8 Система роботи з персоналом на підприємстві

Основними функціями єдиної системи кадрової роботи є перш за все аналіз, планування та прогноз кадрів. Головним завданням цієї функції є формування об'єктів і структур управління, розрахунок потреби в кадрах необхідних професій, спеціальностей і кваліфікації, тобто необхідно визначити кількісну та якісну потребу в кадрах на поточний період і перспективу. Необхідна чітка відповідь на запитання: "Хто потрібний і в якій кількості?"

Другою функцією є добір, розстановка, оцінювання і безперервне навчання кадрів. Основне завдання - якісне забезпечення сформованих об'єктів і структур управління необхідними кадрами, а також організація ефективного стимулювання їхньої діяльності.

Третя функція - раціональне використання кадрів на виробництві, за допомогою чого здійснюється комплекс заходів для створення високопродуктивних і стійких виробничих колективів.

З погляду управлінської практики система роботи з персоналом являє собою сукупність принципів і методів управління кадрами на підприємстві. Схему роботи з кадрами можна подати у вигляді п'яти взаємопов'язаних підсистем.

Навчання персоналу призначене для забезпечення відповідності професійних знань та вмінь працівників сучасному рівню виробництва й управління. Розрізняють чотири види навчання: підготовка робітників і службовців у професійних училищах, коледжах, вищих навчальних закладах, котра передбачає одержання базової спеціальності; підвищення кваліфікації у навчальних закладах (центри, школи, інститути), тобто одержання нових знань з базової спеціальності працівника; перепідготовка персоналу для здобуття нової спеціальності; післядипломна професійна освіта (магістратура, аспірантура, докторантура). Взаємодія зазначених видів навчання дає змогу забезпечувати можливості для безпосереднього підвищення освіти кожного працівника, вчасно регулювати відповідність між чисельністю працівників і професійно-кваліфікаційною структурою персоналу.

Основним принципом управління персоналом фірми є принцип добору і розстановки кадрів відповідно до їхніх особистих і ділових якостей, які докладно описано в науковій і методичній літературі, присвяченій цій проблемі. Головне завдання практичного менеджменту - якісне, ефективне використання цього принципу відповідними службами, окремими керівниками і виконавцями в конкретних умовах бізнесу. Найважливіше значення в розвитку и удосконалюванні підприємницької структури належить кадровій політиці підприємства. Об'єктом кадрової політики виступає персонал підприємства, предметом - система управління людськими ресурсами, а метою - формування, підготовка, розстановка і використання висококваліфікованих кадрів.

Особливо актуальним для українських підприємств є розгляд можливих типів кадрової політики в умовах кризи розвитку.

9.Кваліфікаційні вимоги до менеджера

Для ефективного управління підприємством менеджер повинен володіти знаннями сучасного менеджменту й мати здібності до управління колективом. Знання сучасного менеджменту потрібні керівникові для визначення власних підходів до підлеглих. Керівники, які нездатні аналізувати й удосконалювати власні управлінські підходи, як правило, не намагаються встановлювати зворотні зв'язки, нездатні зацікавити своїх підлеглих, мають труднощі при наданні завдань та доручень. Керівники, які недостатньо розуміють мотивацію працівників, у яких застарів стиль управління, не відповідають сьогоденним вимогам підприємств. Здібності до керівництва виявляються в наявності розумових особистих цінностей і принципів та чітких власних цілей; здатності до управління самим собою; вмінні навчати та розвивати підлеглих, формувати ефективні робочі групи.

Можна сформулювати визначення ефективного управління, яке потребує таких навичок і здібностей у менеджерів:

1. Уміння управляти собою.

2. Наявність чітких особистих цінностей.

3. Здатність встановлювати чіткі особисті цілі.

4. Здатність до постійного особистого саморозвитку.

5. Навички вирішувати проблеми.

6. Творчість та здатність до інновацій.

7. Здатність впливати на оточуючих.

8. Знання сучасних управлінських підходів.

