II. Виконати практичні завдання:

1. На основі порівняльного аналізу визначити конструк­ тивні особливості таких видів наукових видань:

• монографія;

• автореферат дисертації;

• препринт;

• тези доповідей;

• матеріали конференції;

• збірник наукових праць;

• зібрання творів вченого.

2. Визначити та здійснити аналіз таких характеристик ви­ дань:

• цільове та читацьке призначення видання;

• особливості основного тексту науково-популярного видання;

• склад і характер конструктивних елементів навчального видання;

142

- особливості довідкового апарату наукового видання.

3. Проаналізувати структуру, видавниче оформлення та довід­ ковий апарат неперіодичного видання (за вибором студента).

4. Визначити структуру та реквізити журналу (за вибором студента).

5. Дати порівняльну характеристику періодичних і продов­ жуваних видань.

6. Скласти схему класифікації друкованих видань за різни­ ми ознаками.

143

МОДУЛЬ 3. HETEKCTOBI ТВОРИ

І ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ

Існує традиція всі документи, основу яких складає не сло­весний текст, а інші способи фіксування інформації, називати «нетекстовими», незважаючи на те, що певна частина цих до­кументів, як правило, має словесний виклад. Прийнято визна­чати вид документа за тими знаками, що переважають, або є головними для даного документа, не враховуючи наявність інших.

За належністю знаків запису до певних знакових систем, а також за характером мовної знакової системи, в якій втілено інформацію, серед нетекстовых документів розріз­няють зображувальні, картографічні, нотні.

Зображувальний документ визначається в ДСТУ 2732:2004 таким чином: «Документ, зміст якого зафіксовано у вигляді точного, зменшеного, збільшеного або формалізованого відоб­раження зовнішніх характеристик реального чи уявного об'єк­та за допомогою малювання, креслення, графіки, фотографії, кінематографії, відеозапису». Використовують також інші, си-нонімичні назви даного виду документа: зображальний або об­разотворчий.

Картографічний документ — це умовне зображення по­верхні Землі або інших астрономічних об'єктів у спеціальній знаковій системі. Картографічні документи створюються «мо­вою» картографії, яка передбачає певні умови виконання зоб­раження і відповідні позначення.

Нотний документ — це запис музики графічними умовни­ми знаками (нотами), у відповідній знаковій (мовній) системі.

За каналом сприйняття інформації людиною нетекстові документи є візуальними (розрахованими на сприйняття ін­формації зором).

Перелічені властивості є спільними для рукописних (ру­котворних) чи друкованих нетекстових документів. Нетекс­тові документи, створені способом друку, називають нетексто­вими творами друку. Нетекстові твори друку, відтворені у виданнях, створюють нетекстові видання. Вони мають певні відмінності залежно від виду документів, що складають основу видання.

144

Тема 7. Образотворчі видання

7.1. Загальна характеристика образотворчих видань

Образотворчі документи виокремлюють за характером зна­кових засобів фіксації та передання інформації. За цією озна­кою їх відносять до класу іконічних — документів, що містять переважно зображення творів живопису чи фотографії.

Образотворчий документ містить інформацію, виражену за допомогою зображення певного об'єкта (одного чи кількох), тобто відображає дійсність в наочних образах, що їх сприймає зір, і які, як правило, точно відтворюють реальність. Завдяки методам узагальнення, типізації, уяві художника, образо­творчі документи здатні естетично розкривати події, пережи­вання, стосунки людей, утілювати суспільні ідеї.

Зображувальний матеріал містить на кілька порядків більше інформації, ніж текст, що займає той самий простір на сторінці, і набагато ефективніше впливає на почуття людини. Швидкість сприйняття зображувальної інформації також на багато разів вища, ніж швидкість сприйняття тексту. Це пов'язано з особли­востями візуального сприйняття інформації людиною. Зорові образи у формі графічних об'єктів сприймаються повністю і без­посередньо заносяться в довготривалу пам'ять, без проміжного перетворення в поняття, як це відбувається з текстом.

Створення типології образотворчих видань перебуває в ста­дії розроблення. В українському стандарті ДСТУ 3017-95 «Ви­дання. Основні види. Терміни та визначення» образотворче видання визначається як «видання живописних, графічних, скульптурних творів мистецтва, спеціальних чи художніх фотографій та інших графічних робіт, креслень, діаграм, схем тощо». Така дефініція занадто розгорнута, вона лише перера­ховує об'єкти, що відображаються в образотворчих виданнях, а не розкриває сутності явища. Крім того, вона неточна, тому що в образотворчих виданнях публікуються, в основному, не самі твори мистецтва та інші оригінальні образотворчі доку­менти, а їх відображення у творах друку.

У російському стандарті ГОСТ 7.60-2003 «Издания. Основ­ные виды. Термины и определения» образотворче видання («изоиздание») визначають як «видання, більшу частину обся­гу якого посідає зображення», з приміткою: «Під зображенням

145

розуміється відтворення живописного, графічного, скульптур­ного твору, спеціальної чи художньої фотографії та графічних робіт». Така дефініція здається більш придатною, але вирі­шальним чинником для визначення типологічних характерис­тик образотворчих видань є не обсяг, що його займає у виданні зображення, а його домінуюча функція.

