4.Принципи менеджменту

Принципи менеджменту - це основні керівні правила і положення, норми поведінки, керуючись яким органи управління забезпечують ефективний розвиток організації.

До найбільш важливих принципів менеджменту належать:

1. Принцип системності передбачає необхідність розгляду організації як єдиного цілого, що складається з тих, що взаємодіють, часто різноякісних, але з єдиною цільовою орієнтацією, елементів.

СИСТЕМА - впорядкована сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих елементів, що утворюють єдине ціле, що має властивості, відсутні у її елементів.

Приклади систем :

- машина, зібрана з деталей і вузлів

- живий організм, що утворюється сукупністю клітин

- підприємство, що об'єднує безліч виробничих процесів, колективів людей, різні види ресурсів, готову продукцію.

2. Принцип ієрархічної впорядкованості передбачає наявність відношення соподчиненности між елементами системи і, відповідно, визначає загальну закономірність побудови багаторівневої і багатоступінчастої структури управління. Згідно з цим принципом здійснюється організація управління.

3. Принцип цільової спрямованості передбачає наявність мети діяльності організації. Целеполагание - обов'язкова умова будь-якої управлінської діяльності. При створенні системи (підсистеми) необхідно:

§ чітко визначити мету функціонування системи;

§ встановити склад елементів для досягнення мети;

§ розробити план функціонування системи, що дозволяє встановити порядок взаємодії елементів для виконання функції по досягненню мети.

Розгляд цього принципу дає одне з визначень поняття "управління", прийняте в кібернетиці.

Управління - це процес цілеспрямованої дії на систему для підтримки її в стійкому стані або перекладу з одного стійкого стану в інше.

Під стійким станом розуміється стан не руйнування, цілісності системи

4. Принцип наукової обгрунтованості і оптимальності менеджменту. Зміст принципу полягає у вимогах:

§ застосування наукових методів і підходів (комплексність, системність, ситуаційний підхід);

§ вибір ефективних управлінських рішень на основі аналізу і розгляду безлічі варіантів (максимум результату при мінімумі витрат ресурсів).

5. Принцип оптимального поєднання централізації і децентралізації в менеджменті. Передбачає раціональне делегування повноважень при рішенні завдань управління. Визначає оптимальну організаційну структуру управління.

Повноваження - обмежене право розпоряджатися ресурсами з метою виконання певних завдань.

Засобом розподілу повноважень є делегування. Воно здійснюється по ієрархічній структурі зверху "вниз" в порядку прямої підлеглості, тобто від керівника найближчому підлеглому (кінцевому виконавцеві або керівникові наступного, нижчого рівня).

Делегування повноважень означає:

? передачу завдань і визначення відповідальності за результати їх виконання;

5. Методи управління

Методи управління — це способи впливу на окремих працівників і трудові колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми (підприємства, організації).

Управління фірмою (підприємством, організацією) спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої чи іншої діяльності. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, соціально-психологічні та організаційні методи управління діяльністю підприємств.

Усі названі методи управління діяльністю підприємств органічно взаємозв'язані й використовуються не ізольовано, а комплексно. Проте провідними треба вважати саме економічні методи. Організаційні методи створюють передумови для використання економічних методів.

Соціально-психологічні методи доповнюють організаційні та економічні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь-якого суб'єкта підприємницької чи іншої діяльності.

Методи управління - це способи здійснення управлінських дій на персонал для досягнення цілей управління організацією.

Економічні методи управління — це такі методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації.

Перший аспект характеризує процес управління, зорієнтований на використання створеного на загальнодержавному рівні економічного сегмента зовнішнього середовища. Суть цього аспекту:

формування системи оподаткування суб'єктів господарювання;

визначення дійової амортизаційної політики, яка сприяла б оновленню (відтворенню) матеріальних і нематеріальних активів підприємства;

встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій.

Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Адже рівень сучасного виробництва, зростання загальноосвітнього і професійно-кваліфікаційного рівня працівників зумовлюють суттєві зміни в системі ціннісних орієнтацій та структурі мотивації трудової діяльності людей. Традиційні форми матеріального заохочення поступово втрачають свій пріоритетний стимулюючий вплив.

Організаційні методи управління базуються на мотивах ! примусового характеру, їхнє існування й практичне застосування зумовлене заінтересованістю людей у спільній організації праці. Організаційні методи управління — це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усі організаційні методи управління поділяють на регламентні й розпорядчі.

Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень І відповідальності певним категоріям працівників фірми, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методично-інструктивної та іншої допомоги виконавцям. Розпорядчі методи управління охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств (організацій). Вони передбачають визначення конкретних завдань для виконавців, розподіл цих завдань між ними, контроль виконання, проведення нарад з питань поточної діяльності фірми (підприємства, організації).