Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

Платники збору

Платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за

переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної

валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних

грошових лотерей).

Ставки збору Ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами (далі у цьому пункті - органами місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року (далі - мінімальна заробітна плата), визначеному цим пунктом, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) та діяльності з надання платних послуг встановлюється в таких межах: а) на території міста Києва та обласних центрів - від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати;

б) на території міста Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів - від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати;

в) на території інших населених пунктів - від 0,02 до 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

4. Використання податків для регулювання діяльності підприємства

Суспільне призначення податків виявляється у функці­ях, які вони виконують. Побудова ефективної системи оподатку­вання залежить від реалізації функцій податків. Податки виконують дві основні функції—фіскальну та регулювальну.

Фіскальна функція податків є важливою для характеристики їхнього суспільного призначення. Вона виявляється в мобілі­зації коштів у розпорядження держави, формуванні централізо­ваних фінансових ресурсів для забезпечення виконання її функ­цій та реалізується через розподіл частини валового національ­ного продукту.

Фіскальна функція притаманна всім податкам. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність над­ходження коштів у розпорядження держави. Це досягається вста­новленням порядку визначення об'єкта оподаткування, методики його розрахунку, визначенням розміру ставок податків і термінів їх сплати, запровадженням штрафних санкцій за порушення по­даткового законодавства.

З підвищенням ролі держави зростає значення регулювальної функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання: прибуток від реалізації, прибуток підприємства, собівартість продукції, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, оборотність оборотних коштів, платоспромож­ність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг залучення кредитів тощо.

У разі використання податків для регулювання діяльності підпри­ємств важливе значення має правильне розв'язання таких питань:

1. Установлення об'єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробі­тної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

2. Установлення розміру ставок податків і методики їх роз­рахунку. Податкові ставки можуть бути універсальними і дифере­нційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вира­женні на одиницю оподаткування або у відсотках до об'єкта опо­даткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: про­порційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), про­гресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), рег­ресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).

3. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами для підприємств можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (платежі за ресурси, відрахування в ці­льові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного податку, податку на додану вартість).

4. Установлення термінів сплати податків (податкового періоду). Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Платник пода­тків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'я­зання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповід­ного граничного строку, передбаченого законами.

Для уникнення негативного впливу сплати податків на фінан­сово-господарську діяльність підприємств важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу під­приємства для сплати податків.

5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на виявлення регулювальної функції податків. Вони можуть надава­тися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування.

6. Стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушен­ня податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін по­датків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, навмисне заниження суми податку.

При цьому регулювальна функція податку залежатиме від розмі­ру фінансових санкцій та джерела їх сплати.