3 Про місцеве самоврядування: Закон України. Проект від 12 квітня 2003 р. / Авт. Колектив: с. Клебан, м. Корнієнко, в. Куйбіда та ін. — к., 2003.

4 Про самоврядування територіальної громади: Проект Закону Украї­ни, підготовлений за участю експертів Асоціації міст України та громад //

На жаль, ці та інші пропозиції не враховано і чинне законодав­ство України місцеве самоврядування дефініцію «питань місцево­го значення» не містить. Разом з цим здається, що із врахуванням актуалізації такої проблеми, процес розробки і легалізації цієї де­фініції має бути продовжено.

Безумовно, вичерпний перелік суто місцевих справ скласти важко, тому що достатньо складно виділити ті інтереси, які мають виключно місцеві жителі, але, теоретично, будь-яка послуга, що надається центральним урядом, за винятком, мабуть, лише націо­нальної оборони, може здійснюватися місцевим самоврядуванням за наявності в нього достатніх ресурсів. Це, звичайно, ідеальний варіант, але саме таким чином місцева влада могла б збільшити прибутки за рахунок податків, погоджених із вимогами та плато­спроможністю населення. Рішення з цих питань можна було б при­ймати за участю жителів —¹ членів територіальних громад. Однак для різних територіальних громад фінансові можливості і потреби служб значно відрізняються. Тому центральна влада повинна віді­гравати важливу роль у фінансуванні та підтримці служб місцево­го самоврядування;

Наприклад, французька конституційно^правова доктрина ви­ходить із того, що держава Цовинна займатися питаннями загаль­нонаціонального значення, тоді як територіальні колективи повин­ні вирішувати проблеми, пов'язані з їх місцевими справами, які безпосередньо торкаються повсякденних інтересів жителів кон^; кретної місцевості¹. Тому «не має необхідності надавати передчас­ний та остаточний перелік видів діяльності колективу». Будь-яке питання, яке торкається інтересів територіального колективу вже в силу самого цього факту входить у його компетенцію, Якщо «дер­жавою рішення даного питання не визначено в складі повноважень іншого колективу»².

У загальному Вигляді означений принцип проголошено в Євро­пейській Хартії про місцеве самоврядування, п. 2 ст. 4 якої закріп­лює, Що «органи місцевого самоврядування, в межах, установле­них законом, мають повну свободу дій для здійснення власних іні­ціатив з будь-якого питання, яке не виключене з їхньої компетен­ції і не віднесене до компетенції іншого органу влади».

Український муніципальний форум. Матеріали. Частина II. Концепція децентралізації державного управління та розвитку місцевого самовряду­вання. Законопроекти підготовлені за участю експертів АМУ. — Алушта, 2005. — С. 27.

¹ Черкасов А.Й. Сравнительное местное управление: теория и практм ка. — М., 1998. — С. 109-110.

2 Организация административной власти во Франции. — м., 1993.

На завершення відзначимо наявність багатьох проблем як у нормативній регламентації об'єктного складу муніципально-пра> вових відносин, так і відсутність єдності у наукових підходах з питання щодо правової природи, класифікації та видової характе­ристики об'єктів цих відносин. Але, мабуть ні в кого не викликає сумнівів, що саме питання місцевого значення є основними та най­більш розповсюдженими об'єктами муніципально-правових від­носин. Адже це питання (справи), які випливають із колективних інтересів місцевих жителів — членів відповідної територіальної громади, віднесені Конституцією, законами або актами місцевого самоврядування до предметів відання територіальних громад, а також інші питання, які не входять до компетенції органів дер­жавної влади. Тому, лише легалізація та послідовна регламента­ція державою об'єктного складу муніципально-правових відносин та соціальної сфери дії місцевого самоврядування — питань місце­вого значення, — є свідченням визнання місцевого самоврядуван­ня як самостійного виду публічної влади.

