1 Адміністративне право України: Академічний курс: Підруч.: у двох томах: т. 1. Загальна частина / За ред. В.Б. Авер'янова. — к., 2004. — с. 7-10, 73.

Г"0*днак муніципальні права і свободи особистості мають віднос-нсПїамостійне значення як категорія сучасного конституціоналіз­му, нормативно-правовий інститут місцевого самоврядування, важливий інститут муніципальної демократії та неодмінний атри­бут муніципальної влади, який одержує в цій якості конституцій­не визнання. Адже згідно з Конституцією в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст. 7) як право територі­альної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — само­стійно вирішувати питання місцевого значення в межах Консти­туції і законів України (частина перша ст. 140). Причому своє право на участь у місцевому самоврядуванні громадяни України реалізують саме за належністю до відповідних територіальних громад (частина перша ст. З Закону України «Про місцеве само­врядування в Україні »37|

Варто зазначити, що правове положення людини в системі міс­цевого самоврядування характеризується органічною єдністю ін­дивідуальних муніципальних прав і свобод, котрі належать кож­ному жителю окремо і можуть бути реалізовані окремим членом територіальної громади незалежно від інших її членів та колек­тивних муніципальних прав і свобод, реалізація яких можлива лише за допомогою колективних дій усіх чи більшості членів тери­торіальної громади. За допомогою цього забезпечується, з одного боку, людиноцентристська орієнтація місцевого самоврядування і, з іншого — інтеграція автономних, індивідуалістичних начал муніципальної свободи з принципами колективізму, общинності на місцевому рівні організації політичного та соціально-економіч­ного життя.

Як своєрідний сплав колективізму й автономності особистості муніципальні права і свободи складають у цьому плані важливий елемент нормативного змісту всієї системи місцевого самовряду­вання, завдяки чому конституційні інститути муніципальної де­мократії отримують чітку орієнтацію не на адміністративно-дер­жавні, а на громадські структури, на пріоритет безпосередніх форм колективної участі жителів у вирішенні питань місцевого значен­ня. А самі інститути місцевого самоврядування в їхньому норма­тивно-правовому закріпленні просто неможливо розглядати у від­риві від муніципальних прав і свобод, які втілюють у собі суб'єк­тивні фактори функціонування цих інститутів як засобу реалізації кожним окремим жителем — членом територіальної громади сво­їх індивідуальних можливостей брати участь у вирішенні питань мшієвого значення¹.

|Серцевину, генетичну основу всієї системи муніципальних прав і свобод особистості, її самоуправлінського статусу складає кон­ституційне право на участь у місцевому самоврядуванні, яке мож­на розглядати як визнані або встановлені та гарантовані Конститу­цією України можливості людини і громадянина та її асоціацій (територіальних громад) на виявлення своєї індивідуальної та ко­лективної волі щодо вирішення питань місцевого значення у різ­них сферах місцевого життя: політичній, економічній, соціальній, культурній та іншихГ^

За суттю конституційне право на участь у місцевому самовряду­ванні — це передбачені Конституцією та законами України мож­ливості певної індивідуальної або колективної поведінки людини і громадянина та її асоціацій (територіальних громад) у сфері місце­вого життя. Таке сутнісне визначення дає змогу з'ясувати правову природу, об'єкт (сферу) виникнення та напрями реалізації консти-

¹ Бондарь Н.С. Гражданин и публичная власть: Конституционное обес­печение прав и свобод в местном самоуправлении. — М., 2004. — С. 308­туційного права на участь у місцевому самоврядуванні. Розглядаю­чи право на участь у місцевому самоврядуванні за суттю, ми акцен­туємо увагу переважно на статичних моментах цього права, що створює можливість окреслити не лише сферу суспільного життя, в якій означене право виникає та реалізується, а й відмежувати його від інших конституційних прав та свобод людини і громадянина.

За своїм змістом конституційне право на участь у місцевому са­моврядуванні — це певні блага у сфері місцевого життя (громадян­ські, політичні, економічні, соціальні та інші) та права на ці блага, а саме: право на їхнє одержання, захист, збереження, володіння, користування і розпорядження. Розгляд конституційного права на участь у місцевому самоврядуванні за змістом, на думку автора, дає змогу відповісти на питання «з приводу чого?» виникає це пра­ва, не лише « матеріалізувати », а й наочно відчути у динаміці основ­ні блага, які набувають свого юридичного оформлення в результаті визнання та закріплення цього права.

За своєю формою конституційне право на участь у місцевому са­моврядуванні — це міра або образ, спосіб, форма індивідуальної або колективної поведінки, виявлення волі, інтересів, можливо­стей людини і громадянина та її асоціацій (територіальних громад) у сфері місцевого життя. Опосередкована змістом та сутністю кон­ституційного права на участь у місцевому самоврядуванні форма є найбільш рухливим та динамічним компонентом цього явища. Форма дає змогу не лише зовнішньо окреслити, систематизувати це право, а й «процесуалізує» його. Відповідаючи на питання «як?», форма є можливістю та процедурно-процесуальним апара­том використання та захисту людиною та громадянином, а також територіальною громадою у цілому муніципальних благ у поряд­ку, визнаному або встановленому Конституцією та законами Укра­їни!.

¹ Батанов О.В., Волошин Ю.О, Маліков С.В. Статут територіальної гро­мади: проблеми теорії і практики. Статут територіальної громади Маріу­поля. — К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького HAH України, Маріупольський гуманітарний інститут, 2004. — С. 17.

СОтже, ми бачимо, що однією з особливостей конституційного права на участь у місцевому самоврядуванні є його комплексний та багатовимірний характер, зумовлений кількома рівнями кон­ституційного обґрунтування муніципальних прав і свобод люди­ни і громадянина як нормативно-правової основи реалізації муні­ципальної влади. Так, перший рівень конституційного обґрунту­вання забезпечується вже в процесі закріплення основ конститу­ційного ладу України: конституційне визнання та гарантування місцевого самоврядування як основи конституційного ладу має принципове значення для всієї системи законодавства про місцеве самоврядування (ст. 7 Конституції України). Другий рівень кон­

Завдяки використанню такого високоІчҐта всебічного норма­тивно-правового потенціалу Основного Закону в плані його впливу на поточне законодавство в галузі місцевого самоврядування влас­не й активізувався розвиток тих інститутів муніципального права, які забезпечують конкретизовану регламентацію правового стату­су особистості у місцевому самоврядуванні та розвиток муніци­пальних прав і свобод людини і громадянина. Пріоритетне значен­ня має у цьому плані Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. З якого називається — «Право громадян на участь у місцевому самоврядуванні», хоча у ній і йдеться про право, а не про права.

ституційного обґрунтування муніципальних прав і свобод людини і громадянина знаходить своє втілення в механізмі регулювання власне системи місцевого самоврядування як форми здійснення публічної політичної влади на основі самостійного вирішення пи­тань місцевого значення (ст. 140-146 Конституції України). Тре­тій рівень конституційного обґрунтування муніципальних прав і свобод людини і громадянина — це самі по собі конституційні пра­ва і свободи, враховуючи, що практично у кожному громадянсько­му, політичному, економічному, соціальному або іншому праві, що отримали визнання та закріплення в Конституції України, є і муніципально-правовий вимір їх реалізаціїТ^]