Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
метод.поради до вивчення курсу.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.51 Mб
Скачать

1. Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства

Прибуток є однією з основних категорій товарного ви­робництва. Це передусім категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток — це та частина додаткової вартості, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат у гро­шовому вираженні є собівартість продукції.

Додатковий продукт — це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт влас­тивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важ­ливих умов їх успішного розвитку.

Прибутокце частина додаткової вартості, створеної і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує при­буток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною катего­рією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту. Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів го­сподарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі госпо­дарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-гос­подарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; встановлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства представляє собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацію продукції.

У фінансовому словнику прибуток - перевищення су­купних доходів над сукупними витратами. Обчислюють його як різницю між валовою виручкою (без податку на додану вартість і акцизного збору) та витратами на виробництво і реалізацію про­дукції (робіт, послуг).

2. Визначення собівартості продукції згідно п(с)бо 16

Собівартість продукції (товарів, робіт, послуг) - це по­точні витрати підприємства на їх виробництво та реалізацію, ви­ражені в грошовій формі.

Сукупність виробничих витрат показує, у що обходиться підприємству виготовлення продукції, яка випускається, тобто виробничу собівартість продукції. Виробнича собівартість та позавиробничі витрати складають повну собівартість продукції – це грошове відбиття поточних витрат підприємства на виробництво і збут продукції.

Склад (перелік) витрат, які можна відносити на собівартість, регламентований державою, а саме: Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Наказ Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318

Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована на протязі звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та наднормативних виробничих видатків.

До виробничої собівартості продукції включаються:

1) прямі матеріальні витрати (вартість сировини, основних матеріалів, які є основою продукції, що виробляється, покупні напівфабрикати, комплектуючих, допоміжних матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);

2) прямі витрати на оплату труда (заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту видатків);

3) інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту видатків, зокрема, відрахування на соціальні заходи, оплата за оренду землі тощо);

4) загально виробничі витрати (видатки на управління виробництвом (оплата праці апарату управління, відрахування на соціальні заходи); амортизація основних засобів загально виробничого призначення; амортизація нематеріальних активів загально виробничого призначення; видатки на удосконалення технологій, опалення, освітлення, охорону праці).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

Постійні – витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними при зміні обсягів діяльності.

Змінні – змінюються прямо пропорційно до зміни обсягів діяльності.

Видатки операційної діяльності групуються за наступними економічними елементами:

  • матеріальні витрати;

  • витрати на оплату праці;

  • відрахування на соціальні заходи;

  • амортизація;

  • інші операційні витрати.

До складу елемента “матеріальні витрати” включається вартість використаних у виробництві:

  • сировини та основних матеріалів;

  • покупних напівфабрикатів;

  • палива та енергії;

  • будівельних матеріалів;

  • запасних частин;

  • тари;

  • допоміжних матеріалів.

До складу елемента “витрати на оплату праці” включають заробітну плату за окладами, тарифами, премії, оплата відпусток.

До складу елемента “відрахування на соціальні заходи” включають відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, індивідуальне страхування персоналу.

До складу елемента “амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів та нематеріальних активів.

До складу елемента “інші операційні витрати” включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до попередніх пунктів (витрати на відрядження, матеріальна допомога, оплата за розрахунково-касове обслуговування).