Тема 6. Серіальні видання

6.1. Загальна характеристика серіальних видання

Серіальне видання — таке, що виходить протягом часу, тривалість якого заздалегідь не визначена, як правило, нуме­рованими чи датованими випусками (томами) з постійною спільною назвою. Серіальне видання планують як нескінчен­не, необмежене в часі видання. Його окремі випуски мають суцільну нумерацію, не повторюються за змістом. Випуск серіального видання може припинитися під впливом різних обставин, проте в момент свого початку його планують як без­перервне. Для серіальних видань характерна ще одна ознака: їх можуть випускати один чи кілька колективів (наукових, творчих, просвітницьких, громадських). Назви цих колек­тивів обов'язково вказують у вихідних відомостях.

Серіальні видання за ознакою регулярності виходу у світ поділяють на періодичні і продовжувані.

Періодичне видання — серіальне видання, що виходить че­рез певні проміжки часу постійним для кожного року числом номерів (випусків), які не повторюються за змістом, однотипно оформленими нумерованими і/чи датованими випусками, що мають однакову назву. В періодичних виданнях часовий інтер­вал обов'язково вказують у вихідних відомостях. Це найпоши­реніший вид серіального видання. Воно характеризується пев­ними ознаками: актуальність тематики, різнохарактерність змісту, оперативність і регулярність виходу у світ, відповід­ність заголовка характеру видання, що не змінюється протя­гом тривалого часу, наявність однієї чи кількох організацій, органом якої (яких) є видання. Періодичне видання є одним з основних засобів у системі масової комунікації.

119

Продовжуване видання виходить через невизначені про­міжки часу, в міру накопичення матеріалу, однотипно оформ­леними нумерованими і/чи датованими випусками, що мають загальний заголовок і не повторюються за змістом.

Крім періодичних і продовжуваних видань, серіальне ви­дання може бути і неперіодичним. Це — неперіодична серія, се­ріальне видання, що складається із сукупності томів, об'єдна­них спільним задумом, тематикою, цільовим та читацьким призначенням, що виходять в однотипному оформленні. Непе­ріодичні видання утворюють відкриту серію, якщо тривалість її виходу і кількість випусків наперед не встановлена. Закри­та серія, або «бібліотека» — це неперіодичне серіальне видан­ня, вихід якого обмежений певним часом і кількістю видань (наприклад, «Бібліотечна серія», «Шкільна серія»). Іноді серію поділяють на частини — підсерії, що мають вужче цільо­ве і читацьке призначення, певну тематику, а також власний, відмінний від серійного, заголовок.

Серія може бути як неперіодичною, так і періодичною чи продовжуваною. Періодична чи продовжувана серія складаєть­ся з нумерованих або датованих випусків, що виходять із виз­наченою періодичністю або без неї.

Класифікація періодичних і продовжуваних видань оста­точно не розроблена.

За частотою виходу у світ періодичні видання можуть бу­ти щоденними, щотижневими, щомісячними, щокварталь­ними, щорічними.

За місцем випуску і сферою розповсюдження розрізняють міс­цеві (в межах однієї області, міста, одного чи кількох районів, підприємства, установи, господарства чи навчального закладу), регіональні (Автономної Республіки Крим), загальнодержавні (національні) та ті, що розповсюджуються за кордоном.

У бібліотеках періодичні видання становлять самостійний підфонд — частину бібліотечного фонду, що складається з га­зет, журналів, бюлетенів і т. д.

Виокремлюють п'ять основних видів періодичних видань: газета, журнал, періодичний збірник, бюлетень, календар, експр ес-інфор мація.

6,2. Газета

Газета — періодичне видання, що виходить через короткі проміжки часу, містить офіційні матеріали, оперативні повідомлення і статті з актуальних громадсько-політичних,

120

наукових, виробничих та інших питань, а також літературно-художні твори і рекламу.

Друковане газетне видання є аркушевим виданням, що його випускають у формі одного чи кількох аркушів друкова­ного матеріалу встановленого формату, видавничо пристосова­не до специфіки даного періодичного видання. В окремих випадках застосовують скріплення аркушів друкованого мате­ріалу, тоді видання називається газетно-журнальним.