9. Здатність керувати.

10. Уміння навчати і розвивати підлеглих

11. Здатність формувати і розвивати ефективні робочі групи.

Для ефективного управління підприємством в умовах сучасної ринкової економіки менеджер повинен відповідати таким вимогам і мати такі характеристики:

1. Стратегічне мислення, що дозволяє планувати діяльність підприємства з урахуванням майбутнього розвитку ринків.

2. Здатність спостерігати за бізнес-середовищем, гнучкість, адаптованість: характеризуються здатністю визначати і реагувати на неочікувані зміни, вчасно змінювати плани і дії, виходячи з нових умов.

Ефективні менеджери не повинні боятися змін, а повинні користуватися ними і впливати на їхній хід. Сучасні менеджери повинні випереджати тенденції в бізнесі-середовищі, шукати нові способи задоволення попиту споживачів і досліджувати методи збільшення ефективності і результативності підприємства. Менеджери, особливо вищого рівня, повинні ясно бачити перспективи бізнесу, у якому вони працюють.

^ Вимоги до професійної компетенції менеджерів можна умовно поділити на дві групи:

знання та вміння виконувати роботу (розуміння природи управлінського труда і процесів менеджменту та знання посадових і функціональних обов'язків менеджера, способів досягнення цілей і підвищення ефективності роботи організації; вміння використовувати сучасну інформаційну технологію і засоби комунікації, необхідні в управлінському процесі);

здатність працювати з людьми й управляти собою (володіння мистецтвом управління людськими ресурсами, налагодження зовнішніх зв'язків; здатність до самооцінки, правильних висновків і постійного підвищення кваліфікації).

^ Вимоги до професійної компетенції менеджерів можна умовно поділити на дві групи:

знання та вміння виконувати роботу (розуміння природи управлінського труда і процесів менеджменту та знання посадових і функціональних обов'язків менеджера, способів досягнення цілей і підвищення ефективності роботи організації; вміння використовувати сучасну інформаційну технологію і засоби комунікації, необхідні в управлінському процесі);

здатність працювати з людьми й управляти собою (володіння мистецтвом управління людськими ресурсами, налагодження зовнішніх зв'язків; здатність до самооцінки, правильних висновків і постійного підвищення кваліфікації).

^ Перша група вимог, зокрема, включає:

вміння обґрунтовувати і приймати рішення в ситуаціях, що характеризуються високою динамічністю і невизначеністю;

високу інформованість з питань галузі, в якій працює організація (стан досліджень, техніки, технології; конкуренція, попит на продукцію й послуги тощо);

знайомство з досвідом менеджменту в інших організаціях і галузях;

вміння управляти ресурсами, планувати і прогнозувати роботу організації.

^ Вимоги другої групи зумовлені тим, що менеджери при виконанні своїх функцій взаємодіють з широким колом осіб - колегами, підлеглими, керівниками, вищими адміністраторами, власниками (акціонерами), споживачами, постачальниками, кредиторами, конкурентами та іншими. Для роботи з людьми, які різко відрізняються за своїм статусом й інтересами, менеджери повинні мати багато специфічних особистих якостей, які посилюють довіру й повагу зі сторони тих, з ким вони вступають у контакт. Передусім, це:

почуття обов'язку й відданість справі;

чесність по відношенню до людей, довіра до партнерів;

вміння чітко висловлювати свої думки і переконувати;

поважне і дбайливе ставлення до людей незалежно від їх положення в ієрархії організації;

здатність швидко відновлювати свої фізичні й духовні сили;

критично оцінювати власну діяльність;

здатність зберігати спокій, ясність мислення в складних ситуаціях;

працювати над виправленням помилок, а не шукати винних.

Важливим фактором підвищення результативності менеджменту є спеціалізація праці менеджерів за видами діяльності (функціями), повноваженнями, правами і сферами відповідальності. Згідно з цим в організаціях виділяють функціональний, структурний, технологічний та професійно-кваліфікаційний розподіл праці менеджерів.