, а також для узагальнення матеріалу до кожного модуля розроблені тести і модульна контрольна робота.

Викладач систематично контролює самостійну роботу сту-цонтів: перевіряє конспекти, тести, виконання модульних контрольних робіт, надає потрібну допомогу для активізації шівчальної діяльності студентів.

Посібник містить термінологічний словник, опрацювання и кого разом із лекційним матеріалом сприятиме кращому за­гноєнню тем.

Необхідними умовами допуску студентів до іспиту є вико-ішння усіх модульних контрольних робіт, в яких треба якнай­повніше розкрити зміст кожного теоретичного питання, вико­нати усі наведені завдання і дати відповіді на тести з курсу. Варто звернути увагу, що, відповідаючи на тести, слід обирати найбільш повну відповідь згідно зі змістом даного навчального посібника.

На підсумковому контролі — іспиті — студент повинен про­демонструвати знання основних положень дисципліни та падіння самостійно вирішувати поставлені завдання.

Рівень вивчення дисципліни виражається в балах за мо-дульно-рейтинговою системою контролю знань студентів. Максимальна кількість балів із дисципліни — 100.

11

90-100 балів (оцінка — «відмінно»). Студент повинен чітко і вільно володіти термінологією, логічно, вмотивовано викону­вати теоретичні завдання, вміти виокремлювати основне в ма­теріалі, грамотно і послідовно виконувати практичні завдання. Модульні контрольні роботи мають бути виконані охайно, без суттєвих помилок. Допускають одну неточність у кожному зав­данні, що істотно не впливає на якість виконання в цілому.

75-89 балів (оцінка — «добре»}. Студент має чітко і вільно володіти термінологією, грамотно і послідовно виконувати практичні завдання. Модульна контрольна робота повинна бу­ти виконана охайно, проте можливі одна-дві помилки, що сут­тєво не впливають на виконання завдань у цілому.

60-74 бали (оцінка — «задовільно»). Студент не завжди чітко володіє термінологією, плутає поняття, не зовсім пра­вильно виконує практичні завдання, або подає модульну конт­рольну роботу не в повному обсязі (за умови відсутності одного-двох завдань з усіх модулів). Допускає три і більше помилок і неточностей.

1-59 балів (оцінка — «незадовільно»). Студент виконав зав­дання не в повному обсязі. Допускає грубі помилки в роботі, не володіє спеціальною термінологією. Відповіді оцінено як неза­довільні, з помилками, або ж модульну контрольну роботу по­дано не в повному обсязі (за умови відсутності 30% завдань з усіх модулів).

12