1 Токвіль а. Про демократію в Америці. — к., 1999. — с.63-64.

2 Велихов л.А. Основы городского хозяйства. — м., 1996. — с.236.

Основоположними висновками цієї теорії є такі: 1) коло гро­мадських справ є відмінним від справ державних; 2) громада є суб'єктом прав, які спеціально належать їй, а тому державне втручання в її справи неприпустиме; 3) органи місцевого само­врядування обираються лише членами громади; 4) посадові осо­би самоврядування належать до громадських, а не державних агентів та представляють не державу, а громаду. Таким чином, в особі комунальних структур утворюється нібито «держава в державі»².

Логічним продовженням цієї теорії стала господарська (гро­мадсько-господарська) теорія походження місцевого самовря­дування, яка зробила спробу не тільки обґрунтувати статус само­врядної громади як відмінний від держави суб'єкт права, а й зро­била акцент на змісті комунальної діяльності. її фундаторами були Р. Моль, 0.1. Васильчиков, В.М. Лешков тощо. Ця теорія організа­ції місцевої влади виникла в результаті поступового розвитку по­ложень теорії прав вільної громади у пристосуванні їх до умов, коли у процесі історичного розвитку ускладнюються правові сто­сунки між суб'єктами суспільного життя і підвищується роль дер­жави як регулятора цих стосунків¹. В основі громадсько-господар­ської теорії місцевого самоврядування — позичене з теорії' природ­них прав вільної громади положення про те, що територіальний колектив — це елемент насамперед громадянського суспільства. Муніципальна влада — недержавна за своєю природою, має влас­ну компетенцію у. сфері неполітичних відносин, до яких держава байдужа, а саме — у місцевих громадських і господарських спра­вах. В ці місцеві справи держава не втручається і вони вирішують­ся самими територіальними громадами. Питання ж політичні на­лежать до компетенції державної влади.

Обидві теорії набули свого розвитку у громадській (громадів-ській) теорії походження місцевого самоврядування. Найбільш відомими представниками цієї теорії були вже згадувані В.М. Леш­ков та О.І. Васильчиков. Громадська теорія вбачала сутність само­врядування в наданні місцевій спільноті самій реалізовувати свої громадські інтереси та зберігала за урядовими органами відання тільки державними справами. Тобто вона виходить з протистав­лення територіальної громади державі, громадських інтересів — політичним, вимагаючи, щоб суспільство та держава здійснювали свої власні інтереси. В протиставленні громадських та державних інтересів ніби полягає підстава для повної самостійності органів самоврядування. Раз органи самоврядування займаються не дер­жавними, а винятково громадськими справами, державі байдуже, як здійснюються ці чужі для неї справи². За цією теорією органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого зна­чення мають діяти за принципом «дозволено все, що не заборонено законом». Прихильник цієї теорії П.М. Подлігайлов вважав, що децентралізацією та самоврядуванням слід називати таку форму управління, яка забезпечує повну автономію громад, зосереджує