Газета — носій, переважно, текстової інформації, характер якої значною мірою відрізняє газету від інших видань. Істот­ний вплив на неї здійснює динамізм процесів громадського життя. Предметом газетної інформації є поточні події і факти. Вона забезпечує безперервність інформування про те, що відбу­вається. Газеті властива так звана подієва інформація, що містить новини. В газеті друкують так звані масово-інформа­ційні жанри повідомлень (репортажі, хроніки, інтерв'ю, заміт­ки, прес-релізи, заяви, кореспонденції тощо), а також аналітич­ні: статті, огляди, рецензії, нариси, памфлети, фейлетони, коментарі; читацькі листи і т. п. Від інших періодичних ви­дань газета відрізняється також великим форматом, обсягом і частішим виходом у світ. Обсяг газети складає від 2 до 100 і більше смуг (сторінок).

Газета виходить через певні проміжки часу (щодня, кілька разів на тиждень, раз на тиждень і т. п.). Проте її можуть випус­кати протягом короткого часу, обмеженого певним заходом (кон­ференцією, фестивалем і т. п.). Газета може мати додаток (один чи кілька). Вона має постійне для кожного року число номерів — за змістом однотипно оформлених нумерованих і/чи датованих випусків, що не повторюються, мають однаковий заголовок.

Особливе значення для газети як виду видання мають такі ознаки, як час і місце випуску, перевалена сфера розповсю­дження, цільове призначення.

За часом випуску газети поділяють па. ранкові і вечірні; за періодичністю — на щоденні (ранкові/вечірні) («Вечірній Київ»), недільні, щотижневі («Культура і життя») і щомісячні («Книжковий кур'єр»).

За місцем видання і домінуючою сферою розповсюджен­ня газети поділяють на центральні чи загальнонаціональні (всеукраїнські) («Голос України», «Урядовий кур'єр»), регіо­нальні, що виходять і поширюються на території Автономної Республіки Крим («Голос Криму») і місцеві (обласні, міські, районні). До місцевих газет належать і так звані корпоративні

121

багатотиражні газети, що видають і поширюють у межах підприємства, установи, навчального закладу і т. д. Зарубіжні газети — ті, що видають за кордоном.

Цільове призначення є головною ознакою при формуванні різних типів газетних видань. Воно характеризує специфічну су­купність цілей, які здійснює орган друку того чи іншого типу, ви­користовуючи певні інформаціино-популяризаціині засоби і дося­гаючи при цьому певного результату, за яким і розрізняють газети. Цільове призначення газети зумовлено, перш за все, певни­ми потребами суспільства і його членів, різних суспільних груп, організацій політичної системи, задоволення яких забезпечується реальною участю в процесах формування і реалізації політики.

За цільовим та читацьким призначенням виокремлю­ють такі види газет: загальнополітична, спеціалізована і спе­ціальний випуск.

Загальнополітична газета розрахована на масового читача, вона систематично освітлює питання внутрішньої та зовнішньої політики країни, а також міжнародне життя («Голос України»).

Спеціалізована газета систематично освітлює окремі проб­леми суспільного життя, науки, техніки, культури й інших сфер діяльності та адресована певним категоріям читачів («Спортивна газета», «Українська музична газета» та ін.). У кожної спеціалізованої газети — своя аудиторія певного масштабу (залежно від тиражу), професійного і соціально-де­мографічного профілю. За читацькою адресою спеціалізовані газети поділяють на: професійну газету, адресовану фахівцям різної кваліфікації, профспілкову, партійну та інші газети. За тематичною спрямованістю, цільовим і читацьким призначен­ням спеціалізовані газети розрізняють: з питань культури, літератури і мистецтва, релігійні, рекламні, для організації дозвілля, для дітей і юнацтва («Культура і життя», «Книжко­вий кур'єр», «Літературна Україна» та ін.).

Спеціальний газетний випуск — газетне видання, підго­товлене виїзною чи громадською редакцією основної газети для оперативного доведення необхідної інформації до читача; він має поточний і валовий номер, рік, дату видання, і вихо­дить протягом обмеженого терміну.

За видавцем (фундатором) виокремлюють газети держав­них, партійних, профспілкових, кооперативних, комерційних організацій, творчих спілок, товариств і т. п.

За матеріальною конструкцією газета — це не лише окре­мий її номер, одиничний випуск, а й комплект — група номерів,

122

що вийшли за який-небудь період: місяць, квартал або рік. У комплекті відображається обличчя газети — складний комп­лекс особливостей її змісту і форми — тематики публікацій, ви­користання різних масово-інформаційних і публіцистичних жанрів, стилю, верстки й оформлення, форм передавання інформації тощо.