Основними ознаками, за якими класифікують образотворчі видання, є: спосіб зображення об'єкта, матеріальна конструк­ція, особливості виготовлення друкарської форми та цільове призначення.

За способом зображення об'єкта розрізняють фотовидан-ня, альбоми та атласи креслень (науково-технічні, архітек­турні) і видання художньо-образного характеру.

За матеріальною конструкцією розрізняють блочні, арку­шеві і карткові образотворчі видання.

До блочних належать:

• альбоми з мистецтва, що містять репродукції творів жи­ вопису, графіки, скульптури, архітектури, прикладного і на­ родного мистецтва чи оригінальні авторські форми (гравюри, офорти, літографії, монотипії²³ тощо);

• фотоальбоми: документальні, історичні, портретно-біо­ графічні, пам'ятні, з кіно- і театрального мистецтва та оригі­ нальні видові, репортажні, публіцистичні;

• науково-технічні альбоми: медичні, природничо-наукові, робочих креслень тощо;

• видання неальбомного типу з образотворчого мистецтва, що містять значний обсяг ілюстрацій.

До аркушевих образотворчих видань належать плакати, афіші, репродукції, естампи. Карткову форму мають листів­ки, календарики, календарні стінки.

За особливостями виготовлення друкарської форми розріз­няють естампи, форму для друку яких виготовляє сам худож­ник (станкова друкарська форма), і репродуковані образотвор­чі видання, форму для яких виготовляють поліграфічним методом.

До образотворчих видань належать всі види друкарської прикладної графіки (етикетки, торгові марки, табель-кален-дарі, видавничі знаки тощо).

За цільовим призначенням образотворчі видання поділяють на нормативно-інструктивні, наукові, виробничо-практичні, на­вчальні, громадсько-політичні, науково-популярні та рекламні.

²³ Монотипія — у поліграфії — спосіб ручного виготовлення друкарської форми, коли на матеріал наносять багатофарбовий рисунок, з якого можна отримати лише один відбиток.

146

Нормативно-інструктивні образотворчі видання ознайом­люють з нормативно-правовими документами, що діють у різ­них сферах людської діяльності. До них відносять плакати і наочні посібники, що містять відомості про норми, стандар­ти, правила, які регламентують практичну діяльність.

Наукові образотворчі видання — це альбомні видання з мистецтва, комплектні видання оригінальної графіки, атла­си для науково-дослідницьких цілей. Вони містять узагальню-вальні матеріали, що характеризують рівень розвитку науки та мистецтва.

Виробничі (практичні) образотворчі видання — це плакати і наочні посібники, призначення яких — інформування про найраціональніші форми роботи в різних сферах суспільної діяльності, пропагування безпеки й охорони праці.

Навчальні образотворчі видання виконують освітню і ви­ховну функції в різних системах і на різних рівнях навчання. Це плакати і наочні посібники для дошкільної, початкової, середньої спеціальної, професійно-технічної та вищої освіти.

Громадсько-політичними образотворчими виданнями є пла­кати, наочні посібники, образотворчі листівки, художні репро­дукції громадсько-політичного характеру.

Науково-популярні образотворчі видання — це основна ма­са художніх репродукцій, естампів, образотворчих листівок та альбомів.

Рекламні образотворчі видання — це плакати, буклети, альбоми, афіші, призначення яких — привернути увагу спо­живача (покупця, глядача) до нових видів товарів і послуг, різних видовищних і культурно-масових заходів.

Образотворчі видання друкують всіма способами друку (ви­сокий, офсетний, глибокий) з використанням одніеї-двох фарб (у виданнях вищого класу до чотирьох — шести фарб) із засто­суванням відтискання, торшонування²⁴, — припресування плівки та інших способів підвищення якості видань.

У бібліотеці образотворчі видання створюють фонд образо­творчих видань, який є частиною бібліотечних фондів і представ­лений естампами, художніми репродукціями, образотворчими плакатами, листівками та альбомами творів образотворчого мистецтва, гравюрами, фотознімками тощо.

²⁴ Торшонування — 1) нанесення безфарбовим (конгревним, рельєфним) тис­ненням на поверхню паперу чи картону рельєфних рисунків для надання ма­теріалу певної фактури (імітування шкіри, тканини тощо); 2) нанесення інстру­ментом невеликих заглиблень на поверхню обрізу книги, що є засобом своєрідного оформлення видань.

147

7.2. Плакат

Плакат (латин.placatum — оголошення, афіша) — аркушеве образотворче видання, що містить малюнок, фотографію, мон­таж або яке-небудь спеціальне зображення з невеликим текстом пояснення. Випускають у формі одного чи кількох аркушів дру­кованого матеріалу встановленого формату, віддрукованих з од­ного чи обох боків аркуша, призначають для експонування.