Необхідно звернути увагу і на змістовну особливість муніци­пально-правових відносин. Зміст муніципально-правових відно­син характеризується складною структурою. Суб'єкти більшості таких правовідносин одночасно мають суб'єктивні права і несуть юридичні обов'язки (перш за все це стосується публічно-владних суб'єктів), тобто сторони правовідносин у сфері місцевого самовря­дування взаємно управомочені і правозобов'язані, що зумовлюєть­ся характером конституційно-правового регулювання.

Дійсно, велика кількість суб'єктів вступають у суспільні відно­сини, які виникають у сфері місцевого самоврядування, в першу чергу, з метою вирішення питань місцевого значення. Однак це не означає, що при цьому не будуть задовольнятися певні майнові чи немайнові (приватноправові) інтереси. І все ж таки, слід зазначити, що окремі муніципально-правові відносини виникають із приводу задоволення суб'єктами публічних інтересів, не пов'язаних з мате­ріальними чи нематеріальними благами, наприклад, реалізація публічно-владних повноважень, прояв локальної демократії тощо.

Важливим питанням є питання типології муніципально-пра­вових відносин. Муніципально-правові відносини є багатогранни­ми за своїм змістом і формами, умовами функціонування і розвит­ку та іншими ознаками. Відповідно їх можна класифікувати за інститутами і нормами муніципального права, за суб'єктами і об'єктами муніципально-правових відносин, за повноваженнями (правами і обов'язками), за простором і часом, за організаційними і правовими формами тощо. Класифікація муніципально-право­вих відносин за цими та іншими критеріями дає змогу більш повно уявити різноманітність і багатовимірність суспільних відносин, що виникають на основі дії норм муніципального права.

У літературі існують лише деякі спроби пошуку критеріїв класи­фікації муніципально-правових відносин. Зокрема, пропонується розрізняти самоврядні відносини виходячи з їх матеріального змісту. Згідно з таким поділом виокремлюються відносини, які ви­значають систему самоорганізації населення, включаючи функці­онування інститутів безпосередньої демократії за місцем прожи­вання для самостійного (під власну відповідальність) вирішення питань місцевого значення — генетична основа місцевого самовря­дування; відносини, які характеризують закономірності соціаль­но-політичної організації муніципальної влади, її виборність, не­залежність та організаційну відокремленість щодо державної вла­ди, форми здійснення, основні засади взаємовідносин муніципаль­ної влади з громадянами, господарськими суб'єктами, громад­ськими об'єднаннями (організаційно-управлінські відносини); майнові муніципально-правові відносини, які характеризують економічний зміст місцевого самоврядування, закономірності його економічної організації; відносини, пов'язані з формуванням і розподілом бюджетних чи позабюджетних коштів місцевого само­врядування, які визначають фінансову основу місцевого самовря­дування і муніципальної демократії; особисті немайнові відноси­ни, які визначають положення людини у системі місцевого само­врядування як суб'єкта немайнових благ¹.

Однак слід зауважити, що ця класифікація побудована у поза-юридичній площині, при цьому більше враховувалися соціально-політичні прерогативи місцевого самоврядування.

Пропонуємо виділення таких видів муніципально-правових відносин залежно від різних критеріїв правового характеру.

1. За цільовим призначенням — установчі, регулятивні та пра­воохоронні.

До установчих правовідносин слід віднести правовідносини, які пов'язані зі створенням територіальною громадою організаційно­го базису здійснення місцевого самоврядування. До таких право­відносин слід віднести виборчі правовідносини. Виділяючи уста­новчі правовідносини, необхідно зазначити, що їх змістом є право­мочність уповноваженого суб'єкта щодо формування або ліквіда­ції органів публічної влади, органів самоорганізації населення та обрання або призначення їх посадових осіб. Такі правовідносини знаходять свій прояв під час створення умов, організації, прове­дення виборів або призначенні посадових осіб і закріпленні відпо­відних установчих результатів.

До регулятивних правовідносин належать ті, що пов'язані з реалізацією правосуб'єктності окремими учасниками правовідно­син. У таких правовідносинах суб'єкти намагаються реалізувати надані їм законодавством права і обов'язки, а отже, відчувають на собі нормативний вплив муніципального права. Відповідне регу­лятивне правовідношення — це результат нормативної дії муніци-