Оформлення газети, мета якого полягає в привабливому, легкому донесенні до читача змісту газети, — це художньо-технічний процес, що містить добір і застосування шрифтів, ілюстрацій, способів розташування матеріалів (верстка), вико­ристання колірних і розмірних контрастів.

Кожен номер газети складається з певних постійних еле­ментів. До них належать: заголовок газети, сторінки номера (во­ни складаються з колонок), текстові матеріали, їх заголовки, ілюстрації. Для розділення ілюстрацій і текстової інформації використовують розділові засоби — лінійки, пропуски і т. д.

На вигляд газети істотно впливає її формат, обсяг, кіль­кість колонок у смузі. Формат газети визначається розміром паперу, на якому її друкують. Для газет з великими тиражами, що друкують на ротаційних машинах, використовують польо­вий (рулонний) папір. Для газет з невеликими тиражами (в кілька тисяч примірників), що друкують на друкарських машинах способом плоского друку, використовують аркуше­вий (флатовий) папір. Загальноприйняті газетні формати: А2 (420 х 594 мм), A3 (297 X 420 мм), А4 (210 X 297 мм). Обсяг су­часної газети становить переважно від 4 до б сторінок (смуг). Частина багатотиражних газет виходить на двох сторінках. У щотижневих газетах — 16-24 чи більше сторінок.

Велике значення в газеті мають ілюстрації (документальні й художні, фотосюжети, малюнки, схеми тощо). Графічна індивідуальність газети залежить від особливостей оформлен­ня текстів і заголовків, способу верстки, від рівня поліграфії та майстерності виконавців.

Розповсюджуються газети за передплатою і через роздріб­ний продаж.

6.3. Журнал

Журнал — періодичне серіальне видання, що містить статті чи реферати з різних громадсько-політичних, наукових, ви­робничих та інших питань, а також літературно-художні тво­ри; що має постійну рубрикацію і офіційно затверджене як да­ний вид видання.

123

Журнальне видання випускають у формі блоку скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу встановленого фор­мату, видавничо пристосованого до специфіки даного періо­дичного видання, в обкладинці чи палітурці.

Журнал як джерело інформації має свою специфіку: не­скінченність і регулярність його випуску, певну періодичність, наявність матеріалів у вигляді статей, тематичну спрямова­ність змісту, обов'язковість затвердження в установленому по­рядку, особливе поліграфічне оформлення і т. п.

Журнал має постійну редакційну колегію, яка за узгоджен­ням з директивними органами встановлює програму видання, його чіткий тематичний напрям, цільове призначення. Струк­туру журналу визначають рубриковані відділи (розділи) і різ­норідні (за жанром, обсягом тощо) матеріали. Випуски журна­лу нумерують протягом року.

Інформація, що міститься у журналі, є менш оперативною, ніж у газеті, однак й різноманітнішою: вона може бути первин­ною — статті, нариси, художні твори тощо, і вторинною — огля­ди, реферати і т. д.; оригінальною і перекладною. Наявність і ха­рактер ілюстративних матеріалів визначається видом журналу.

Кожен журнал має свою читацьку адресу, яка залежить від сфери діяльності читача, його професії, загального культурно­го рівня та інтересів. Читацька адреса журналу зумовлює мову видання, характер його матеріалів, призначених читачам пев­ного віку, роду занять, а також читачам специфічних груп на­селення (наприклад, із фізичними вадами).

Як і газети, журнали розповсюджують за передплатою і че­рез роздрібний продаж. Деякі журнали можуть мати додатки, що виходять з певною періодичністю, під самостійним заголов­ком, з нумерацією в межах року видання (додаток до журналу може бути й неперіодичним виданням).

Внутрішньовидова класифікація журналів основана на чи­ тацькій адресі та цільовому призначенні видання і багато в чо­ му є умовною. •

За читацькою адресою виокремлюють журнали, призначе- | ні для читачів-фахівців і для читачів-неспеціалістів — ма- | сового читача та окремих його груп. До професійних журналів документалістів належать «Бібліотечний вісник», «Друкарство», «Вісник Книжкової палати» та інші. Для читачів-неспеціаліс- . тів — «36І6», «Життя без хвороб», «Акмеологія», «Акціонер» та І ін. Крім того, видають журнали, розраховані на дітей.