Плакат є різновидом графіки, твором мистецтва, лаконіч­ним, помітним (кольоровим) зображенням з коротким текс­том, на великому аркуші паперу. Сучасний плакат є зазвичай поліграфічним чи комп'ютерним відтворенням створеного ху­дожником оригіналу. Особливий вид плаката — фотоплакат, створений фотографічним способом. Він містить фотомонтаж, побудований винятково на фотографічному матеріалі. Ком­бінований плакат використовує фотографію, малюнок, друко­вані видання і весь підручний ілюстративний матеріал.

За цільовим призначенням плакати поділяються на такі різновиди:

• громадсько-політичні (висвітлюють найважливіші події політичного, економічного, культурного життя країни);

• нормативно-інструктивні, до яких належать: а) плака­ ти, що містять роз'яснення стандартів, технічних умов, норма­ тивів; б) плакати з охорони праці і техніки безпеки;

• виробничо-практичні (популяризують прогресивні ме­ тоди роботи в різних галузях промисловості, сільського госпо­ дарства, охорони здоров'я, освіти, культури);

• науково-популярні (присвячені історії, філософії, еконо­ міці, призначені для лекційної роботи, на допомогу бібліотеч­ ним, музейним працівникам тощо);

• навчальні (виконують функції навчально-наочних посіб­ ників на всіх рівнях навчання);

• рекламні (плакати торговельні та рекламні плакати з мистецтва: оголошення про виставки, присвячені майстрам живопису, архітектури, декоративно-прикладного і народного мистецтва, плакати з музики, естради, цирку, театрального і кіномистецтва). Різновидом рекламного образотворчого ви­ дання є афіша — рекламне чи довідкове аркушеве видання, що повідомляє про певний культурний захід і призначене для розклеювання.

За знаковою природою інформації плакати поділяють на об­разотворчі (складаються з напису і зображення) і текстові (містять лише художньо виконаний текст).

148

За технікою відтворення фотоплакати бувають:

• друковані — видані масовим тиражем за допомогою літо­ графічних чи офсетних машин;

• трафаретно-шовкографські — тиражовані ручним спо­ собом за допомогою трафаретів із картону чи матриць на шов­ ковій або нейлоновій сітці;

• мальовані від руки — в одному чи кількох примірниках;

• світлові — статичні чи динамічні, що поєднують світло з зображенням, або тільки шрифтові з використанням кольо­ рового тону і аргону²⁵ чи звичайних електричних ламп;

• об'ємні — складні за конструкцією побудови, поширені в торговельній рекламі.

За засобами виконання оригіналу художником (графіч­ним чи живописним) плакати бувають площинними, об'ємно-просторовими чи комбінованими, одноколірними чи бага­токолірнії ми.

Оригінали плакатів можуть бути виконані різними матеріа­лами: вугіллям, олівцем, гуашшю, аквареллю, темперою, мас­лом — на папері, картоні, фанері, полотні тощо.

Конструкція плакатів є різною. Всі перераховані різновиди плакатів випускають різними форматами. Найпоширенішим є формат 60 X 90 і похідні від нього.

Основна маса плакатів складається з одноаркушевих ви­дань, проте частину громадсько-політичних і рекламних пла­катів друкують на трьох аркушах зі склеюванням і без склею­вання, рідше — на п'яти і шести аркушах зі склеюванням.

Плакати випускають: як окремі видання; як випуск серій­ного видання із зазначенням приналежності до тієї чи іншої серії; як комплектне видання — добірка плакатів, поєднаних загальною темою і скріплених в одну видавничу обкладинку (манжетку) чи папку із загальними вихідними відомостями. Серійні видання є характерними для виробничих (практич­них) образотворчих плакатів; комплектами випускають майже всі їх різновиди.

Оформлюють плакат за встановленими правилами. Ім'я ху­дожника, автора тексту чи укладача наводять на лівому боці нижнього поля; заголовок художнього плаката разом із зображен­ням — на образотворчій частині аркуша; заголовок текстового

* ° Аргон — газ, який застосовують у процесах, що вимагають інертної атмосфе­ри, для заповнення електричних ламп та газорозрядних трубок (синьо-блакитне свічення).

149

плаката і наочного посібника — в заголовній частині перед текстом.

Підзаголовочні дані містять: вид видання, читацьке при­значення та інші дані, що розкривають заголовок. їх розміщу­ють після заголовка. Імена редактора чи відповідального за ви­пуск, художнього і технічного редакторів вказують на лівому боці нижнього поля аркуша.

Вихідні дані наводять у середині нижнього поля аркуша. Надзаголовочні дані розміщують у текстовій частині плаката. Якщо назву організації, від імені якої випускають видання, неможливо помістити в текстовій частині, то відомості про неї друкують на лівому боці нижнього поля аркуша.

Випускні дані містять: дату підписання до друку; реєстра­ційний номер; формат паперу і частку аркуша; сорт і номер па­перу; спосіб друку; обсяг видання в умовних друкованих арку­шах; тираж; номер замовлення поліграфічного підприємства; ціну окремого плаката; назву і поштову адресу поліграфічного підприємства.