124

За цільовим призначенням розрізняють такі види жур­налів: громадсько-політичний, науковий, виробничо-прак­тичний, науково-популярний, популярний, літературно-художній, критико-бібліографічний і реферативний.

Під громадсько-політичним розуміють журнал, що міс­тить статті і матеріали актуальної громадсько-політичної тематики для широкого кола читачів. Залежно від читацької адреси він може бути призначений для молоді, жінок, фахівців у різних сферах діяльності. За змістом цей вид журналу може містити матеріали універсального чи галузевого характеру, сатиричні й гумористичні твори.

До наукового відносять журнал, призначений науковцям, що містить статті та матеріали про теоретичні дослідження, а також прикладного характеру. Залежно від цільового приз­начення наукові журнали поділяють на науково-теоретичні, науково-практичні і науково-методичні. Видають наукові журнали, як правило, академії наук, університети, наукові то­вариства, окремі міністерства. Ілюстративні матеріали в них зазвичай відсутні чи подані як схеми, графіки, таблиці («Вісник Академії правових наук України», «Інформатизація та нові технології», «Економічна кібернетика» та інші).

Виробничо-практичний — це журнал, що містить статті та матеріали з технології, техніки, економіки, організації ви­робництва чи практичної діяльності, методичні розробки та ін. Призначений працівникам певної сфери діяльності. Структур­но такий журнал вирізняється невеликим обсягом публікацій та їх вільним викладенням, незалежно від типу, стилю, теми. В його виданні беруть участь не лише галузеві міністерства і відомства, а й установи, що до них належать.

Науково-популярний — це журнал, що містить статті та ма­теріали про основи наук, про теоретичні і/чи експериментальні дослідження в галузі науки, культури і практичної діяльності, призначений для поширення знань і самоосвіти. До цього різно­виду належать і журнали для дітей. Цільове призначення на­уково-популярних журналів — формування наукового світог­ляду читача, розширення його кругозору, популяризація досягнень науки і техніки. Ілюструють такі видання фотогра­фіями і малюнками; разом із статтями різної тематики містять практичну інформацію, розважальні матеріали, літературно-художні твори. Виданням науково-популярних журналів зай­маються різні державні та громадські організації, добровільні товариства тощо.

125

Популярний — журнал, що містить статті та матеріали з питань культури, спорту, побуту тощо, призначений широ­кому колу читачів. Структуру і специфіку публікацій визначає конкретна тематика журналу. Наприклад, журнали мод містять велику кількість фотографій, малюнків, креслень, викрійок; широко ілюстровані журнали з питань мистецтва публікують короткі статті про окремих артистів, театральні колективи, ре­цензії на спектаклі, інтерв'ю, розважальні матеріали. Попу­лярні ілюстровані журнали подають матеріал у формі, що лег­ко сприймається і запам'ятовується читачем.

Літературно-художній — це журнал, що містить твори художньої літератури, а також публіцистичні статті і критичні матеріали. Твори художньої літератури займають тут основну частину («Вітчизна», «Дивосвіт»).

Критико-бібліографічний — це журнал, що об'єднує бібліо­графічні повідомлення критичного характеру. Такий журнал не має форми списку чи покажчика літератури, він містить окремі критико-бібліографічні статті та рецензії, огляди і списки (наприклад, «Книжник-revu»).

Реферативний журнал — періодичне реферативне видан­ня, офіційно затверджене як журнал (наприклад, «Рефератив­ный журнал: Информатика»). У реферативному журналі ос­новний текст складається з бібліографічних записів, що містять реферати (див. підрозділ 5.14).

За матеріальною конструкцією друкований журнал — це блочне видання. Типовими для журналів є великі формати, двоколонна смуга, невеликі поля, набір шрифтом одного кегля і малюнка, рухливі колонтитули. Велика частина журналів — це ілюстровані видання. Титульний аркуш є необов'язковим для журналу елементом. У деяких журналах він відсутній, в інших — на титулах, крім вихідних відомостей, розташову­ють зміст. Журнали, як правило, мають обкладинку, що при­пускає різноманітне оформлення, однак з обов'язковим відтво­ренням вихідних відомостей.